Президент Франції Еммануель Макрон повідомив про продовження роботи над гарантіями безпеки для України та анонсував активну фазу переговорів у Парижі з січня 2026 року. Про це європейський лідер заявив у дописі в соцмережі Х після розмови з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте 24 грудня.
Чому ця заява з’явилася саме зараз
Останнім часом Європа дедалі помітніше бере на себе роль політичного координатора в дискусіях довкола України. Водночас ці дискусії тривають і всередині самої ЄС, де країни ще не дійшли повного узгодження щодо підтримки Києва. Та на тлі внутрішніх процесів у США і наближення виборчого циклу європейські лідери намагаються заповнити паузу, яка формується в ухваленні стратегічних рішень.
Попри те, що напередодні Макрон виступив проти використання заморожених активів РФ для допомоги Україні, його розмова з Марком Рютте радше є спробою узгодити позиції тих, хто справді може впливати на рішення в межах НАТО, щоб уникнути сценарію, коли союзники реагують запізно або діють розрізнено.
Співрозмовники координували підходи щодо ситуації на лінії зіткнення та дипломатичних зусиль «коаліції охочих» — групи партнерських країн, готових діяти рішуче на підтримку України.
Про що говорить акцент на гарантіях
У своїй заяві Макрон також наголосив: Росія продовжує війну, тоді як Україна продовжує триматися. Таким чином, він зауважує, що питання безпеки України не зникне разом із припиненням вогню.
«Поки Росія продовжує свою агресію, Україна продовжує боротьбу та демонструє стійкість. Вона може розраховувати на нашу непохитну підтримку зараз і в майбутньому», — написав Макрон.
Саме тому Президент Франції нині робить акцент на гарантіях. Мова йде про механізми, які мають стабільно працювати роками. Адже без чітких домовленостей будь-яке політичне врегулювання залишиться крихким та вразливим.
Позиція Києва і межі компромісів
Напередодні Президент України Володимир Зеленський розкрив деталі проєкту базового документа щодо завершення війни. У ньому — 20 пунктів, частина з яких, за словами Президента, узгоджена з партнерами зі США та Європи. Водночас українське державне керівництво визнає, що окремі положення ще потребують складних переговорів.
В українському суспільстві ці дискусії також викликають неабияку напругу. Багато українців наголошують, що саме Росія розв’язала війну, а отже не Україна має платити за мир поступками. Також, за останніми даними КМІС, понад 60% українців готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно, щоб захистити країну та її майбутнє.
Висновки
Європа більше не може дозволити собі «політику очікування». З огляду на заяви про можливі нові загрози з боку Росії вже у найближчі роки питання безпеки України та країн Балтії перетворюється на перевірку стратегічної зрілості всього континенту.
Водночас обмежена політична рішучість Франції, продемонстрована, зокрема, щодо заморожених активів РФ, показує, що лідерство Парижа має свої межі. Франція намагається закріпити за собою роль країни, яка формує рамки майбутніх рішень, але її здатність брати на себе великі фінансові або політичні зобов’язання принаймні поки залишається обмеженою.
Тому успіх планів залежатиме від готовності партнерів брати відповідальність, а не лише підтримувати формули.
Для України ж головне залишається незмінним: без чітких зобов’язань будь-які домовленості ризикують залишитися лише словами. Саме це сьогодні визначає принципову межу між дипломатією та реальністю.
