Після свого повернення до Білого дому Дональд Трамп заявив про необхідність переглянути фінансову допомогу Україні, тимчасово припинив надання Сполученими Штатами військової допомоги Києву та зробив напруженими відносини із ЄС через нові мита.
Детальніше про усі ці події та як зовнішня політика Дональда Трампа загалом впливає на Україну і які наслідки можна очікувати – The Ukrainian Review досліджує далі.
Політика Трампа щодо України
Зі вступом на посаду Трамп наголосив на необхідності перегляду фінансової допомоги Україні і заявив, що США “не можуть вічно фінансувати чужі війни”.
Щобільше – Трамп неодноразово заявляв, що Вашингтон витратив 350 мільярдів доларів на російсько-українську війну й Україна має повернути ці кошти. Президент США запропонував “розплатитись” за надану допомогу українськими корисними копалинами.
Однак цифра у 500 млрд значно перевищує суму, зафіксовану Міністерством оборони та міжвідомчою наглядовою групою, яка відстежує асигнування США Україні. Із 24 лютого 2022 року Конгрес США виділив Україні близько 183 мільярдів доларів.
4 березня 2025 року Дональд Трамп наказав призупинити всю військову допомогу Україні. Пауза в допомозі Україні стосувалась усіх запланованих, але ще не виконаних постачань. Зупинку допомоги оголосили після суперечки Трампа та президента України Володимира Зеленського в Овальному кабінеті, де мала бути підписана угода про корисні копалини.
Старший радник американського президента Джейсон Міллер тоді заявив, що призупиненням військової допомоги Трамп агресивно намагається змусити Зеленського погодитися на угоду, яка зупинить війну.
Власне, так і сталось: США відновили надання безпекової допомоги 11 березня 2025 року після зустрічі українсько-американської делегації в Саудівській Аравії. Тоді Україна погодилась на пропозицію США щодо негайного запровадження тимчасового, 30-денного режиму припинення вогню, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін (за умови прийняття та одночасного виконання Росією).
До чого призведе зупинка допомоги США для України
Американська розвідка, що передається через НАТО, є найважливішою для України. Вона допомагає Збройним силам відстежувати загрози: російські літаки перед ударами, пересування військ перед новими наступами, постачання зброї з Росії, Ірану та Північної Кореї, а також російські склади, логістику та командні центри. Завдяки цьому Україна може в режимі реального часу націлювати ракети та безпілотники на об’єкти всередині Росії.
Журналісти The Economist пишуть, що припинення постачання Patriot призвело б до того, що Україна зазнала такого руйнування, як у прифронтових містах, як Харків, де зазвичай надто небезпечно розгортати дорогі системи.
Колишній полковник Корпусу морської піхоти США Марк Канчіан, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень, який вивчає російсько-українську війну, підрахував, що Україна відчує наслідки паузи в допомозі протягом 2-4 місяців, оскільки Україна ще має підтримку європейських країн.
Джерело Financial Times в українській розвідці повідомило, що наразі запасів зброї та техніки, отриманих від США, Україні вистачить на “2-3 місяці”.
Член комітету українського парламенту з питань нацбезпеки і оборони Федір Веніславський каже, що Київ накопичив запас зброї й у випадку зупинки допомоги зараз – це дозволить протриматись приблизно до середини літа 2025 року.
Іван Ступак, воєнний експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони, говорить, що все залежить від масштабів припинення допомоги:
Якщо там трішечки – то це одна історія. Якщо припинення буде стосуватися всіх аспектів допомоги, то це дійсно буде важко. Не кінець світу, але буде дуже погано. F-16 можуть стати дуже вразливими. Patriot… ну, у нас немає аналогів, на жал. Поки що лише вони можуть збивати балістику. І Київ та інші цивільні регіоні стануть просто беззахисними. Це не про фронт, це про цивільних.
Наразі Україна виробляє свої снаряди, й попри те, що вони не завжди вибухають або прилітають куди потрібно – але вони є:
Запасні частини. Щось ми змогли вже саме налагодити навіть для американської техніки. Можемо це робити, можемо замінювати, можемо ремонтувати, але не на сто відсотків.
Розвіддані зрозуміло, це – критично, Starlink – це критично. Французи кажуть, що ми готові у вас забезпечити 40 тисячами комплексів Eutelsat, але ніхто не знає, як вона працює. Ніхто не знає, яка якість, який софт, наскільки зручно, наскільки захищено.
Також Іван Ступак зауважує, що якщо американці дійсно підуть на принцип і зупинять Україні допомогу, то є ризик того, що вони можуть тиснути на своїх союзників, щоб ті свою чергу не допомагали Україні:
Можуть тиснути можуть на французів, на німців, на британців, тиснути можна будь-чим. Наприклад, 100% мита на французькі вина на ринку США. Розумієте, чим можете тиснути. Україна Україною, а гроші це гроші.
Чи може ЄС замінити допомогу США?
З початку повномасштабної війни Україна отримала від міжнародних партнерів 118 млрд доларів, з яких ЄС надав майже 48 млрд, а США – 31,2 млрд. У 2024 році ЄС став єдиним джерелом фінансової підтримки, надавши понад 3 млрд доларів.
Європа традиційно лідирувала у фінансовій та гуманітарній допомозі, а США – у військовій. Відтак Forbes зазначає, що під час зупинки американської допомоги європейські союзники розглядали можливість збільшення власних постачань зброї, але їхніх ресурсів недостатньо, щоб повністю замінити підтримку США.
Німеччина, Польща та країни Балтії шукали способи пришвидшити постачання боєприпасів, однак навіть оптимістичні прогнози кажуть, що їх ресурсу вистачило б лише до літа.
Іван Ступак, воєнний експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони також пояснює, що станом на зараз Європа не може замінити американську військову допомогу:
Так, вони (європейці, – ред.) зараз працюють над тим, щоб збільшити свої потужності. Ми наскільки можливо розганяємось по виробництву снарядів, але нам потрібні літаки. На французькі літаки треба не переходити – їх треба більше. Штук 120, а не десяток. І комплекси ППО потрібні.
Також він зауважує, що потрібно, аби у ППО та ракетах не було американських складових, однак всі колаборації військової техніки – спільні:
Тобто немає країни, яка може самостійно виготовити щось дуже-дуже серйозно. Завжди будуть чиїсь технології. Наприклад, Швейцарія блокувала нам передачу від Німеччини снарядів для Gepard (зенітні самохідні артилерійські установки, – ред.), бо там є швейцарські технології. Так само американці можуть зупинити нам передачу будь-яких технологій. Або, наприклад, в системі ППО NASAMS – 1500 компаній з двох континентів. Тобто можна натиснути й сказати, що ми забороняємо передачу цієї технології Україні. Але поки що вона вдається балансувати з американцями й підігравати їм.
Політика Трампа щодо ЄС
США та ЄС вступили в торгівельний конфлікт через запровадження Вашингтоном 25% мита на європейську сталь та алюміній. Трамп переконаний, що Європа роками використовувала США і це має припинитися.
ЄС значно більше експортує до США, ніж імпортує. На початок 2022 року торговельне сальдо на користь Європи становило 15,4 млрд доларів.
Запровадження Трампом мит становить особливо серйозну загрозу для Німеччини, яка залежить від експорту (особливо автомобільної продукції). Як найбільша економіка єврозони, фінансові проблеми Німеччини можуть негативно вплинути на євро та економічну стабільність всього регіону.
Наразі у відповідь ЄС оголосив про заходи вартістю 26 млрд євро, розділені на два етапи:
- з 1 квітня (8 млрд євро) – мита на товари, як-от бурбон, джинси, Harley-Davidson;
- з 13 квітня (18 млрд євро) – на агропродукцію, текстиль, техніку.
Глобальна торгівельна війна між США та ЄС може мати серйозні негативні наслідки. Єврокомісар з економіки Валдіс Домбровскіс, посилаючись на оцінки МВФ, зазначив, що економічна фрагментація та блокування торгівлі може знизити світовий ВВП на 7% у середньостроковій перспективі, що можна порівняти з повним зникненням економік Німеччини та Франції.
Також Дональд Трамп заявив, що США не надаватимуть Україні надто багато гарантій безпеки – це має зробити Європа. Уповноважений представник Дональда Трампа заявив, що Україна не зможе стати членом НАТО, поки європейські члени Альянсу не почнуть витрачати більше на оборону.
Щобільше – Дональд Трамп допустив вихід США з НАТО, якщо “союзники не заплатять за рахунками”. Тобто наразі Трамп показує Європі, що вона повинна покладатись сама на себе у питаннях оборони.
Як зміниться європейська стратегія безпеки, якщо Трамп зменшить вплив США?
За словами Урсули фон дер Ляєн, навіть попри зменшення довіри до США у ЄС, Євросоюз не бажає зменшувати відносини з Америкою, тим більше повністю відокремлюватись. Однак Євросоюз більше вкладатиме у свою безпеку.
Ярослав Божко, політичний консультант, голова Центру політичних студій “Доктрина” вважає, що нині Європа і США перебувають в суперечці, хто та який внесок має робити в НАТО і в загальну безпеку:
Тобто США, очевидно, виступають як ініціатор перегляду старих умов, тому що за старими умовами роль Європи у забезпеченні власної безпеки була дійсно достатньо символічною. Наразі ж ми можемо говорити про те, що ця роль, на думку нинішніх очільників США, має змінитися на самостійну. Тобто Європа має бути самодостатнім компонентом НАТО, таким, який може самостійно обороняти Європейський регіон, не опираючись на якусь вирішальну роль американських союзників і американської військової присутності на континенті.
З одного боку це підштовхує Європу навіть до дискусії про можливість суверенного від НАТО оборонного проєкту:
Тобто оборонного проєкту в рамках Європейського Союзу або Європейської політичної спільноти, яка дещо ширша і включає чи інші держави, що не входять в ЄС, поза формальними рамками НАТО. Тобто НАТО втрачає своє старе значення і європейські держави прямо повністю самостійно, як фізично, так і політично забезпечують свою безпеку.
Однак, за словами Ярослава, це геополітично дуже масштабний крок і навряд чи він може статися швидко, тому що держави Європи не можуть просто так швидко взяти й стати абсолютно самодостатніми, стрімко наростити оборонні потужності, необхідні для такого сценарію:
Але залишається проміжний сценарій, в рамках якого європейський компонент НАТО дуже посилюється, залишається якийсь знову ж таки спільний політичний інтерес у Європи й США. Але при цьому Європа забезпечує, по-перше, сама свою безпеку в рамках НАТО, поступово готуючись до якихось наступних сценаріїв, майбутніх подій, в рамках яких взагалі цієї концепції НАТО в актуальному такому значенні для Європи може не стати з часом.
Значна частина посадових осіб і прихильників такої євроатлантичної єдності намагаються зробити усе, щоб зберегти саме стару конструкцію НАТО, тобто залишити якомога більше інтересів США в Європі і залишити якомога більшу таку залежність Європи від США відповідно:
Але наразі стара концепція НАТО вже не є досить реалістичною. Країни Європи до цього прийшли, що вони будуть так чи інакше забезпечувати свою оборону самостійно, не опираючись на вирішення значення США. За межі цього питання насправді відбувається політична суперечка.
Тобто, якщо, наприклад, Європа виділяє більше коштів на озброєння, чи має вона закупати тоді американське озброєння, чи може розвивати власне виробників? Це дуже широка дискусія, вона не тільки безпекова, вона і торгівельно-економічна, тому що для США експорт продуктів має значення. Їм хотілося б якраз оцю сторону свого впливу на Європу зберегти і навіть наростити.
Водночас Ярослав наголошує, що це не є конфлікт між ворогами:
Це дійсно схоже більше на суперечку між родичами, які мають з`ясувати, в яких вони далі перебувають в стосунках, які далі параметри їхніх обов’язків. І, безумовно, ініціатором перегляду однозначно тут виступає США. Однак це довгострокова і досить значна тенденція. Ми не можемо бути певні, що у разі зміни влади у США, на будь-яку іншу, ця концепція буде переглянута.
Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук та експерт-міжнародник зауважує, що зовнішня політика Дональда Трампа, зокрема його підхід до європейської безпеки та НАТО, має значний вплив на Україну та європейських союзників:
Варто тут зазначити, що заяви Трампа, які ставлять під сумнів подальшу участь США в НАТО та трансатлантичній безпеці, змусили європейські країни переглядати свої стратегії безпеки та оборони.
Зокрема, говориться про створення так званої Європейської ради безпеки, відомої як І-5. Зараз ви бачили зустрічі з цього формату (до нього входять Великобританія, Франція, Німеччина, Польща та Італія) і ця ініціатива спрямована на зміцнення європейської оборони та зменшення залежності від Сполучених Штатів.
Однак ефективність такого об’єднання без американської підтримки залишається під питанням, враховуючи те, що всі ці держави багато років мають істинні зв’язки із США:
І так само знаємо, що дуже багато було укладено різних угод і було здійснено багато кроків на шляху поглиблення цієї співпраці з-за попередніх адміністрацій США. Зараз, звичайно, ці, а також інші країни НАТО ставлять перед собою питання, наскільки можна буде сподіватися на активну участь США в європейських справах, чи будуть Сполучені Штати повною мірою активним гравцем у НАТО.
Але якщо говоримо про повний вихід США з НАТО, то я хочу сказати, що все ж таки Конгрес США наприкінці 2023-го року підтримав ініціативу, яку можна вважати запобіжником від виходу Сполучених Штатів Америки з НАТО (у США ухвалили закон, який забороняє президенту приймати рішення про вихід країни з НАТО без схвалення Сенату чи акту Конгресу, – ред.). Хоча ми повинні також розуміти, що це також не є залізною гарантією, враховуючи те, що все ж таки республіканська партія контролює зараз весь Конгрес. І Дональд Трамп може імперативним шляхом наразі вирішувати багато якихось питань, як всередині країни, так і поза її межами.
***
Політика Дональда Трампа щодо України та ЄС створює нові виклики для безпеки та економічної стабільності в регіоні. Призупинення військової допомоги Україні, тиск на європейських партнерів і торгівельні суперечки можуть суттєво змінити баланс сил у війні з Росією.
Хоча США згодом відновили підтримку Києва, залежність України від американської допомоги залишається критичною. Водночас Європа поки що не здатна повністю компенсувати втрату військової підтримки США, що може створити вразливі місця в обороноздатності України.
Загалом, курс Трампа на перегляд міжнародних зобов’язань США змушує Україну та її європейських партнерів адаптуватися до нових реалій, шукати альтернативні джерела допомоги та розвивати власний військовий потенціал.
Аня Остимчук
