Чимало культурних об’єктів України постраждали від російських атак. Станом на 16 квітня 2025 року ЮНЕСКО верифікувало 485 пошкоджених пам’яток, тоді як у березні 2025 року Міністерство культури та інформаційної політики повідомляло про 1255 таких випадків. Це спонукає до суспільної дискусії щодо питань зобов’язань світових організацій під час війн та їхньої здатності захищати історичну спадщину. Якими є позиція, обов’язки та перешкоди ЮНЕСКО в Україні?
Історія vs структура ЮНЕСКО
ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) була створена після Другої світової війни з метою сприяння побудові культури миру, викоріненню бідності, сталому розвитку та міжкультурному діалогу через освіту, науку, культуру, комунікацію та інформацію, як це задекларовано на сайті організації. До її складу входять 194 держави-члени та 12 асоційованих членів.
Росія і ЮНЕСКО
Попри всі скоєні воєнні злочини, Росія залишається членом ЮНЕСКО. Згідно з правилами, членство в Організації Об’єднаних Націй відкриває право на участь і в діяльності ЮНЕСКО. Своєю чергою, в ООН Росія успадкувала від Радянського Союзу право вето на всі рішення, в тому числі й на рішення про її виключення з організації. Однак у листопаді 2023 року Російську Федерацію вперше виключили зі складу Виконавчої ради ЮНЕСКО. Цей орган складається з 58 членів, відповідальних за порядок денний Генеральної конференції, розгляд програми роботи ЮНЕСКО та кошторису, що подається йому Генеральним директором.
На початку повномасштабного вторгнення представник Росії був головою Комітету всесвітньої спадщини, але в листопаді 2022 року після його відставки, зумовленої обуренням інших членів, структура фактично поновила роботу, що була зупинена.
Україна та ЮНЕСКО
Натомість у 2023 році Україну вперше обрали до складу Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що мало відкрити додаткові можливості щодо реалізації Конвенції про захист культурних цінностей. Наразі список української матеріальної спадщини ЮНЕСКО складається з 8 позицій:
- Київ: Собор Святої Софії та пов’язані з ним монастирські споруди, Києво-Печерська лавра
- Львів: Ансамбль історичного центру міста
- Геодезична дуга Струве
- Стародавні та прадавні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи
- Чернівці: Резиденція буковинських і далматинських митрополитів
- Севастополь, Крим: Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора
- Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні
- Історичний центр Одеси
Історичні центри Києва, Львова та Одеси входять до списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, який складається з 56 об’єктів по світу, тоді як загальна кількість об’єктів спадщини ЮНЕСКО у світі становить 1223 позиції.
Софійський собор — перша позиція в українському списку, занесена до нього у 1990 році. Він був побудований в 11 столітті, тож належить до часів Київської Русі. Як зазначено на сайті ЮНЕСКО, собор відіграв важливу роль у поширенні православної віри на європейському континенті. Це найдавніший християнський храм, що повністю зберігся на теренах сходу Європи з унікальними фресками та мозаїками всередині. Як повідомлялося на Facebook-сторінці Національного заповідника “Софія Київська”, у 2022 році пам’ятка перебувала під підвищеною загрозою, оскільки стала ціллю для Росії. Генеральна директорка заповідника Неля Куковальська підтвердила, що українська розвідка мала дані про наміри ворога знищити пам’ятку:
Міністерство культури по своїм шляхам зверталося до ЮНЕСКО, до ООН, до інших великих міжнародних організацій, а я — до своїх колег по всьому світу.
Я перешерстила весь інтернет, досліджуючи, як захищали пам’ятки під час Другої світової війни або воєн, які відбуваються зараз, але кожний варіант є індивідуальним. Ми заклали найслабші місця собору. Від прямого попадання його може захистити лише ППО.
Неля Куковальська загадує, що реакції на загрозу вона не отримувала, але Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць, партнери ЮНЕСКО, дали обіцянку допомогти з 3-D скануванням пам’ятки, однак до кінця справу доведено не було. Згодом відцифрування відбулося після звернення до Президента Асоціації Європейських Соборів, сканер надіслали з Відня.
Генеральна директорка заповідника відзначає:
Я працюю тут 24 роки, і єдине, у чому ми мали практичну допомогу від ЮНЕСКО — це консультації та деякі ранти на обладнання. Коли ще ми мали протекторат над Кримом, ми в Судаку закупили коштом ЮНЕСКО гарне обладнання для проведення комплексного моніторингу за станом схилів. Хотілось, щоб ЮНЕСКО стало ініціативніше і прагматичніше. Я знаю, що японський уряд дав великі кошти для збереження сплачення України. Ми їх не бачили практично. Організовувалися ті ж семінари, круглі столи з великими бюджетами. Вони в основному на 90% були не потрібні Україні. Нам практичних речей треба. Обладнання, гроші на ліквідацію аварійного стану пам’яток тощо.
Окремо про плани ЮНЕСКО щодо заповідника зазначили у відповіді на запит The Ukrainian Review у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій:
У рамках допомоги ЮНЕСКО Україні для охорони об’єкта всесвітньої спадщини “Київ: Собор святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра” планується розробка плану готовності до надзвичайних ситуацій для об’єктів всесвітньої спадщини. Програма фінансується Японією.
Наступна позиція у списку — історичний центр Львова. 4 вересня 2024 року Росія атакувала цей район безпілотниками, вбивши 7 людей. Було пошкоджено 17 будівель культури.
Уже за два місяці, 15 листопада, Росія завдала удару по центру Одеси, пошкодивши близько 20 будівель. У цю ніч одна людина загинула і 10 отримали поранення. ЮНЕСКО офіційно засудила цей напад.
31 січня 2025 року внаслідок ракетних ударів 15 пам’яток в Одесі, серед яких готель “Брістоль” та Філармонія (Нова Біржа), що з 2023 року перебувала під посиленим захистом ЮНЕСКО, було суттєво зруйновано.
Раніше, влітку 2023 Росія зруйнувала Спасо-Преображенський катедральний собор в Одесі. Тоді Італія, підписавши угоду з ЮНЕСКО, виділила на реконструкцію 500 тисяч євро.
Найгірша ситуація наразі з окупованою пам’яткою Херсонесом Таврійським в Криму. Частина спадщини розграбована та вивезена на територію РФ. Автентичні шари з артефактами зняли без дослідження та територію забудували новими спорудами, назвавши це “Новим Херсонесом”.
Певною мірою ЮНЕСКО відстежує ситуацію в анексованому Криму. Про це задекларовано в “Моніторингу з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)”, в якому організація зокрема підтримала суверенітет України. На сайті постійного представництва України при ЮНЕСКО зазначалося, що станом на 2021 було проведено понад 30 зустрічей з доповідями про порушення на окупованому півострові. Через відсутність можливості оцінки ситуації фахівцями на місці, пам’ятка не уналежнюється до переліку об’єктів під загрозою, хоча, як повідомляли Суспільне Крим у 2024 році, наразі ведеться процес пошуку узаконеного алгоритму додання пам’ятки до нього. Механізмів дієвого примусу до дотримання міжнародного права ЮНЕСКО не має. Більш ефективно воно може допомогти інструментами для допомоги відновлення вже пошкоджених споруд.
Натомість 2024 року, як необхідність дотримання положень Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року, у Збройних Силах України створено підрозділ із захисту культурної спадщини. Щоправда, засади його функціонування не розголошуються.
Туризм та притягнення до відповідальності: перспективи співпраці
Процедура подання пам’яток до списку є ініціативою країн, а несе скоріш іміджеву мету. Водночас це додаткове закріплення пам’ятників за Україною та перевага в розвиткові туристичного потенціалу.
В коментарі для The Ukrainian Review у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України зазначили, що заходи із розширення переліку об’єктів спадщини ЮНЕСКО наразі здійснюються:
Питання наразі опрацьовується спільно з іншими причетними організаціями та установами, міськими радами, обласними військовими адміністраціями, установами сфери управління МКСК. Зокрема, на розгляд МКСК надійшло номінаційне досьє на об’єкт культурної спадщини “Парк «Софіївка”. “Романтичний парк — відлуння античності”.
Водночас відповідно до частини першої статті 376 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об’єкт культурної спадщини, що може мати видатну універсальну цінність та відповідає критеріям, визначеним Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, номінується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за рекомендацією Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток та визначних місць.
У МКСК зазначають, що вони зі свого боку інформують міжнародну спільноту щодо пошкоджень та руйнувань пам’яток, а ЮНЕСКО здійснює моніторинг цих пошкоджень з метою оцінки масштабів та подальшої допомоги у відновленні (відповідно тієї частини, що вони верифікували).
Такі місії відбулись у містах Чернігів, Одеса, Харків, Львів. Наразі очікуються звіти цих місій з рекомендаціями ЮНЕСКО щодо вжиття належних заходів. Рішення про надання міжнародної допомоги приймається на основі запитів МКСК та місцевих органів влади у рамках регулярних координаційних консультацій за наявності відповідного на це фінансування.
Україна висвітлює питання пошкодження та руйнування культурної спадщини на заходах, організованих ЮНЕСКО та іноземними державами. Зокрема, вищезазначене питання було висвітлене на першій міжнародній конференції з питань культури України «Співпраця заради стійкості», яка відбулась 01.02.2025 року у місті Ужгород та у якій взяли участь 28 делегацій країн-партнерів, а також представники Єврокомісії та ЮНЕСКО…У результаті конференції ухвалено “Декларацію щодо посилення стійкості культурного сектору в Україні”.
У міністерстві підкреслюють, що заходи з фіксації пошкоджень можуть стати доказами в можливому притягненні країни-агресора до відповідальності:
Наразі опрацьовується питання щодо створення відповідного документу, який би передбачав санкції, механізми відповідальності за пошкодження та руйнування культурних цінностей в умовах війни. Це має бути спільна і комплексна робота для удосконалення механізмів притягнення до відповідальності агресорів за руйнування культурної спадщини. І досвід країн, де йде війна, необхідно враховувати в обов’язковому порядку.
Для України важливо запровадити консультації з ЮНЕСКО, наприклад, використати технічні, експертні, методологічні можливості ЮНЕСКО з метою підготовки звітів, які можуть використовуватися при підготовці матеріалів для Міжнародного кримінального суду щодо руйнувань культурної спадщини.
Співпраця з ЮНЕСКО сприяє туристичній впізнаваності України, надає додаткові можливості для відновлення пошкоджених об’єктів та збору доказів скоєння Росією воєнних злочинів проти культури. Водночас бюрократичні процедури сповільнюють ці процеси, а статуси об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та пам’ятки під посиленим захистом не запобігають ударам з російського боку на територіях підконтрольних Україні та розграбуванню об’єктів, що опинилися під окупацією. Війна в Україні, як й інші збройні протистояння у світі, стає величезним викликом для організацій, що були створені для функціонування в мирі, і ЮНЕСКО наразі також потребує трансформацій.
Дар’я Маслєнкова
