У січні 2024 року мене вдруге обрали президентом Комітету з міграції, біженців та переміщених осіб Парламентської асамблеї Ради Європи. Це велика відповідальність — бути представником України в Бюро ПАРЄ. Моя місія — захищати інтереси українців, які постраждали від війни, та протидіяти російській агресії на всіх фронтах: правовому, гуманітарному та інформаційному.
На тлі повномасштабної війни, яку розв’язала Росія, українські представники в міжнародних інституціях стали перед подвійною місією: бути голосом свого народу і щитом проти агресора.
Захист українців, які врятувались від війни
Захист українців за кордоном — моє першочергове завдання в якості президента Комітету з міграції та біженців. Мільйони українців залишили домівки. Вони втратили звичне життя, залишили родини, втратили майбутнє, яке будували десятиліттями. І кожен із них має право на захист, гідність і підтримку. Саме тому ми постійно працюємо над розширенням правового інструментарію допомоги для тих, хто опинився за межами Батьківщини.
У червні 2024 року ПАРЄ підтримала ініціативу, яка стала проривом: була ухвалена моя поправка до резолюції, що передбачає конкретну фінансову підтримку для українських біженців, дітей, людей з інвалідністю, а також виплати ВПО.
Було зафіксовано такі ключові положення:
- регулярні виплати внутрішньо переміщеним особам у межах України — пенсії, соціальна допомога, гранти для бізнесу та житлового забезпечення;
- автоматичне визнання статусу інвалідності українських біженців у країнах ЄС, що дозволяє їм отримати медичну допомогу без повторного проходження процедур;
- обов’язкове включення української мови до освітніх програм шкіл у державах, що приймають українських дітей;
- запровадження механізму виплат для українців, які повертатимуться додому після завершення війни, для полегшення процесу реінтеграції.
Резолюція була ухвалена одностайно — всі політичні групи ПАРЄ підтримали її. Це свідчить, що світ ще здатний об’єднуватись навколо принципів гідності, захисту прав людини та міжнародної солідарності.
Майбутнє українських біженців
Під час виступів у ПАРЄ мій комітет неодноразово наголошував, що підтримка тимчасового прихистку для мільйонів українців — це не лише прояв солідарності, а й тест на цінності Європи. На тлі того, що деякі країни, зокрема Німеччина, починають посилювати правила для біженців, я неодноразово наголошував, що українці не рятуються від війни та ракет, які цілять в їх будинки.
Водночас у мирний період повернення українців має бути добровільним, а не примусовим. У рамках своєї роботи в ПАРЄ я ініціював резолюційні пропозиції, які стосуються захисту прав переміщених осіб та гарантій їхньої інтеграції в європейське суспільство. Європа має розглядати українців не як тягар, а як потенціал — освічених, працьовитих і мотивованих людей.
Серед моїх найближчих пріоритетів — розробка міжурядових домовленостей щодо навчання українських дітей, доступу до медицини та ринку праці.
Компенсація як механізм справедливості
Справедливість — це не абстракція. Це право знедоленого отримати сатисфакцію. І саме тому ми боремось за те, щоб заморожені російські активи були використані на користь постраждалих. Йдеться не лише про великі економічні пакети чи плани відновлення. Йдеться про конкретну компенсацію для конкретної людини, яка втратила дім, роботу, сім’ю.
9 квітня 2025 року ПАРЄ підтримала резолюцію, яка передбачає створення міжнародного компенсаційного механізму. Я наполягав: ці кошти мають бути спрямовані передусім на:
- відбудову українських міст і сіл, зруйнованих російськими обстрілами;
- створення житла для ВПО, які не можуть повернутися в рідні домівки;
- підтримку реабілітаційних центрів для поранених, інвалідів війни, дітей-сиріт;
- компенсації для родин депортованих українців, зокрема з тимчасово окупованого Криму.
Ми також відстояли принцип: реєстр збитків має охоплювати всю агресію Росії, починаючи з 2014 року. Це означає, що ті, хто втратив усе в Донецьку, Луганську, Криму — ще до повномасштабного вторгнення, — теж мають отримати право на відшкодування. Це питання історичної справедливості.
Боротьба за покарання
Окремим фронтом у нашій боротьбі є інформаційна війна. Російські медіа десятиліттями вели підривну діяльність у країнах Європи, використовуючи телебачення, інтернет та релігійні структури як інструменти впливу. 8 квітня 2025 року в ПАРЄ я ініціював правки до резолюції, де чітко говориться: RT та Sputnik — не ЗМІ, а зброя.
Моя поправка вперше офіційно зафіксувала, що ці ресурси поширюють дезінформацію і є частиною російської гібридної агресії.
Не менш важливо, що ПАРЄ визнала Російську православну церкву інструментом державної пропаганди. Церква, яка мала б об’єднувати людей, насправді слугує інтересам кремля. В Європі потрібно посилити контроль за релігійними інституціями, які стають каналами впливу іноземних режимів.
Також ПАРЄ підтримала мою правку, щодо запровадження санкцій по російській військовій економіці — зокрема, по бізнес-імперії олігарха Володимира Лісіна. Це чіткий сигнал: бізнес, який годує війну, не може безкарно працювати в Європі.
Завершення
Україна не жертва, а борець. І наш бій — не лише за нас. Це бій за Європу, за демократію, за свободу народів вирішувати свою долю.
В ПАРЄ я працюю заради справедливості. Моя присутність тут – це постійна боротьба: за голоси, за резолюції, за формулювання, які стають підґрунтям реальних рішень в підтримку інтересів України.
Олексій Гончаренко
*Ці думки належать виключно автору. The Ukrainian Review не займає жодної позиції і не несе відповідальності за слова автора.
Олексій Гончаренко – український політик, член української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи та президент Комітету ПАРЄ з міграції, біженців та переміщених осіб. У 2014 році був головою Одеської обласної ради.
