Українці повертатимуться додому, коли будуть зрозумілі закони, які будуть працювати, а держава зможе збудувати з ними довірливі стосунки. Наразі Україна припустилася помилок, зокрема із тимчасовим припиненням надання консульських послуг за кордоном чоловікам і наративами про ухилянтів, що призвело до отримання ними громадянства інших країн – переконує лідерка однієї з найвідоміших і впливових організацій українців Польщі “Євромайдан-Варшава” та голова фонду Stand with Ukraine Наталія Панченко.
Україна має розбудувати співпрацю з діаспорою за прикладом інших країн, де діаспори мають своїх представників у парламенті. Водночас однією з головних задач має стати – збереження ідентичності українців.
Що для цього варто зробити? Чи інтегрує Польща українців? До яких наслідків може призвести політизація питання “українців у Польщі”?
На ці та інші питання Наталія Панченко відповідає у проєкті громадської ініціативи “Голка” – “Мости України”.
Про діяльність “Євромайдан-Варшава”
Ми просуваємо інтереси України на міжнародній арені, передусім в Польщі, бо саме тут була заснована наша організація. Але працюємо й в інших країнах ЄС та США, як це було з передачею Україні F-16.
Намагаємось переконати там владу, що Україні потрібна підтримка, а суспільства – чому Україну й далі треба підтримувати, чому втома від війни чи інфляція, яка прийшла в вашу країну, Це не вина України, як дуже часто озвучує російська пропаганда. А вина Путіна і війни, яку розпочала Росія. Тоді люди зовсім по-іншому починають сприймати цю інфляцію і потребу допомагати Україні.
Зараз ми працюємо над тим, щоб заморожені російські активи в ЄС і США передали Україні. А це понад 300 мільярдів євро. Наступний напрям – трибунал для військових злочинців, який має засудити Путіна і всіх, хто його підтримує. Другий вектор – це допомога Україні, а саме ЗСУ.
Про співпрацю з українською владою
Ми співпрацюємо з посольством найбільше. Коли приїжджає з офіційним візитом президент чи міністр закордонних справ України, організовують зустріч з українськими організаціями. Ще є робочі зустрічі з Іриною Верещук, яка спочатку була віце-прем’єркою, а зараз в ОП. Але вона не скасувала формат робочих зустрічей, на яких закордонні українці кожні два тижні вирішують нагальні питання.
При такій кількості людей за кордоном держава має налагодити співпрацю з ними і те, чого я поки що не бачу, — мусять бути довірливі стосунки між державою і цими людьми. Я чую меседжі, що Україна дуже хоче, щоб люди повернулися. Але закон, який забороняв отримати консульські послуги – не про довірливі стосунки між громадянином і державою.
Потрібно збудувати довірливі стосунки з українцями за кордоном.
Треба, щоб посольства активніше співпрацювали і не кидати все навантаження лише на посольства. Тут не треба винаходити велосипеди. Є країни, де діаспори мають своїх представників у парламенті. Таким чином, країна показує діаспорі, що ви впливаєте на рішення в країні, ви такі, як ми, і ми вас від себе не відділяємо.
Про умови повернення українців з-за кордону
По-перше, житло, особливо тих, хто виїхав через війну. Тут їм чужі країни надають соціальне житло. Інша можливість – придбати житло в іпотеку, що в ЄС набагато легше і реальніше, ніж в Україні. Тому якщо людина починає все з чистого аркушу і думає про новий дім, як багато хто з окупованих територій, то їм збудувати чи взяти в кредит цей новий дім легше за кордоном.
Освіта для дітей – дуже важлива. Чи зможе та дитина мати безкоштовну чи недорогу, але хорошу школу і університет.
Україна тут має стати конкурентною. Звісно, важко, війна, але є великий привілей. Закордон завжди буде для українців за кордоном, а дім завжди буде домом. Але цей величезний привілей працює в комплексі. Коли в тебе є щось інше – школа, іпотека під 3% чи 5%, плюс цей привілей робить перевагу, і людина переїжджає.
Щоби українці поверталися, треба вважати українців за кордоном рівними і не розкручувати різні теорії про ухилянтів. Таких помилок більше не можна припускатися, тому що вони можуть дуже дорого вартувати.
Що може зробити кожен українець за кордоном
Може донатити, може приходити на акції, може пояснювати своїм друзям, сусідам, колегам на роботі, чому важливо підтримувати Україну, чому війна через Росію, а не через Україну. Чому у вас інфляція, чому не можна ходити в магазини такі, як там Leroy Merlin чи Auchan, які не вийшли досі з російського ринку.
Усім своїм друзям і знайомими я повторюю: “Ви втомлені, заморені, менше стали заробляти, гірше жити. Доки ми не на фронті, ми маємо знаходити будь-які можливості і донатити”. Тому що підтримка словом, сплетеною сіткою, це добре. Але треба підтримувати дронами, зброєю, тактичною медициною, конкретно тим, що збереже життя. Нас щоденно вбивають, тих, хто там. Ті, хто тут, мають підтримувати їх всіма можливими способами.
Маргарита Ситник, – комунікаційниця, співзасновниця громадської ініціативи “Голка”
