27 лютого 2025 року президент США Дональд Трамп наказав продовжити надзвичайний стан, який було запроваджено у 2014 році у відповідь на агресію Росії проти України та наступні санкції, запроваджені проти Росії. Цей надзвичайний стан щодо ситуації в Україні вперше був оголошений 6 березня 2014 року тодішнім президентом Бараком Обамою виконавчим указом №13660. З того часу він неодноразово продовжувався, зокрема 21 лютого 2022 року після визнання Росією правового статусу терористичних угруповань, відомих як Луганська та Донецька народні республіки. Крім того, додаткові санкції були запроваджені президентами США у грудні 2014 року та вересні 2018 року. Це, безумовно, важливий крок, який підтверджує прихильність США підтримувати Україну у війні проти російської агресії.

Позиція США після виборів нового президента стала для України досить складною. Але країни ЄС, які заявили про безумовну підтримку України, у 2024 році витратили на закупівлю російської нафти і газу 21,9 млрд євро. За даними газети The Guardian, допомога Україні склала 18,7 млрд євро. Загалом у 2024 році Росія заробила 242 мільярди євро на експорті викопного палива, причому до половини податкових надходжень було отримано від нафтогазового сектору.
Посилення санкцій: хто, коли і які санкції було введено щодо Росії
Перший пакет санкцій Європейського Союзу був оприлюднений 21 лютого 2022 року після визнання Держдумою Росії “незалежності” Донецької та Луганської областей України. На сьогодні ЄС запровадив 16 пакетів санкцій. Отже, Росія виявилася найбільш підсанкційною країною.
Я був здивований, як швидко Сполучені Штати та їхні європейські союзники змогли запровадити низку дійсно суворих санкцій проти Росії відразу в лютому 2022 року та через кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Росії. Я думаю, що одна з проблем полягає в тому, що це не залишило багато можливостей для підсилення санкцій, враховуючи, наскільки швидкими та всеосяжними були деякі з них. І я вважаю, що настільки ж вражаючим було те, як Росія явно підготувалася до цього, – Метью Дусс, виконавчий віце-президент Центру міжнародної політики, експерт із зовнішньої політики США.

Санкції, введені проти Росії, можна розділити на такі сектори:
Сфера фінансів і послуг: для десяти російських банків, включаючи Сбербанк, введена заборона на SWIFT-операції. Активи Центробанку заморожені. Європейський Союз заборонив надавати Росії різноманітні послуги, які охоплюють крипторахунки, ІТ-консультації та послуги кредитного рейтингу. І ЄС, і Сполучені Штати ввели обмеження на інвестиції в енергетичний сектор Росії, причому ЄС додатково заборонив інвестиції в гірничодобувну діяльність. Приблизно 9 000 осіб і 1 800 компаній підпадають під заморожування активів і обмеження на пересування.
Торговельні обмеження: G7 встановила обмеження цін на російську сиру нафту та нафтопродукти. ЄС заборонив імпорт більшості продуктів нафтопереробки, морської сирої нафти та вугілля, тоді як США запровадили повну заборону на російське викопне паливо. Німеччина призупинила процес сертифікації “Північного потоку-2”. G7, США та ЄС також заборонили імпорт російського золота, і хоча США заборонили російські алмази, ЄС продовжує імпортувати значну кількість, зокрема через Бельгію. Крім того, існує заборона на експорт високотехнологічних товарів, включаючи предмети, які можуть бути використані у військових цілях, а також мікросхеми та компоненти для літаків. Предмети розкоші, такі як одяг, автомобілі та твори мистецтва, також підпадають під обмеження на експорт.
Транспорт: повітряний простір закрито для російських літаків, а судна під російським прапором не мають доступу до портів ЄС. Додаткові заходи Світова організація торгівлі (СОТ) скасувала статус країни найбільшого сприяння.
Обмеження на в’їзд для росіян запровадили країни Балтії, Польща та Фінляндія, причому в останній спостерігається помітне збільшення кількості перетинів кордону після оголошення мобілізації в Росії. ЄС заборонив державні ЗМІ RT і Sputnik. Крім того, Росія була відсторонена від участі в різних культурних і спортивних заходах, включаючи змагання УЄФА і ФІФА, а також Євробачення.
Чому російська економіка змогла витримати санкції? За словами Метью Дусса, Росія цілком могла підготуватися за прикладом Ірану, який перебуває під санкціями багато десятиліть.
Я думаю, як людина, яка зосереджена також на Близькому Сході та спостерігала за тим, як Іран створив те, що вони називають “економікою опору”, яка вже десятиліттями перебуває під жорсткими санкціями. І вони створили цілий набір обхідних шляхів для цього. Я маю на увазі, що Росія, на мій погляд, спостерігала за тим, як Іран це робив, і навчалися в нього. І, звісно, Росія має набагато більше ресурсів: природних та енергетичних ресурсів, на яких можна побудувати власну стійку економіку. А також той факт, що Росія продовжує торгувати з такими країнами, як Індія та іншими, які не приєдналися до міжнародного санкційного тиску. Я думаю, що навіть попри те, що ці витрати були серйозними, логіка таких санкцій подвійна. По-перше, ми хочемо перешкодити цільовій країні отримати певні інструменти, інструменти, зброю та компоненти. Але по-друге, ми намагаємося чинити тиск на населення, яке, у свою чергу, тисне на свій уряд, щоб той змінив політику. І коли у вас є уряд, якому все так байдуже, або він настільки ж ізольований від будь-якого суспільного тиску, як російський уряд або більшість авторитарних урядів. Це не означає, що вони не звертають уваги на громадську думку. Вони зважають на неї. Але інструменти для громадськості, щоб висловити це невдоволення, дуже і дуже обмежені. Ці уряди можуть продовжувати роботи, як хочуть. Це ми і з’ясували у результаті, – Метью Дусс, виконавчий віце-президент Центру міжнародної політики, експерт із зовнішньої політики США, експерт із зовнішньої політики США.
Санкції, які не діють: або що робити з “тіньовим флотом” Росії?
G7, ЄС і союзники встановили максимальну ціну на російську сиру нафту в 60 доларів за барель, щоб обмежити доходи Москви, зберігаючи стабільність глобальних поставок. Однак Росія знайшла способи уникнути цього обмеження, особливо через сторонні країни, тіньові флоти та альтернативні механізми оплати.

Важливу роль в уникненні санкцій відіграє так званий “тіньовий флот”, який постачає нафту та газ замовнику. Без цього флоту танкерів і газовозів Росії довелося б послуговуватися трубопроводами. Однак ще у 2021 році Росія постачала газ до Китаю по трубопроводу “Сила Сибіру” за ціною 196 доларів за тисячу кубометрів при середньосвітовій ціні близько 1 000 доларів за тисячу кубометрів, а точку беззбитковості самого газопроводу експерти визначили на рівні 350 доларів за тисячу кубометрів. Отже, принаймні в цьому випадку Росія пішла в мінус, намагаючись завоювати прихильність Китаю. Однак флот, який займається транспортуванням російських енергоносіїв, є великою проблемою.

Наш великий досвід моніторингу руху суден дозволяє стверджувати, що реальна кількість танкерів із російською нафтою щонайменше на 20% перевищує дані іноземних колег. Наприклад, у січні 2025 року їх було не 402, а 500. Це пов’язано з тим, що Росія спотворює частину інформації, — Андрій Клименко, Інститут Чорноморських стратегічних досліджень, Група моніторингу санкцій і свободи судноплавства.
Для боротьби з порушеннями санкцій доцільно застосовувати такі комплекси заходів:
Відстежувати та накладати санкції на порушників. Розширити використання супутникового відстеження, суднових журналів і митних даних для ідентифікації танкерів, які перевозять російську нафту вище встановленої ціни. Застосовувати додаткові санкції до компаній, які порушують обмеження цін, включаючи посередників у Китаї, Індії, Туреччині та ОАЕ. А також використовувати big data для моніторингу підозрілих торгівельних моделей.
Зробити “чорний список” танкерів “Тіньового флоту”. Росія використовує флот старих незареєстрованих танкерів для таємного транспортування нафти. Треба за можливості заборонити цим суднам причалювати до портів країн G7 та ЄС. Співпрацювати з великими портами, щоб відмовити в обслуговуванні (наприклад, не проводити ремонті роботи або відмовляти у дозаправці) суднам, які порушують санкції.

Посилити тиск на країни, під прапорами яких курсують російські судна. Багато російських нафтових танкерів змінюють прапор на прапор Ліберії, Панами або Маршаллових островів. Треба працювати з цими країнами, щоб скасувати реєстрацію суден, які порушують обмеження ціни на нафту.
Заборонити перевантаження з корабля на корабель у ключових регіонах. Багато операцій тіньового флоту передбачають передача вантажу з судна на судно (STS) для змішування російської нафти з іншою сирою нафтою. Посилити спостереження у відомих “гарячих точках”, зокрема:
- Лаконська затока, Греція
- Південно-Китайське море (Малайзія, Індонезія)
- води Оману та ОАЕ
Потрібно співпрацювати з прибережними країнами, щоб забезпечити дотримання суворих правил звітності про перевезення нафти.
Щоб протидіяти цьому, посли ЄС домовилися про нові санкції проти російського “тіньового флоту”, який використовується для транспортування цього палива. Дослідники припускають, що посилення санкцій може знизити доходи Росії від палива на 20%.
СПГ-термінали в Європі: ще немає рішення
Низка експертів бачила вихід із ситуації залежності Європи від російських енергоносіїв у будівництві та використанні терміналів зрідженого газу. Однак ухвалені ЄС пакети санкцій поки не дають чіткої ясності щодо повної заборони закупівлі/першої перевалки російського газу.
Загалом це питання досить гостро обговорювалося на різних політичних рівнях. Я думаю, що зараз Євросоюз близький до консенсусу щодо повної відмови. Або це буде зроблено через санкційну заборону, або окремим рішенням щодо енергетичної безпеки, але я думаю, що врешті-решт Євросоюз зможе вирішити це питання, – заявив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк у середині лютого 2025 року.

Наскільки це важливо, свідчать цифри збільшення поставок російського газу.
Ян-Ерік Фенріх, газовий аналітик компанії Rystad Energy, сказав, що роль СПГ в ЄС і Великобританії різко зросла з початку війни, підскочивши з довоєнного максимуму в 81,3 млн. тонн у 2019 році до 119 млн. тонн у 2022 році. Він відмітив: “Минулого року Росія зайняла місце як другий експортер ЗПГ до Європи”.
Минулого року країни ЄС імпортували рекордну кількість зрідженого газу, заплативши за це Росії понад 7 мільярдів доларів. Збільшувати закупівлю СПГ на тлі цієї ситуації немає сенсу, враховуючи ембарго на нафту морем, добровільні відмови чи заборону на імпорт газу по трубопроводах, — зазначив Власюк.
Чи можна використовувати заморожені російські активи?
Станом на 2024 рік після повномасштабного вторгнення країни G7 заморозили понад 300 мільярдів доларів резервів російського Центрального банку. Європейський Союз і деякі з його держав-членів, зокрема Німеччина, Франція та Італія, висловили занепокоєння з приводу плану через складність узгодження конфіскації з встановленими принципами міжнародного права, зокрема суверенним імунітетом іноземних держав, та її потенційним впливом на фінансові ринки.

Ми запитали Довідаса Віткаускаса: Чи можуть підсанкційні російські гроші також допомогти Україні?
Ні. Більше року тому я зробив прогноз, що Захід не буде конфіскувати підсанкційні російські суверенні активи на користь України. Цей прогноз досі справедливий. Приблизно мільярд доларів, які щорічно передаються Україні з прибутків російського Центробанку за кордоном — це сльоза в океані фінансових потреб України.
Наскільки великі заморожені активи Росії порівняно з міжнародними притоками в українську економіку?
Українська економіка все ще падає на 25% порівняно з рівнем до 2022 року, тому можна і потрібно очікувати деякого зростання від нещодавнього дна. Але майже все економічне зростання нині відбувається виключно завдяки позикам і грантам від Європейської комісії та Світового банку разом із двосторонніми фінансовими гарантіями США, Великобританії, Канади, Японії та інших західних урядів. Близько 120 мільярдів доларів США було сплачено безпосередньо в українську скарбницю шляхом прямої бюджетної підтримки від цих донорів з 2022 року. Це дуже значна сума, оскільки річний ВВП України становить лише близько 160 мільярдів доларів США. Іноземні фінансові вливання зараз складають близько 25% економіки, або 50% державного бюджету, щороку. У результаті державний борг України вже зріс до 100% ВВП. Обслуговувати борг буде важко в економіці з високими процентними ставками, яка не в змозі друкувати власні гроші, як їй заманеться. Дефіцит бюджету протягом останніх 3 років майже не змінювався і залишиться таким у 2025 році. Реально очікувати, що державний борг до ВВП до кінця цього року становитиме 125% ВВП. Іншими словами, українська економіка і бюджет живуть на іноземних донорських стероїдах, передбачених урядом.
Але підтримка Заходу добре вплинула на українські зарплати, які у 2024 році зросли більш ніж на 20%:
Ймовірно, ви маєте на увазі середню зарплату в державному секторі центрального уряду, яка на початку 2025 року зросла до понад 1 900 доларів США на місяць (без урахування податків). Однак середня зарплата в країні все ще залишається нижче 470 доларів США на місяць. Це означає, що київські бюрократи отримують зарплату в 4 рази більше, ніж інші працівники країни. А тим, хто працює в державному секторі, тепер платять краще, ніж у приватному. Тут важко побачити якусь економічну логіку – можливо, певну політичну логіку. З 2022 року завдяки донорським вливанням роль державних витрат в Україні зросла майже вдвічі – до понад 50% річного ВВП країни! Але Україна — не скандинавська країна — у неї немає історії чи культури, щоб прийняти таку економічну роль, якою займає уряд. Знову й знову продовжують з’являтися новини про неналежні державні закупівлі за завищеними цінами «дружнім» субпідрядникам в українській оборонній, енергетичній та інших галузях. Рівень відкатів і хабарів державним чиновникам, схоже, не зменшується, незважаючи на велику кількість кримінальних розслідувань. 42 члени парламенту (з нинішнього етапу виборів, у тому числі від власної партії президента) зараз перебувають під кримінальним розслідуванням, а також тисячі інших державних службовців! Надто легко вказати пальцем на корупцію у вищих чи нижчих ешелонах влади в Україні, особливо в часи хаосу, спричиненого війною. Але, можливо, настав час підвищити обізнаність про те, що іноземні донори є прямими співучасниками цієї триваючої корупції та розкрадання в Україні – просто продовжуючи годувати звіра державного сектора в таких обсягах.

***
Таким чином, ми можемо зробити висновки, що санкції негативно вплинули на російську економіку та обмежили її доступ до західних технологій; однак вони не підірвали суттєво її спроможність вести військові дії та не сприяли політичним перетворенням.
Санкції, якщо вони впроваджуються ізольовано і без супроводжуючих військових і дипломатичних заходів, мають обмежену ефективність у досягненні дотримання, особливо проти багатої на ресурси країни, готової протистояти економічним труднощам.
Більш ефективна стратегія може включати посилення заходів примусу (наприклад, запобігання ухилення від санкцій через країни-посередники) та об’єднання економічного тиску з посиленням військової підтримки України.
Україна продовжує сподіватися на використання заморожених російських активів, але це дискусійне питання, яке поки що не знайшло одностайної підтримки серед політиків ЄС. Пряма економічна допомога з боку ЄС не корелює з передачею заморожених активів Росії і складається з трансфертів і позик. Зовнішньополітична ситуація у відносинах між Україною та США ставить підтримку США під сумнів або залежить від безпосередніх інтересів адміністрації Дональда Трампа. Також фактором тиску на Україну можна вважати санкційну політику США щодо Росії: пом’якшення санкцій може стати вкрай неприємним сигналом для інших країн, окрім ЄС, які послідовно виступають за санкційний тиск проти РФ (за винятком Угорщини та Словаччини).
Станіслав Кінка


