Поточна ситуація на дипломатичному фронті навколо України розвивається стрімко. Візити європейських лідерів до Києва, заява Трампа про перемир’я та відповідь Кремля — усе це формує нову напругу в геополітичному контексті.
Можливості для маневру Росії після заяв Трампа і демонстрації солідарності з боку європейської коаліції в Києві різко скоротилися. Кремль фактично знову опиняється в ситуації, подібній до «західної солідарності 2022 року». Але є нюанс: цього разу Путін пообіцяв перемир’я без попередніх умов особисто голові КНР Сі Цзіньпіну — про що вчора офіційно повідомив МЗС Китаю.
Держдеп США заявляє, що від Москви очікують не слів, а конкретних дій. Лінія сенатора Рубіо виглядає більш раціональною і створює серйозне напруження в Кремлі. Команда Путіна розуміє, що втрачає темп і може опинитися в глухому куті, з якого вихід буде принизливим — у вигляді прохання про зняття санкцій.
Головна мета Кремля — зберегти простір для маневру. У Путіна наразі немає цілісної стратегії. Тому він маніпулює: замість реального перемир’я пропонує «переговори» (у Туреччині), що має відтягнути увагу від європейської коаліції. Це також спроба надати Великій Британії лідерську роль замість Франції та Німеччини, спровокувавши внутрішні суперечки в ЄС.
Такими кроками Путін незграбно підграє Трампу, який хотів би перекласти відповідальність за війну на Європу. Проте, оскільки сам Трамп уже включився в переговорний процес, ця логіка виглядає сумнівно. Водночас для Путіна критично важливо зберегти контакт із Трампом як гарантію політичної легітимності. Режим ізоляції виснажує, а Трамп, у разі імпульсивної реакції, здатен запровадити жорсткі санкції, зокрема проти «Роснефті».
Учорашні заяви Путіна показали, що Росія просто тягне час, сподіваючись на суперечності в середині Заходу: між ЄС і США, а також на загострення тарифних конфліктів між США, ЄС і Китаєм. Проте надія — це не стратегія. Війна, яку Кремль може поновити, загрожує Росії ще більшими втратами і можливою ескалацією з боку Трампа та ЄС.
У чому суть тактики Кремля? Він (нібито) не відмовляється від миру, але підмінює вимогу Трампа про перемир’я – пропозицією переговорів. Мета — послабити західну єдність і змусити Зеленського прийняти програшний сценарій.
Висновок
Путін вважає, що має сильні козирі і грає з позиції сили. Але єдиний його козир — ескалація. І Захід його вже навчився нейтралізовувати, розуміючи, що Путін — недоговороздатний. Це відштовхує навіть Трампа і послаблює позиції РФ у діалозі з Китаєм, який все активніше співпрацює з Європою.
Путін все ще вірить у можливість просування на території України, паралельно застосовуючи ядерний шантаж. Він не вірить у єдиний Захід і думає, що Вашингтон і Пекін не стануть його добивати. Але саме ця недооцінка може виявитися фатальною для Росії.
Володимир Савченко, генеральний директор “The Ukrainian Review”
