У перші хвилини 2026 року українські безпілотники вдарили по нафтопереробному заводу в Краснодарському краї Росії. Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ. Саме так — з вогню і вибухів — почався новий рік для російської паливної інфраструктури.
За офіційною інформацією, у ніч на 1 січня Сили оборони України вразили низку військових та інфраструктурних об’єктів на території РФ, а також у тимчасово окупованих регіонах. Серед них — Ільський нафтопереробний завод. У Генштабі зазначили, що удар був частиною системної роботи зі «зниження воєнно-економічного потенціалу противника».
Не салюти — дрони
Поки в Росії лунали куранти, українські дрони вже працювали по цілях. Командир Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді повідомив про ураження десяти військових та інфраструктурних об’єктів у тимчасово окупованих районах Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та в Криму.
Серед них — нафтобаза в Ровеньках, радіолокаційні станції в Гвардійському, об’єкти протиповітряної оборони, а також склади пального й техніки російських підрозділів. Частину цілей, за його словами, було уражено повторно — «для закріплення ефекту».
У Генштабі також підтвердили удар по установці підготовки нафти «Альметьєвська» в Татарстані. Результати ще уточнюються, однак масштаби пожеж, зафіксовані місцевими мешканцями та російськими телеграм-каналами, говорили самі за себе.
Розширення географії ударів
Паралельно вибухи лунали і в Калузькій області. У Людиново загорілася нафтобаза, що належить компанії «Калуганефтепродукт», дочірній структурі «Роснєфті». За даними місцевої влади та відео очевидців, пожежа виникла після атаки дронів.
Як пише видання NV, супутникові знімки за 1 січня фіксують потужну пожежу й густий чорний дим, характерний саме для горіння нафтопродуктів. Ідеться про об’єкт, який уже зазнавав ударів у 2024 році. Цього разу масштаби знову вражаючі.
У Москві тієї ж ночі повідомляли про роботу ППО. Мер Сергій Собянін поспішив заявити про нібито знищення дев’яти безпілотників, які, за його словами, прямували до столиці.
Показово й те, що в новорічну ніч росіян не пустили на Червону площу. За даними BBC Ukrainian, сотні силовиків чергували просто неба, аби не допустити скупчень людей у центрі Москви.
Символічно? Ні — системно
Паралельно з ударами по нафтопереробці працюють і підрозділи Служби безпеки України. Мовиться про системну бойову роботу спецпризначенців.
Повідомляється, що лише протягом останніх двох тижнів бійці Центру спецоперацій «А» знищили або уразили 7 танків, 45 бойових броньованих машин, 13 артилерійських систем і реактивних систем залпового вогню, а також 3 комплекси ППО й 2 системи радіоелектронної боротьби.
Окрема ціль — логістика. Так, ударів зазнали 5 складів боєприпасів і 2 склади паливно-мастильних матеріалів. Знищено понад 250 одиниць автотранспорту, а також майже 300 безпілотників і сотні вузлів зв’язку. За оцінками СБУ, загальні втрати противника лише за цей період перевищили дві тисячі осіб.
Удари по нафтобазах, складах і військовій інфраструктурі вже давно стали одним із ключових елементів боротьби. Саме тому ці дані — це не просто статистика заради цифр. Фактично, це послідовне вибивання опор, на яких тримається так звана «друга найсильніша армія світу».
Висновки
Системні удари по російській нафтовій інфраструктурі свідчать про те, що війна починає буксувати там, де ще донедавна здавалася непохитною. І, схоже, 2026 рік для Росії почався саме з цього усвідомлення, що навіть глибокий тил більше не гарантує безпеки.
Офіційно в Генштабі пояснюють ці дії як частину планомірної роботи зі зниження воєнно-економічного потенціалу противника. Але за сухими формулюваннями криється те, що сучасна війна дедалі більше стає грою точності, витримки й прорахунку.
На цьому фоні показовою виглядає і нещодавня спецоперація ГУР із порятунку командира РДК Дениса Капустіна. Вона стала ще одним доказом того, що українські спецслужби здатні не лише бити по інфраструктурі, а й перегравати ворога на рівні планування, розвідки та психологічного тиску.
Парадокс у тому, що все це відбувається на тлі розмов про «мирні плани», внутрішніх політичних суперечок і спроб Росії демонструвати силу через нові хвилі мобілізації та погрози ескалації. Але поки тривають дискусії, на передовій і в глибині ворожої території щодня працюють ті, хто не дозволяє фронту посипатися.
Спецпризначенці СБУ, Сил безпілотних систем, ССО та ГУР щодня роблять те, що не завжди потрапляє в заголовки, але однозначно змінює хід війни. Вони проводять операції, яким фактично немає аналогів у сучасній світовій воєнній історії. Те, що ще кілька років тому вважалося неможливим, нині стає рутинною роботою українських спеців.
І в цьому сенсі удари по НПЗ — це частина стратегії, де, попри втому, політичні суперечки й складні рішення, боротьба триває.
А для окупантів фінал залишається незмінним — на українській землі він завжди один.
