Молдова як стратегічний партнер України у часи повномасштабної війни
Молдова сьогодні зробила свій європейський вибір. Для країн ЄС він має однозначний характер. Президентка Молдови Майя Санду веде активну міжнародну діяльність, уряд Молдови залучений до європейських економічних, інформаційних та, головне, безпекових ініціатив. Однак внутрішня політична ситуація викликає занепокоєння. Проросійський активізм та його зовнішня підтримка не вщухають та навіть набирають оберти. Основна мета – це дестабілізація політичного режиму Молдови, відрізання її від цілісного геополітичного ландшафту, який почав складатись за підтримки європейських партнерів, також за участю Румунії. Активність молдавської президентки Майї Санду вже прогнозовано викликає агресію зі сторони російських пропагандистів та проросійських сил у самій республіці, що прагнуть не просто політичного реваншу, але по суті повної геополітичної переорієнтації держави. Звичайно все це зумовлює велике занепокоєння і необхідність розібратись у турбулентних процесах в республіці. У вимірі європейських відносин Молдова – важлива у сенсі збереження цілісності та недопущення Росії до кордонів ЄС. В сучасних умовах суспільні настрої та стабільність політичного стану в Молдові – це запорука для безпеки на теренах Одеської області. Також Молдова надає тимчасовий захист українським біженцям, співпрацює з Україною у сфері енергетики та питаннях безпеки. Інтереси у підтримці демократичного вибору Молдови збігаються і в України, і в абсолютної більшості європейських партнерів.
Україна та Молдова на сучасному етапі об’єднані спільним курсом та завданнями, які постали особливо гостро після початку повномасштабного вторгнення 2022 року. Молдова є ключовим партнером України в регіоні. Обидві країни є кандидатами до ЄС, координують свої євроінтеграційні прагнення в рамках Асоційованого тріо (травень 2021 року). Це визначається синхронізацією власних зусиль двох країн щодо подолання зазіхань спільного ворога на територіальну цілісність демократичних держав. Молдова послідовно виступає проти російської агресії, підтримує територіальну цілісність України, вимагає виведення російських військ з Придністров’я. Ця позиція об’єднує правлячу партію та значну частину громадян. Існування ПМР стало проблемним викликом для обох країн.
Український досвід за останні роки для Молдови є вкрай цінним у боротьбі із загрозами гібридного втручання у внутрішньополітичні та економічні справи.
Політична ситуація у Молдові: які тенденції продемонстрували парламентські вибори 2025 року
Молдова на сучасному етапі знаходиться у складній та неоднозначній політичній ситуації. Молдова є парламентською республікою. В країні діє багатопартійна система. Є можливість для прояву абсолютно різних політичних позицій та бачень. Це є ознакою демократичності та відкритості до змін. Однак, такою ситуацією й активно користуються. При чому як зовнішні, так і внутрішні сили, для яких часто електоральний процес стає простором для конфліктів та політичних баталій. Системне включення з 90 – х років проросійського впливу до економіки та політичної сфери надало свої результати. Кремль брутально втручається у виборчий процес через цілу низку політиків та мережу лояльних політичних сил. Більш того, за даними DW Москва виділила суму в 200 млн. євро для розгортання кампанії впливу на парламентські вибори в Молдові у вересні 2025 року. Ці гроші, в тому числі, були частиною плану з підкупу інфлюєнсерів і виборців на тлі потужної медійної «обробки» населення. Враховуючи наростання євроінтеграційних настроїв у молдовському суспільстві, Москва розглядала вибори до парламенту республіки як останній шанс суттво вплинути на зовнішньополітичний курс країни, відірвати Молдову від ЄС та України.
Увага до партій у сучасній Молдові є ключовим аспектом у розумінні поточного стану політичного режиму. Головне, визначити, що існують значні полюси – розколи у політичних поглядах. Країна балансує між західними прагненнями та впливом Росії. Західні прагнення виражені не тільки у самій євроінтеграції. Окремо, вони мають і уніоністський характер за об’єднання Молдови та Румунії. Поділ політичних сил та організацій є не тільки поляризованим. Він демонструє складну внутрішню структуру. І тут постають, як популісти, так і політичні прагматики, єврооптимісти та євроскептики тощо.
Виразниками цієї тенденції є як великі, так і «малі» політичні партії. Отже, основними партіями Молдови на сьогодні є проєвропейська «Дія і солідарність» (Partidul «Acțiune și Solidaritate»), що виграла останні вибори, та різноманітні опозиційні сили, зокрема проросійський Патріотичний виборчий блок («Blocul Electoral Patriotic») на чолі зі славнозвісним лідером Ігорем Додоном. Також діють інші партії як «Альтернатива» (Blocul electoral «Alternativa»), «Наша партія» («Partidul Nostru») та «Демократія вдома» (Partidul Politic Democrația Acasă). Вони представляють досить протилежні проєвропейські чи проросійські позиції зі значним розколом електорату, в тому числі, за регіональною ознакою. Вже на етапі підрахунку проміжних результатів парламентських виборів 2025 року стало зрозуміло, що боротьба між основними політичними гравцями буде вкрай запеклою, тим більш зіткнулись саме непримиренні ідеологічно сторони. Таку динаміку надає незалежне онлайн – медіа Cotidianul md.
При цьому, наявність, партій, сформованих під конкретного політика чи бізнесмена, які тримаються лише на ньому репутаційно, досить поширена практика у політичних реаліях Молдови. Це ставить політичні сили в пряму залежність від думки та ідеології конкретної особи в довгостроковій перспективі зі значною централізацією партійного керівництва. Олігархічний вплив при цьому тільки зростає. Сьогодні він стає більш заангажованим але не менш небезпечним.
До 2019 року олігарх Влад Плахотнюк через правлячу Демократичну партію фактично контролював політичну ситуацію в країні. У 2025 році підсанкційний олігарх Плахотнюк був екстрадований з Греції до Молдови за звинуваченнями у крадіжці мільярда доларів з бюджету. Наявним прикладом також є діяльність політичної партії «Шор» олігарха Ілана Шора до заборони та розпуску Конституційним судом Молдови у червні 2023 року. Партія «Шор» як юридична особа не існує. Водночас, потенційна загроза залишається.
Політичні структури олігарха Ілана Шора сьогодні продовжують функціонувати під іншими назвами. До таких можна віднести політичний блок «Перемога» (Victoria). Це основна коаліція, сформована І. Шором ще у 2024 році. В неї увійшли афілійовані з ним партії (наприклад, «Шанс», «Відродження» та ін.). Електоральне фіаско у парламентських перегонах політичних проєктів олігарха призвело до об’єктивного послаблення його впливу. Уряд Молдови та ЦВК системно ведуть роботу по обмеженню доступу політичних організацій, пов’язаних з Шором до електорального простору. Тим самим, шанси на видалення значного осередку російського впливу в Молдові зростають. Особливо, це відчувається в регіонах, де його прихильники йдуть з посад.
Поряд з цим постають і інші представники нелояльних до уряду політичних організацій. Необхідно підкреслити, що в країні відсутні заборони на діяльність політичних партій, які сповідують комуністичну ідеологію. Такою є Партія комуністів республіки Молдова. ПКРМ досить активна у виборчому процесі. В союзі з іншими лівими, зокрема соціалістами, вони становлять певну небезпеку для правлячої «Дії і солідарності», особливо через мітингову діяльність у великих містах. Під час передвиборчої кампанії, особливо у серпні-вересні 2025 року, проводились мітинги та агітаційні заходи на чолі з лідерами ПСРМ та ПКРМ, з проросійськими та соціальними гаслами. Позиції «лівих», безумовно, спираються на своєрідну риторику «реваншизму» та «радянської ностальгії», вона підігрівається серед людей похилого віку. Однак, з роками помітна суттєва втрата власного потенціалу подібними політичними проєктами. Незмінною особливістю залишається їх проросійська орієнтація та стійкі відносини з російською стороною на довготривалій основі. У 2025 році «Партія комуністів Республіки Молдова» (ПКРМ) брала участь у парламентських виборах у складі «Патріотичного блоку» разом із соціалістами (ПСРМ).
Парламентські вибори за пропорційною системою підтвердили суттєву напругу в країні. Ця тенденція досить помітна на тлі результатів попередніх президентських виборів, коли саме голосування молдовської діаспори забезпечили перемогу чинної президентки Майї Санду. 28 вересня 2025 року певним чином стало поворотним днем у намаганні відстояти проєвропейський вибір. Правляча проєвропейська партія отримала перемогу в 50, 2 % голосів. При цьому Патріотичний блок набрав 24,17 голосів. У парламенті партія «Дія і Солідарність» отримала 55 місць, в той самий час як Патріотичний блок 26. Так, результат демонструє сильну проєвропейську орієнтацію, однак і загроза проросійського «відкату» присутня. Основна ставка Кремля була зроблена саме на консолідацію всіх підконтрольних сил, агітаційну кампанію та особу Ігоря Додона, найбільш помітну з – поміж інших діячів.
Також наявні діаметрально різні візії щодо майбутнього республіки. Апогеєм нарощення конфліктності став мітинг 29 вересня 2025 року у Кишиневі, організований проросійським Патріотичним виборчим блоком. Блок не визнав результати електоральних перегонів та намагався продемонструвати суттєву підтримки серед населення. Демонстрація фактично не мала масового характеру. В цілому у проросійському мітингу за різними підрахунками взяли участь 1000 людей. Безумовно, створити при цьому «фон» для висвітлення зі сторони російських каналів Ігорю Додону вдалось. Однак, інформація щодо «винагороди» для проросійських протестувальників у розмірі від 50 до 300 $ практично відтворює традиційну логіку у намаганні імітувати «масову підтримку».
Конфронтація поколінь у політичному виборі наявна у сучасній Молдові. Ключовою суспільною силою для проєвропейського майбутнього Молдови є молодь. Молоді люди відстоюють власне право та можливості вільної інтеграції до єдиного європейського простору. Однак, частина молоді виїжджає за кордон. Це створює об’єктивні виклики для формування сталого громадянського суспільства в країні.
Проросійська політична й медіа активність на тлі нових реалій
Проросійська опозиція у Молдові спирається на вже класичні ідеологічні позиції. Можна виокремити щонайменш декілька партій, які сутнісно є не просто лояльними Москві, а беруть на себе роль провідників її стратегії в країні. Така стратегія, в тому числі, базована на внутрішньому розколі країни за рахунок або електоральних перегонів, або регіонів, де місцеві еліти невдоволені політикою центра. Саме таким регіоном є Гагаузія, автономний округ на півдні Молдови. Російська мова та відверто проросійські політики, як затримана 25 березня 2025 року правоохоронцями Молдови, Євгенія Гуцул, фігурантка кримінального провадження. Російські медіа та наративи мають сильний вплив в регіоні, формуючи проросійську громадську думку. Однак, є і суттєві зрушення у бік прихильності до ЄС, але в контексті трудової міграції. Ці «зсуви» суспільної думки у гагаузів Молдови є досить повільними. На національному референдумі у 2024 році близько 95% електорату Гагаузії проголосували проти вступу Молдови до ЄС. На парламентських виборах у вересні поточного 2025 року Гагаузія залишалася оплотом проросійського «Патріотичного виборчого блоку». Ці показники залишаються ключовими для розуміння загальної динаміки настроїв.
Кремль де – факто робить ставку на дестабілізацію ситуації за рахунок дезінформації. Масштабувались інформаційні атаки з боку прокремлівських джерел у період енергетичної кризи січня 2025 року через зупинку постачання російського газу. Ситуація подавалась саме на користь РФ зі звинуваченнями проти ЄС та України. Декілька незалежних молдовських ЗМІ активно протидіяли кампанії дезінформації та відслідковували її загальну динаміку. З посиланням на дані Texty.org.ua основною площиною поширення проросійського контенту став Телеграм (де створювались групи каналів так звані «сітки»). Кількість контенту досягала рекорних 65 %. Загалом кількість вигідного Москві контенту у інфополі на період січня 2025 року становила 1695 публікацій (румунськомовні та російськомовні).
Зокрема, постійними є акценти, щодо «утисків російськомовного населення» та економічних проблем, прямі звинувачення у «зовнішньому управлінні» країнами ЄС, «втягування в НАТО» тощо. Ці заяви безпосередньо пов’язані із політикою уряду Молдови та його підтримкою України. Більшість проросійських інфлюєнсерів негативно ставиться до зближення Молдови та Румунії.
Пропагандистські заяви поширюються досить швидко. Особливо в умовах, коли Молдова лише починає активну боротьбу з інформаційними атаками. Не секрет, що поширення вигідних кремлівській владі думок відбувається двома основними шляхами: мережею проросійських телеграм – каналів, часто анонімних («Приднестровец», «Sputnik Молдова», «Аргументы и факты в Молдове», «Блокнот Молдова» тощо) та офіційними медіа ПМР. Додатково – поширення через виступи політиків та лідерів думок в медіа Молдови. Однак, існують шляхи так званої «м’якої сили». Так, діяльність Митрополії Молдови, яка пов’язана з РПЦ та має вплив на частину громадян. Вона протиставлена Бессарабській митрополії (вплив Румунії). Конфліктність взаємовідносин знаходить прояв і у медійній сфері.
ВИСНОВКИ
Досвід Молдови сьогодні дещо схожий на досвід багатьох пострадянських республік, з врахуванням суто національних особливостей, які склались за роки незалежності. Молдова має внутрішні ресурси та потенціал до європейської інтеграції, послідовно йде цим шляхом. Водночас, необхідне врахування і масштабної національної травми – створення ПМР. Вона стала постійним нагадуванням про можливість війни, зміни геополітичних полюсів та дестабілізації. Фактор ПМР – це постійне нагнітання та використання гібридних інформаційних атак проти центрального уряду. Повернення власного суверенного контролю над всією територією республіки – це довгий але важливий шлях.
Сьогодні проєвропейська еліта впевнена у дієвості акцентовано мирної стратегії у відновленні територіальної цілісності країни. Зокрема, такої позиції дотримується Майя Санду. Водночас, проросійський вектор впливу представляють цілий ряд політичних проєктів, які звинувачують уряд Молдови у економічних негараздах та провалі соціальної політики. Вони тиснуть через мітингову активність та інфокампанії. І, власне, виникає питання про системні кроки про обмеження російського впливу через партію Патріотичний виборчий блок та «ліві» політичні сили, зокрема комуністів.
В аналітиці поточної ситуації в республіці Молдова значна роль повинна бути відведена дослідженню партійного поділу в межах країни. Зокрема, мова йде не тільки про виявлення зовнішніх впливів на ці політичні сили, ліній системного фінансування, але й внутрішніх особливостей. Зокрема, персоналістського характеру та олігархічних «інвестицій» у розвиток партійної структури та мереж інформаційної лояльності по всій території держави. Розуміння «регіонального» характеру у діяльності політичних сил необхідне для усвідомлення системної політики у цьому напрямку, створення спільних мети та завдань на майбутнє, видалення назавжди дестабілізуючих інформаційних впливів.
