Завдання шкоди українській екосистемі, що має й глобальні наслідки – один з аспектів воєнних злочинів, які чинить Росія. Втім, міжнародне право досі потребує чіткішого визначення дій, спрямованих проти природи, зокрема у Римському статуті Міжнародного кримінального суду бракує поняття “екоцид”. Юлія Овчиннікова, вчена у сфері екології, голова підкомітету Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, поділилася оцінкою шкоди довкіллю, завданої російсько-українською війною, розповіла про загрози для інших країн, здобутки міжнародної роботи, а також про зміни, яких потребують як місцеві, так і міжнародна правові системи для потенційного притягнення Росії до відповідальності.
Дар’я Маслєнкова (журналістка): Як наразі оцінюються екологічні збитки, завдані довкіллю під час російсько-української війни? Що з них є безповоротним, а що потенційно відновлюваним?
Юлія Овчиннікова: За даними Міндовкілля з початку повномасштабного вторгнення Росії задокументовано понад 8000 злочинів проти довкілля України, які спричинені війною. Збитки вже становлять майже 4 трильйони гривень (понад 85 мільярдів євро), і ця цифра постійно зростає. Потенційно забруднена вибухонебезпечними залишками війни одна четверта частина території України. Третина лісу пошкоджена внаслідок бойових дій.
Існує постійна загроза ядерного тероризму. Слід згадати нещодавню [здійснену вночі 14 лютого 2025 року] атаку на Чорнобильську атомну станцію, внаслідок чого було пошкоджено захисне укриття, також захоплення Запорізької АЕС. Безпрецедентним актом екоциду безумовно є руйнування дамби Каховської гідроелектростанції, що спричинило масштабну повінь на прилеглих територіях та призвело не лише до екологічної катастрофи, але й до порушення принципів гуманітарного права та становило загрозу для життя і здоров’я людей.
На сьогодні важко оцінити реальні збитки завдані довкіллю, а також говорити про те, які втрати є безповоротними, а які потенційно відновлюваними? адже, частина території перебуває під тимчасовою окупацією, на частині ведуться бойові дії, і як було вже зазначено, частина території є замінованою або потенційно замінованою. Проте, вже можна говорити, що війна є одним з найбільш згубних чинників, які впливають на біорізноманіття, що страждає через знищення унікальних видів флори та фауни, екологічних систем, а також через занесення та розповсюдження на території України нехарактерних інвазивних видів. Важливим для відновлення довкілля та підрахунку збитків є забезпечення мінної безпеки. Роботи з розмінування та відновлення земель потребують тривалих зусиль. Очищення та рекультивація забруднених ґрунтів і води можливі за умови значних інвестицій та часу. Екологічні наслідки війни в Україні є катастрофічними та матимуть довготривалий вплив на довкілля, здоров’я населення та економіку країни. Відновлення потребуватиме десятиліть, значних фінансових ресурсів та міжнародної підтримки.
Д.М.: Які транснаціональні наслідки екоциду, здійснюваного Росією на території України, можна виокремити?
Ю.О.: Російська агресія проти України спричинила масштабні екологічні катастрофи, які виходять за межі національних кордонів і матимуть серйозні наслідки для сусідніх країн, Європи, бо весь континент має спільну екосистему, та світу в цілому. Так, військові дії в прибережних районах та акваторіях Чорного та Азовського морів спричиняють масштабне екологічне забруднення, що має серйозні наслідки для морської екосистеми та здоров’я громадян не лише в межах України. Висока концентрація нафтопродуктів, важких металів та токсичних сполук у воді отруює морські екосистеми. Вплив вибухів та шумового забруднення дезорієнтує морських ссавців та призводить до їх масової загибелі та вимушеної міграції.
Дуже гостро стоїть питання мінної безпеки Чорного моря та його акваторії. Адже, від шкоди, яка завдається Чорному морю потерпає не лише Україна, а й сусідні держави, які межують з Чорним морем. Активні військові дії викликають значне забруднення водних ресурсів та ґрунтів України через руйнування промислових підприємств, складів пального, хімічних об’єктів, а також водоочисних споруд. Це призводить до масового витоку небезпечних речовин у річки, озера та ґрунтові води, що загрожує екологічному балансу не лише на території України.
Зміна клімату — це тривалий процес, наслідки якого вже мають глобальний характер. Парникові гази, що викидаються в атмосферу внаслідок війни, за обсягами можна співвіднести з річними викидами деяких держав. Загальний обсяг викидів парникових газів, спричинених війною, становить 180 млн тонн, що робить значний внесок у глобальне потепління.
Також, хотілось би наголосити на загрозі ядерного тероризму. Ядерна загроза від війни в Україні є багатовимірною та реальною. Вона охоплює як можливість застосування ядерної зброї, так і ризики, пов’язані з безпекою атомних електростанцій. Міжнародна спільнота повинна залишатися пильною та вживати заходів для запобігання ядерним інцидентам. Екоцид, здійснюваний Росією в Україні, має далекосяжні транснаціональні наслідки, що вимагають консолідованої міжнародної відповіді та впровадження ефективних механізмів екологічної безпеки.
Д.М.: Як можна оцінити ефективність прийнятої 2023 року Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи “Вплив збройних конфліктів на довкілля” станом на зараз? Чи вдається за допомогою неї зокрема протидіяти ядерному шантажу Росії, як це закладалося в мету під час прийняття?
Ю.О.: Рада Європи була першою міжнародною організацією, яка визнала право на безпечне та здорове довкілля як невід’ємну частину прав людини. У жовтні 2022 року в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування відбулись слухання на тему “Вплив воєнних дій на довкілля в Україні та його відновлення до природного стану”. Відкривав слухання Керівник делегації Великобританії в Парламентській асамблеї Ради Європи, Віцепрезидент Парламентської Асамблеї Ради Європи та доповідач у Парламентській асамблеї Ради Європи з теми “Вплив збройних конфліктів на довкілля” Джон Ховел, який врахував у своїй доповіді порушення під час слухання питання та зазначив про важливість використання належної методики при визначенні шкоди для розрахунку збитків, завданих довкіллю.
25 січня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію “Вплив збройних конфліктів на довкілля”. Вказана Резолюція стала важливим кроком у міжнародному визнанні екологічних наслідків збройних конфліктів, зокрема війни в Україні. Документ закликав до кодифікації поняття “екоцид” у національному та міжнародному праві, а також до внесення змін до Римського статуту Міжнародного кримінального суду для включення екоциду як окремого злочину. Резолюція сприяла підвищенню міжнародної обізнаності про екологічні наслідки збройних конфліктів та необхідність їх правового врегулювання.
У Резолюції висловлено занепокоєння щодо погрози ядерною зброєю або її застосування. Однак, незважаючи на це, практичний вплив резолюції на стримування ядерного шантажу Росії залишається обмеженим. Росія продовжує використовувати ядерну риторику та шантаж, що викликає занепокоєння міжнародної спільноти. Так, атака безпілотника на захисний саркофаг четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС вчергове підкреслює зневагу Росії до глобальної ядерної безпеки та становить загрозу не лише для України, але й для всієї Європи. Резолюція ПАРЄ “Вплив збройних конфліктів на довкілля” є важливим символічним кроком у визнанні екологічних наслідків війни та необхідності їх правового врегулювання, проте потребує подальших практичних дій.
Parliamentary Assembly of the Council of Europe/ Verkhovna Rada of Ukraine
Хочу зазначити, що ще Рекомендація ПАРЄ “Вирішення питань кримінальної та цивільної відповідальності в контексті зміни клімату” (2021 року) просила Комітет міністрів РЄ провести дослідження поняття “екоциду”, його впровадження у внутрішнє законодавство та його можливе загальне визнання, й розробити новий правовий документ, щоб замінити Конвенції Ради Європи про захист навколишнього середовища через кримінальне право, яка має замінити Конвенцію 1998 року з того ж питання. ПАРЄ підтвердила цей заклик через Рекомендацію “Вплив збройних конфліктів на довкілля” (2023), вимагаючи, щоб нова Конвенція також застосовувалася в контексті збройних конфліктів, воєн або окупації, і щоб вона охоплювала екоцид. Крім того, Рекомендація “Впровадження права людини на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля за допомогою Рейк’явікського процесу” (2024) наполягала на необхідності створення ефективного механізму моніторингу нової Конвенції.
Під час свого виступу у квітні 2025 року я звернула увагу, що багато зацікавлених сторін у всьому світі працюють над визнанням екоциду або широкомасштабної, довгострокової та серйозної шкоди навколишньому середовищу як п’ятого міжнародного злочину, щоб його міг переслідувати Міжнародний кримінальний суд.
Д.М.: Як відбувається імплементація поняття екоциду в міжнародне законодавство, зокрема чи очікується найближчим часом внесення правок до Римського статуту? Яких принципових уточнень потребує визначення?
Ю.О: Довкілля вже не є мовчазною жертвою війни. Воно говорить голосами військових, волонтерів, науковців та молоді, і тому продовжується робота щодо кодифікації та визнанням злочинів екоциду на міжнародному та національному рівнях.
Як було вже сказано, значний обсяг уваги у резолюції ПАРЄ “Вплив збройних конфліктів на довкілля” присвячено саме екоциду. Саме резолюція порушила питання криміналізації в європейську політичну адженду. Наразі процес визнання екоциду як окремого міжнародного злочину набирає обертів. Ключовим кроком у цьому напрямку є безумовно внесення відповідних змін до Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Саме цим питання займається Міжнародний парламентський альянс за визнання екоциду, до якого я доєдналась у 2021 році. Метою Альянсу є визнання екоциду як п’ятого злочину під юрисдикцією Міжнародного кримінального суду та включенню екоциду до національного законодавства країн-членів. Завдяки спільним зусиллям парламентарів та організації Stop Ecocide International питання криміналізації екоциду підіймається в усьому світі.
Значним є те, що 9 вересня цього року [2025] три острівні країни: Вануату, Фіджі та Самоа, внесли на розгляд держав-членів Міжнародного кримінального Суду злочин екоциду, для включення його до Римського статуту. У своєму поданні вони пропонують визнати “екоцид” злочином поряд з геноцидом і воєнними злочинами. У разі успіху ця зміна дозволить притягнути до відповідальності осіб, які спричинили руйнування довкілля, наприклад, це можуть бути керівники великих компаній-забруднювачів або перші особи держав. 29 травня цього року Моніка Леннон, член парламенту Шотландії, внесла законопроєкт, який передбачає запровадження нового кримінального злочину — екоциду.
Я підписала відкритий лист на підтримку цього законопроєкту. Серед підписантів також принцеса Бельгії, європарламентарі, парламентарі з Великої Британії, Канади, України, Швейцарії, Австрії, Замбії, Міністр довкілля Вануату, природоохоронці, освітяни, журналісти, представники бізнесу, громадських організацій та наукових установ.
Важливими кроками також є включення ЄС злочинів наближених до екоциду до оновленої Директиви. А також, ухвалення Радою Європи Конвенції про захист довкілля через кримінальне право, яка дозволяє кримінально переслідувати дії, “що прирівнюються до екоциду”.
Варто зазначити, що понад 72% людей у країнах G20 підтримують кримінальну відповідальність за масштабну шкоду довкіллю. Деякі держави та корпоративні структури висловлюють занепокоєння щодо можливих наслідків криміналізації екоциду для їхньої економічної діяльності, що може призвести до опору або спроб послабити запропоновані норми. Будь-які екологічні зрушення — це обов’язково результат об’єднаних зусиль провідних фахівців у цьому напрямку: політиків, науковців, громадськості. Це політичний та економічний вибір держав.
Yulia Ovchynnykova in PACE, April 2024/Verkhovna Rada of Ukraine
Д.М.: На яке покарання агресора розраховує Україна, просуваючи ідеї важливості зміни як внутрішнього, так і зовнішнього законодавств?
Ю.О.: Україна активно просуває ініціативи щодо зміни як внутрішнього, так і міжнародного законодавства з метою притягнення до відповідальності винних осіб за злочин агресії. Так, у національному законодавстві України передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, серед яких передбачена відповідальність за вчинення екоциду, який класифікується як особливо тяжкий злочин. Також, посилено відповідальність за вчинення злочинів агресії, які також класифікуються як особливо тяжкі. Україна прагне, щоб агресор і всі причетні особи були притягнуті до відповідальності, в тому числі через міжнародні механізми правосуддя, зокрема через Міжнародний кримінальний суд. Йдеться про розгляд справ, пов’язаних із воєнними злочинами, злочинами проти людяності та актами геноциду.
Враховуючи значні збитки завдані довкіллю України та акти екоциду, вчинені на її території, важливим є внесення екоциду до Римського статуту як п’ятого міжнародного злочину поряд із геноцидом, злочинами проти людяності, воєнними злочинами та злочином агресії. Це створить правову основу для переслідування за злочини проти довкілля на міжнародному рівні. Україна сподівається на справедливе судове покарання винних у воєнних злочинах і злочинах проти миру, а також на матеріальну відповідальність агресора за завдані збитки, включаючи репарації. Притягнення агресора до судової відповідальності не лише забезпечить справедливе покарання та компенсацію за спричинені шкоди, а також дасть змогу формувати стримувальний приклад для потенційних майбутніх агресорів. Передбачені форми репарацій можуть включати повернення втраченого майна, грошові виплати та інші способи відшкодування, спрямовані на задоволення потреб постраждалих. Крім того, ці механізми відіграють важливу роль у процесі відновлення країни після війни.
Д.М.: Які дії для підвищення безпеки морів рекомендуються в резолюції щодо безпеки морів та океанів? Чи поділяють розуміння важливості вжити заходів партнери, що мають з Україною морський кордон?
Ю.О.: На виконання пункту 8 Формули миру Президента України Володимира Зеленського “Екологічна безпека” Міжнародною робочою групою щодо екологічних наслідків війни було презентовано Екологічний договір для України, 6 рекомендація якого говорить, що Україна та її сусіди повинні приділяти особливу увагу екологічній шкоді, що завдається Чорному морю та координувати свої зусилля, що знайшло своє відображення у Резолюції ПАРЄ про безпеку морів та океанів.
Важливим також є те, що ухвалена резолюція визнає безпеку морів та океанів складником права людини на чисте довкілля.
Серед основних рекомендацій для підвищення безпеки морів варто виділити:
— Створення морських охоронюваних зон для збереження біорізноманіття та екосистем.
— Посилення співпраці з Міжнародною морською організацією (ММО) для гармонізації стандартів безпеки та охорони довкілля.
— Вдосконалення національного законодавства з метою ефективного запобігання та боротьби із забрудненням морів та океанів, знищення біорізноманіття, а також визнання злочину екоциду.
Резолюція закликає підтримувати виконання основних міжнародних договорів, що регулюють захист морського життя.
Окрім створення морських охоронюваних зон, у контексті належного управління морськими ресурсами резолюція закликає держави-члени вдосконалити звітність, обмін даними та досвідом у сфері охорони морських видів і середовищ, а також спостереження за впливом стрес-факторів на морське життя. Не менш актуальним є моніторинг ефективності функціонування МОР [Міжнародної морської організації] і оцінка досягнення ними поставлених цілей. Країни, що мають з Україною морський кордон, активно підтримують ініціативи щодо підвищення морської безпеки.
Д.М.: Яким чином здійснюється збір доказів злочинів екоциду та в чому можуть полягати труднощі фіксації правопорушень? Хто відповідальний за цей процес на державному та міжнародному рівнях?
Ю.О.: В Україні розслідування злочинів екоциду ведеться в межах кримінальних проваджень за статтею 441 Кримінального кодексу України. Станом на зараз правоохоронці розслідують 11 кримінальних справ за фактами екоциду. Офіс Генерального прокурора відіграє ключову роль у зборі доказів та співпрацює з міжнародними організаціями для ефективного розслідування таких злочинів.
На міжнародному рівні, Міжнародний кримінальний суд (МКС) визнає шкоду довкіллю як один із різновидів воєнного злочину, згідно з пунктом iv) п. b ч. 2 ст. 8 Римського статуту. Однак, на цей момент, міжнародна судова практика притягнення до кримінальної відповідальності за злочини екоциду відсутня. Тому український досвід, може стати прецедентом та визначити напрямок розвитку міжнародного права у сфері захисту довкілля.
Збір доказів потребує спеціалізованого обладнання та експертних знань. Надзвичайно приємно, що європейські партнери не залишаються осторонь, так, наприклад, Франція передала Україні обладнання для збору доказів екологічних злочинів, включаючи екоцид. Варто відзначити, що деякі акти екоциду вчиняються на тимчасово окупованих територіях або ж у зоні активних бойових дій, що ускладнює збір та фіксацію доказів.
Дар’я Маслєнкова
