У 2024 році в Молдові відбулися вибори президента та референдум про зовнішньополітичний курс. За підсумками волевиявлення громадяни знову обрали президентом Мая Санду, яка дотримується проєвропейських поглядів, а на референдумі проголосували за євроінтеграцію. У 2025 році на країну очікують вибори в парламент, на яких, згідно з опитуваннями, пропрезидентській партії PAS доволі складно буде отримати більшість. Чи вдасться Молдові зберегти європейський курс та наскільки великим є російський вплив на молдавський політикум ми обговорили з колишнім міністром транспорту та ексміністром оборони Республіки Молдова Анатолієм Шалару. Наразі політик є позапартійним, але дотримується проєвропейських поглядів. Водночас це не заважає йому критикувати нинішню владу у Молдові.
Президентські вибори: головні висновки
Костянтин Гречаний (К.Г.) Почати хотілося б з підсумків цьогорічних виборів. На Вашу думку, за рахунок чого Молдові вдалося зберегти на посаді проєвропейського президента?
Анатолій Шалару (А.Ш.): Не дивлячись на деякі песимістичні прогнози, вдалося перемогти на референдумі та на президентських виборах, але попереду ще дуже складний процес парламентські вибори, які є більш важливими, ніж президентські. В нинішньої партії влади мало шансів перемогти на них. Щоб перемогли проросійські сили Росія робить різні спроби по дестабілізації, а також по дискредитації нинішнього президента Маї Санду.
Вона пов’язана з нинішньою більшістю та урядом, тому усі помилки уряду та парламенту рикошетом б’ють й по президенту. Враховуючи, що зараз Молдова зіштовхується з деякими проблемами, є перестороги з приводу парламентських виборів.
Російський вплив та помилки проєвропейців
К.Г.: У вас, наскільки я розумію, ситуація була схожою з Грузією. Маю на увазі зовнішнє фінансування декількох проросійських проєктів, зокрема так звані “мережі Ілана Шора” [Організовані за російські гроші групи громадян, які впливають на виборчий процес – ред.]. Але ж Молдові вдалося зберегти проєвропейський курс.
А.Ш.: Нас врятувала діаспора. Вона змобілізувалася, багато людей пішли на вибори та допомогли Маї Санду перемогти. Всередині країни Санду програла. На минулих виборах вона здобула перемогу без допомоги діаспори. Зараз ситуація змінилася. Російська пропаганда 5 років працює проти діючої влади Республіки Молдова, підтримує п’яту колону. Мережі Шора, про які Ви згадали, працювали, але люди, які підтримували Путіна та Росію увімкнулися в цю мережу. Їх не перекупили за гроші, вони вже були готові віддати голоси за проросійські сили.
Гібридна війна, яку почала Росія проти Молдови, триває багато років. Я нагадаю, що Росія напала на Молдову ще 1992 року. Мала місце російсько-молдавська війна на Дністрі. Тоді світ підтримав Росію, бо Росія мала можливості проводити якісну пропаганду. Останні роки ми намагаємося протистояти російській пропаганді та впливу. Зокрема Молдова почала рішучі кроки щодо енергонезалежності. Ми побудували газопровід з Румунії. Зараз будується високовольтна лінія із забезпечення електроенергією з Румунії на Кишинів у обхід Придністров’я. Незабаром в нас не буде жодних загроз, що Росія заблокує нам постачання електроенергії. Ми підготувалися до гібридної війни, вивчали у тому числі досвід України. Але досі на розум деяких наших громадян впливають такі помилки, які подорожчання газу. Молдова не була готова до цього.
К.Г.: Ви вважаєте це помилкою, а не об’єктивною ситуацією на ринку?
А.Ш.: Я ось що маю на увазі: коли Росія проводить таку обробку населення і запевняє людей, що ціни на газ підвищилися через Маю Санду, а народ цьому вірить, то потрібно розмовляти з людьми, переконувати. Влада цього не змогла зробити, і це помилка.
Також помилка була в тому, що віцепрем’єр Андрій Спину полетів в Росію. У Санкт-Петербурзі зустрівся з Міллером та підписав договір про продовження закупок газу. Всі ці угоди та додатки були засекречені. Ширилися чутки, що контракт був підписаний на “кабальних” умовах. І народ казав: вони отримують незаконні відсотки, а ми через їхню політику страждаємо. Коли ворог розпускає чутки, то ти маєш бути готовим відповідати на це, маєш бути готовим опублікувати угоди. Адже ціна на газ підвищилася не тільки для Молдови, вона підвищилася всюди у Європі.
Є люди, які живуть у селі, в яких немає телеграм чи фейсбук. Вони споживають інформацію через телевізор та згадані мережі Шора. Тому урядовці мають спуститися з небес на землю та пояснити, що це не так.
К.Г.: У продовження теми боротьби з російським впливом: чому у Молдові не вдалося створити широку проєвропейську коаліцію?
А.Ш.: Свого часу були спроби. Вони є і зараз, але народ голосував прагматично. Вони голосували за Маю Санду та партію PAS, щоб не розпилювати свої голоси дарма. На минулих виборах створювалися деякі проєвропейські альянси, але вони майже нічого не набрали. Протягом останніх років немає проєвропейських непарламентських сильних партій. Крім того, у нас виборець ще не настільки політично орієнтується. Вони не голосують за ідеологію, вони голосують переважно за лідерів. Люди, окрім Маї Санду, на минулих виборах із партії PAS майже нікого не знали. Та й зараз у нас немає сильних проєвропейських лідерів, які б зібрали голоси розчарованих у Маї Санду. Але PAS станом на зараз набирає в районі 30% голосів.
Проблеми єднання прихильників євроінтеграції
К.Г.: У зв’язку з цим логічне питання: з ким PAS може утворити коаліцію в майбутньому парламенті? Те, що я читав, найбільш логічним союзником може стати партія MAN Іона Чабана [примар (мер, міський голова) Кишинева – ред.]. Але водночас однопартійці Санду постійно обмінюються з ним взаємними уколами та звинуваченнями? Навіщо це робиться?
А.Ш.: Це розповідають, що він може пройти, але поки-що в нього непрохідний рейтинг. Його мало знають за межами столиці.
К.Г.: Але ж Кишинів – це величезний пласт виборців.
А.Ш.: Я Вам хочу сказати, що на парламентських виборах люди не голосують за дитячі майданчики і тому подібне. Майже 60% кишинівців голосували за Маю Санду на президентських виборах. Це найбільш політично грамотний електорат. На парламентських виборах навряд кишинівці голосуватимуть за партію Іона Чабана. Тим більш, що він випускник академії при президенті РФ, раніше був пов’язаний з соціалістами, не надто охоче бере в команду проєвропейців. Так, він співпрацює з румунської Соціал-демократичною партією, але особливо цього не афішує. Й він знаходиться в конфлікті з Маєю Санду. Я теж розглядав такий можливий альянс, але поки-що…
К.Г.: Так, власне, моє питання й полягало в гіпотетичних союзниках, бо окрім нього більше й немає з ким робити коаліцію. Ще є Ренато Усатий, але ж він ще менш природний союзник для Маї Санду.
А.Ш.: Ви знаєте, у 2019 році PAS створили коаліцію з соціалістами [Partidul Socialiştilor din Republica Moldova, вважається підконтрольною РФ – ред.]. Вони разом створили уряд, а Мая Санду протягом пів року була прем’єр-міністром. В них такі прецеденти є. Я думаю, що у разі потреби вона може створити коаліцію з будь-ким. Але Ви підняли дуже актуальне питання для Молдови. Є потреба у створенні сильної проєвропейської партії, а не такої, яка сьогодні буде разом з PAS, а завтра буде за Росію.
Є також один цікавий потенційний проєкт. Деякі лідери PAS, які незадоволені і будуть виходити з партії, хочуть створити свою політсилу. Вони хочуть зібрати навколо себе тих людей, які за останні 4 роки втратили прихильність до PAS. Можливо, їм вдасться це зробити. Адже ми розуміємо, що проросійська коаліція в нашому парламенті небезпечна і для Молдови, і України, і для Румунії. Це означатиме ізоляція Республіки Молдова і розширення військової присутності Росії у Придністров’ї [самопроголошена маріонеткова республіка на території Молдови, яка знаходиться під значним впливом Росії – ред.].
Фактор Придністров’я: загрози для України
К.Г.: Якраз наостанок і хотілося поговорити про Придністров’я. На Вашу думку, сьогодні існує загроза для України?
А.Ш.: Станом на сьогодні немає такої загрози. Ви маєте розуміти, який там контингент. 80% населення Придністров’я – це громадяни республіки Молдова. У перші ж місяці війни десятки тисяч поїхали з Придністров’я, почали скуповувати нерухомість по всій Молдові.
По-друге, той військовий контингент, який незаконно знаходиться на території Молдови, він обмежений. Там до 1,5 тисячі людей, з яких тільки 30% є російськими офіцерами. Інші – це місцеве населення.
К.Г.: А так звані “російські миротворці”?
А.Ш.: Їх там чоловік чотириста і вони не готові до бойових дій. Нехай сумарно контингент налічує до 2 тисяч. Але у Придністров’ї більшість не хоче брати участь у цій війні. Вони розуміють: будь-який агресивний крок у бік України розв’яже їй руки і дасть можливість без оголошення війни, без дозволу Маї Санду почати дії у відповідь. Вони бояться, щоб Україна не приймала проти них ніякі рішення.
Костянтин Гречаний
