Обговорення нового «мирного плану» Дональда Трампа активізувалося після появи чотирьох документів, які нібито відображають бачення США щодо завершення війни. Насправді всі версії плану перекладають основний тягар на Україну — вимагаючи поступок, обмеження військових можливостей та стримування оборонної співпраці з партнерами. При цьому від Росії не вимагається жодних еквівалентних кроків, що створює фундаментально асиметричну конструкцію.
Тиск, замаскований під дипломатію
Документи, які переглянули українські посадовці, свідчать, що запропоноване «припинення вогню» зобов’язує Україну зупинити удари по російській території, заморозити лінії фронту та розпочати переговори щодо статусу окупованих регіонів. У той час як Росія не зобов’язана ані відводити війська, ані припиняти удари по українській оборонній інфраструктурі.
В одному з проєктів українські удари по військових цілях на території Росії називаються «ескалаційними», тоді як російські ракетні атаки на українські міста пропонується лише «взаємно зменшити», але не зупинити. Інший документ іде ще далі: вимагає, щоб Україна фактично визнала контроль Росії над Кримом і частинами Донецької та Луганської областей, а також пропонує створення «сірої» демілітаризованої зони на 30% Донеччини — без будь-якого механізму, що завадив би російським військам зайти туди.
Як підкреслив президент Володимир Зеленський, «Росія наполягає на тому, щоб ми віддали території». Ця вимога і демонструє справжню сутність запропонованого підходу — не відновлення справедливості, а легітимізацію окупації.
Дисбаланс стає ще очевиднішим, якщо подивитися на пропоновані обмеження західної допомоги. Згідно з документами, партнери України повинні припинити постачання деяких далекобійних систем озброєння, тоді як Росія не має жодних лімітів у цьому плані.
Чому план послаблює Україну
Усі чотири проаналізовані документи побудовані за однаковою логікою: Україна повинна піти на поступки першою, тоді як зобов’язання Росії залишаються розмитими або взагалі відсутніми. На практиці це означало б примушення України погодитися на заморожений конфлікт, зменшення оборонного потенціалу та переговори з окупантом на його умовах.
Одним із найпроблемніших пунктів є пропозиція «демілітаризації» лінії фронту — крок, який зробить Україну вразливою, тоді як Росія зможе вільно ротувати війська за формалізованою буферною зоною. План також передбачає замороження ситуації в Запорізькій і Херсонській областях уздовж поточної лінії фронту та зобов’язання сторін ніколи не переглядати ці домовленості силою, фактично закріплюючи російські територіальні здобутки.
Навіть механізм можливих «гарантій безпеки» залишається нечітким і умовним, пропонуючи Україні політичні обіцянки без реальних інструментів виконання.
Висновок
Запропонований Трампом план виглядає не як шлях до миру, а як механізм інституціоналізації російських завоювань. Вимагаючи від України зупинити оборонні дії, обмежити західну підтримку та вести переговори під тиском окупації, він підриває український суверенітет і посилює позиції агресора.
У разі реалізації в нинішньому вигляді цей план не зупинить війну — він лише дасть Росії час, території та стратегічну перевагу, одночасно поклавши на Україну відповідальність за «деескалацію» конфлікту, який вона не починала.
