З початком війни, роль жінки в Україні кардинально змінилася. Кожна з них змушена діяти, захищати своїх близьких і водночас підтримувати свою громаду, місто та країну. Жінки зараз не лише в тилу – вони на передовій, в політиці, в бізнесі, в громадському секторі.
Ми поспілкувалися з Наталією Чобан, стоматологинею, засновницею БФ “CORP32” та головою департаменту Жіночої Народної Дипломатії України по співпраці з міжнародними країнами. Вона від початку повномасштабного вторгнення розпочала волонтерську діяльність з допомоги військовим та ВПО у стоматологічному спектрі.
Головне – повернути здорову посмішку
Т.С.: Розкажіть про власну стоматологічну ініціативу з допомоги військовим та ВПО при гострому болі? Скільком людям вдалося допомогти?
Н.Ч.: 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення в мою країну. Тисячі українських сімей були змушені залишити свої домівки, рятуючись від жахів війни.
Попри всі труднощі, я продовжила працювати лікарем-стоматологом, а також розпочала активну громадську та волонтерську діяльність.
Я прийняла рішення залишитись в Україні і як волонтер гуманітарного штабу при ОВА залучала міжнародну підтримку до нашої спільної біди. Моя ініціатива виникла з бажання підтримати тих, хто потребує допомоги найбільше – військових, та жінок з дітьми, що були вимушені залишити свої домівки через війну. З моменту запуску ініціативи й по сьогоднішній день я вже надала допомогу понад 150 людям. Звичайно, кожен випадок унікальний, але для мене головне – повернути здорову посмішку як найбільшій кількості людей.
Т.С.: Як відбувається сам процес (люди до вас їдуть чи ви до них)?
Н.Ч.: Наразі, стоматологічна допомога відбувається в клініці в Одесі. Важливо, щоб людина приходила не просто на лікування, а в місце, де її зустрічають з теплом і розумінням. Процес організовано так, щоб забезпечити максимальний комфорт. Для військових і переселенців я заздалегідь планую свій час, бо хочеться приділити таким людям більше уваги, аби уникнути черг і зайвого стресу.
Особливо трепетно ми ставимося до дітей. Для них у клініці є спеціальні подарунки після лікування, щоб маленькі пацієнти відчували себе вільно й не боялися процесу, а саме лікування в нас завжди у форматі гри, яка закохує малечу у стоматологію. Кожен прийом – це більше, ніж просто медична процедура. Це можливість допомогти людині відчути, що вона не самотня, що її цінують і підтримують.
Нестача персоналу та ресурсів
Т.С.: З якими проблемами ви стикнулися в ході такої волонтерської діяльності? Чи допомагає вам держава?
Н.Ч.: Нестача кваліфікованого персоналу та ресурсів аби повноцінно надавати комплексну допомогу є найбільшими проблемами, а отже і задачами для закриття повноцінно запитів, які надходять. Міжнародні гранти та залучення спонсорів актуальні для вирішення цих питань.
Т.С.: На ваш погляд, чи повинна стоматологічна галузь бути безкоштовною для військових? Якщо ні, то чи доречно було б запроваджувати різного роду пільги і які?
Н.Ч.: Я переконана, що базова стоматологічна допомога має бути безкоштовною для військових, адже вони ризикують життям заради нашої безпеки. Водночас для більш складних або естетичних процедур було б доречним впровадити пільгові програми, наприклад, часткову компенсацію від держави чи соціальні пакети для ветеранів.
Т.С.: Чи існують особливості, на які має звернути увагу лікар, який працює з військовими, що повернулися з гарячих точок?
Н.Ч.: Так, робота з військовими вимагає не лише професіоналізму, але й емпатії. Часто вони повертаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), що впливає на їхній емоційний стан. Вважаю, що окремо важливо створювати адаптивні умови для людей з інвалідністю. Це є важливою складовою інклюзивної медицини, зокрема у стоматології. Це включає забезпечення доступу до клінік, спеціалізованого обладнання, яке дозволяє надавати послуги пацієнтам з обмеженою рухливістю, а також навчання медичного персоналу щодо роботи з такими пацієнтами.
Т.С.: Чи може наразі державна медицина покрити потреби усіх цивільних та військових у сфері стоматології? Чи на достатньому рівні якість таких послуг?
Н.Ч.: На жаль, державна система не завжди може оперативно реагувати на всі запити. Приватні ініціативи також створюють умови для інновацій, впроваджуючи нові технології та методики лікування, які допомагають людям з особливими потребами отримувати якісну медичну допомогу.
Таким чином, волонтерські та приватні проєкти не лише доповнюють державну медицину, але й іноді стають основним джерелом допомоги в критичних ситуаціях.
Т.С.: Які проблеми у медичній допомозі нашим військовим ви нині вбачаєте? Які є шляхи їх вирішення?
Н.Ч.: Основні проблеми – це недостатнє фінансування, нестача кваліфікованих спеціалістів та відсутність скоординованої системи реабілітації після повернення з фронту. Вирішити ці проблеми можна через збільшення державних інвестицій у медицину, створення спеціалізованих центрів для військових та залучення міжнародних друзів для підтримки та обміну досвідом.
Що буде далі?
Т.С.: Чи плануєте ви розширювати свою волонтерську діяльність? Можливо плануються нові проєкти або колаборація?
Н.Ч.: Так, ми активно працюємо над розширенням нашої ініціативи та відкриті до співпраці з іншими організаціями й благодійними фондами. Віримо, що разом із партнерами зможемо охопити ще більше людей, які потребують стоматологічної допомоги.
Співпраця з психологами також є пріоритетом — хочемо, щоб кожен наш пацієнт отримував не лише фізичне, а й емоційне ментальне відновлення.
Ми завжди відкриті для нових ідей та ініціатив. Якщо у вас є пропозиції щодо співпраці або ви бачите можливості для спільних проєктів — ми з радістю обговоримо їх і знайдемо спосіб допомогти ще більшій кількості людей. Разом ми зможемо створити системний підхід до медичної підтримки тих, хто цього найбільше потребує.
Як стоматолог, волонтер і в першу чергу – людина, я бачу неоціненний внесок медичної допомоги в процес фізичного, психологічного, оздоровчого відновлення цих людей.
На мій погляд, здоровʼя нації – це основа здорової економіки та суспільства. Сьогодні, як голова департаменту Жіночої Народної Дипломатії України по співпраці з міжнародними країнами, я беру участь у самітах та заходах, закликаючи міжнародних партнерів до співпраці.
Нам потрібні спільні зусилля, об’єднання ресурсів, знань та досвіду. Ми маємо разом працювати над проєктами, які будуть спрямовані на реабілітацію ветеранів, на відбудову медичної та соціальної інфраструктури.
Т.С.: Що Ви можете сказати про роль жінок у бізнесі під час війни?
Н.Ч.: Українські жінки сьогодні неймовірні у своїй стійкості та силі, адже вони взяли на себе роль захисниць не лише на передовій, де щодня стоять “сталеві захисники” нашої країни, а й у тилу. Вони стали тими, хто керує, приймає рішення та відповідає за безпеку, підтримку та розвиток своїх громад. Багато з них взяли на себе лідерські обов’язки, які зазвичай виконують чоловіки, демонструючи впевненість, управлінські навички та здатність приймати рішення тут і зараз.
У цей вирішальний час жінки не лише зміцнюють свої лідерські навички, але й створюють нові стандарти врядування, де сила, гнучкість і людяність стоять на першому плані. Її рішучість і здатність діяти серцем, але з холодним розумом допомагають відновлювати та об’єднувати суспільство, формуючи надійний тил для майбутнього покоління.
Тетяна Стельмах
