Ядерна енергетика повертається, – наголосив Емануель Макрон, відвідуючи кліматичну конференцію (СОР28) у Об’єднаних Арабських Еміратах минулого року. Слова президента Франції передували появі підсумкової декларації Конференції ООН зі зміни клімату COP28, яка засвідчила “початок кінця” ери викопного палива та дала зелене світло для ренесансу ядерної енергетики.
Більш ніж 20 країн, включно з Україною, підписали декларацію про збільшення до 2050 року потужностей ядерної енергетики втричі. Згідно з оцінками аналітиків Morgan Stanley у наступні 30 років по всьому світу буде створено до 740 ГВт нових ядерних потужностей, зокрема шляхом безпрецедентно швидкого будівництва нових атомних реакторів.
Довідково. Конференція ООН зі зміни клімату (COP) бере свій початок з Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка була прийнята на Саміті Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. А у березні 1995 року з Конференції у Берліні почалася історія щорічних зустрічей представників різних країн та організацій для обговорення шляхів протидії глобальному потеплінню. На сьогодні 198 учасників (197 країн та ЄС) приєднались до Конвенції та є постійними учасниками СОР.
За роки свого існування Конференція ООН зі зміни клімату пройшла значну еволюцію: від обговорення наукових даних про кліматичні зміни до розробки практичних кроків скорочення викидів парникових газів та адаптації до змін клімату. Важливими віхами в розвитку Конференції стали:
- прийняття в 1997 році Кіотського протоколу, який зобов’язав розвинені країни скоротити викиди парникових газів;
- прийняття у 2015 році Паризької угоди, яка поставила за мету обмежити зростання глобальної температури до рівня значно нижчого за 2 градуси Цельсія порівняно з доіндустріальним рівнем;
- прийняття підсумкової декларації на Конференції ООН зі зміни клімату щодо збільшення втричі потужностей ядерної енергетики для скорочення викидів вуглекислого газу.
Що цьому передувало?
Так, 2023 рік було офіційно визнано найспекотнішим роком за всю історію спостережень, які ведуться спеціалістами з 1850 року. За даними Служби ЄС з кліматичних питань, у середньому за минулий рік на планеті було зафіксовано температуру вищу на 1,48 Цельсія, ніж у попередні роки спостережень. Як наслідок, планета весь минулий рік потерпала від посух, повеней, тайфунів, танення льодовиків та смертоносних пожеж.
Окрім суто кліматичних причин, важливу роль у тенденції до скорочення глобального споживання викопного палива та перегляді багатьма країнами світу своїх стратегій на користь “зеленого переходу” відіграла збройна російська агресія проти України.
Реакцією цивілізовано світу на вторгнення Росії на територію суверенної України стало введення масштабних міжнародних санкцій щодо відмови від імпорту російських енергоносіїв, що спричинило низку енергетичних криз у залежних від російського експорту країнах. Зазначена ситуація змусила країни, залежні від російських енергоносіїв, шукати острівці енергетичної стабільності та адаптувати власні політики на користь відновлювальних джерел енергії (сонячної, вітрової, гідро-) та ядерної енергетики.
Які перспективи “зеленого переходу” в сучасних реаліях за рахунок ядерних технологій?
Не дивно, що головним апологетом ідеї розвитку ядерної енергетики у світі є генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі, який на дубайському кліматичному саміті ООН (COP28), наголошував на важливості цього напряму для досягнення цілей зі скорочення викидів парникових газів до показників, визначених на Паризькому саміті 2015 року. Слід нагадати, що у 2023 році Європейський парламент включив ядерну енергетику до переліку 17 так званих “зелених” технологій, вказаних у Законі ЄС про промисловість з нульовим рівнем викидів (Net Zero).
Водночас задекларовані на COP28 наміри для перетворення в реальність потребують суттєвих стратегічних фінансових інвестицій, що по кишені лише урядам розвинутих країн або великим фінансовим установам.
Триразове зростання атомної генерації до 2050 року, про яке домовилися країни-учасниці конференції, потребує значних інвестицій у нові проєкти та технології, – заявляє Генеральний директор МАГАТЕ.
Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на першому ядерному саміті в Брюсселі у березні 2024 року зазначила, що перед ядерною енергетикою постають такі завдання як залучення інвестицій, які розширюють можливості для “чистого переходу”. Згідно з орієнтовними оцінками аналітиків Morgan Stanley вартість “ядерного ренесансу” складатиме близько $1,5 трлн та близько $128 млрд щороку для потреб підтримки роботи нових ядерних потужностей.
Однак внаслідок глобального скепсису до ядерної енергетики у статутних документах міжнародних фінустанов існують заборони інвестувати у ядерні технології. Так, генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі наголошує, що “статут деяких міжнародних кредиторів виключає фінансування атомної енергетики. Світовий банк, наприклад, не інвестує в галузь з 1959 року”. На думку Гроссі така позиція застаріла і не відповідає жодним сучасним науковим чи технологічним критеріям.
Дійсно, Світовий банк має специфічні правила та політики, що регулюють його діяльність у сфері фінансування ядерної енергетики. Відповідно до статуту та внутрішніх правил, Світовий банк підтримує проєкти, що сприяють зменшенню бідності, розвитку інфраструктури та забезпеченню енергетичної безпеки, віддаючи перевагу відновлювальним джерелам енергії. До фінансових ризиків, які враховують усі міжнародні фінансові установи, належать: аварійні ситуації, висока вартість проєктів, довготривалість їх реалізації, утилізація ядерних відходів, військово-політична нестабільність, яка впливає на ядерну і радіаційну безпеку та конкуренція з відновлювальними джерелами енергії (ВДЕ).
Отже, першим і основним завданням для реалізації задекларованих на COP28 планів є залучення нових інвестицій, яке вимагає від урядів та міжнародних фінансових установ забезпечити доступність фінансування атомної енергетики, передусім для країн, що розвиваються.
У контексті цього Франція як лідер ядерного енергетичного ринку Європи намагається об’єднати навколо себе країни-однодумців, щоб заручитися їх підтримкою для запуску фінансування ЄС проєктів в галузі ядерної енергетики.
Так, в останні роки французькою стороною було реалізовано проєкт – Європейський промисловий альянс з виробництва малих модульних реакторів (ММР), який об’єднав країни Євросоюзу навколо розвитку цієї ідеї та їх потенціалу у забезпеченні енергетичної безпеки й зменшенні вуглецевих викидів. Перспективність цієї ідеї підкреслює той факт, що Альянс об’єднує у своєму складі країни скептично чи нейтрально налаштовані до ядерної енергетики, зокрема: Німеччина, Іспанія, Бельгія, Італія. Однак впровадження інновацій в ядерній галузі, зокрема таких ядерних технологій як малі модульні реактори, може змінити моделі фінансування ядерної енергетики в цілому та зробити галузь більш привабливою для інвесторів, зокрема.
Україна, як і Франція, має унікальний досвід в атомній галузі. Тому цілком логічним видається налагодження діалогу між національними операторами атомних електростанцій “Енергоатом” та Électricité de France, (EDF). Серед перспективних напрямів співпраці перебувають вивчення: технології реактора третього покоління (EPR ); французької технології малих модульних реакторів (NUWARD); а також обмін досвідом експлуатації АЕС, підтримці відповідного рівня безпеки, надійності та ефективності роботи ядерних реакторів.
Обʼєднання зусиль у збільшенні ролі ядерної енергетики на теренах ЄС має важливе значення для досягнення кліматичних цілей, а також підкріплює правильність стратегії українського Уряду з розбудови ядерної енергетики.
Цікавим та показовим є досвід “зеленого переходу” країн багатих на викопні природні енергоресурси, зокрема Азербайджану. Цьогорічне засідання Конференції СОР29 відбудеться в азербайджанській столиці. Хоча керівництво Азербайджану високо цінує рішення делегатів СОР28 щодо обрання Баку в якості місця проведення Конференції 2024 року, однак вони не безпідставно пояснюють закономірність такого рішення.
Азербайджан робить власний внесок у подолання наслідків глобального потепління та розвиток зеленої енергетики. Спостерігається стійка тенденція, коли потужні у сенсі запасів та видобування викопного палива країни, стають в авангарді глобальної політики декарбонізації світової економіки та промисловості.
17 грудня 2022 року Азербайджан, Грузія, Румунія та Угорщина уклали багатосторонню угоду про стратегічне партнерство, яке передбачає будівництво енергомоста з транспортування “зеленої” енергії (згенерованої вітряними електростанціями в Азербайджані) з регіону Південного Кавказу в Європу.
А на початку вересня 2024 року в Бухаресті учасники Угоди вже створили спільне підприємство з розвитку проєкту “Black Sea Green Energy Corridor”, що дозволить організувати торгівлю декарбонізованими електричною енергією та воднем між Південним Кавказом та ЄС. В рамках цієї угоди прокладено підводний електричний кабель номінальною пропускною потужністю 1000 МВт (з потенціалом збільшення пропускної здатності до 4 ГВт) та довжиною 1195 кілометрів.
Як зазначив у Брюсселі під час свого виступу на цьогорічному Саміті з ядерної енергії міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов:
Ми, як країна, яка приймає COP29, зобов‘язуємось стати локомотивом зусиль задля досягнення суттєвих результатів, які будуть задекларовані під час цього важливого заходу. І вважаємо, що сприяння спрощенню та доступності до технологій ядерної енергетики є суттєвим питання порядку денного обговорень під час засідання COP29.
Попри багаті поклади нафти та природного газу, а також розвинену видобувну інфраструктуру, Азербайджан зобов’язався розвивати потенціал відновлювальних джерел енергії. Такі наміри лягли в основу державного плану країни щодо скорочення викидів парникових газів на 40% до 2050 року. Крім цього, Азербайджан також планує збільшити на 30% потужності ВДЕ у період до 2030 року, диверсифікуючи власну енергосистему та, виходячи в лідери зеленої енергетики задля зменшення щорічного зростання температури на Землі.
Азербайджан активно розвиває наступні види ВДЕ:
- Вітрова електрогенерація – найбільш перспективний вид електрогенерації. У тісній співпраці з такими компаніями як ACWA Power та Masdar активно використовується потенціал електростанцій морського (забезпечує 157 ГВт) та берегового (близько 3 ГВт) розгортання.
- Гідроелектрогенерація – складає до 10% від щорічного національного виробництва електроенергії, що робить гідрогенерацію невід’ємною складовою досягнення цілей нульових викидів до 2050 року. Цікавим є той факт, що близько 25% ресурсів прісної води знаходиться у деокупованих регіонах Карабаху та Східного Зангезуру.
- Сонячні електростанції – виробничий потенціал яких складає 23 ГВт завдяки сприятливим кліматичними умовами, які забезпечують 2400-3200 годин сонця на рік. На умовах державно-приватного партнерства та залучення кредитування в країні активно розбудовується інфраструктура для сонячної електрогенерації.
- Зелений водень – за фінансового сприяння Європейського банку реконструкції та розвитку Азербайджан у лютому 2023 року розгорнув на свої території виробництво низьковуглецевого водню та продовжує активно підтримувати динамічний розвиток цього сектору промисловості. У середній перспективі завдяки укладеним угодам зі світовими приватними технологічними партнерами існує можливість наростити виробничий потенціал цього джерела енергії до 10 ГВт.
За словами президента СОР29 – міністра екології та природних ресурсів Мухтара Бабаєва:
Азербайджан чітко усвідомлює, що має подавати приклад активного впровадження заходів з боротьби зі зміною клімату.
Чого очікувати від Кліматичного саміту у Баку?
Таким чином, впровадження інновацій, зокрема малих модульних реакторів, започаткували змагання між провідними країнами й компаніями за те, щоб вивести цю технологію на ринок. Понад 80 проєктів ММР у всьому світі просуваються вперед. Немає сумніву, що тема скорочення викидів парникових газів як в енергетичному, так і в промисловому секторах, забезпечення енергетичної безпеки, підвищення енергетичної стійкості шляхом впровадження ММР – буде однією з основних на Кліматичному саміті СОР29.
Ще під час конференції COP26 у Глазго розвинуті країни заявили, що мають намір створити фонд в розмірі 100 млрд доларів для впровадження ідей декарбонізації, зокрема через розвиток ядерних технологій. Це питання залишається поки що на словах. Однак СОР29 може стати майданчиком для практичних обговорень фінансової підтримки ядерної енергетики та ядерних технологій.
Для України фінансове питання в контексті розвитку ядерної енергетики також має важливе значення. Українською стороною наразі задекларовано розбудову ядерної електрогенерації шляхом спорудження АЕС з реакторами великої потужності (ВВЕР-1000 та АР-1000 за технологією Westinghouse Electric), а також будівництва маломодульних реакторів фірми “Holtec”.
Фанін Іван, кандидат політичних наук та Котелянець Олена, кандидат політичних наук
