“No Peace Without Justice”
Російські війська на території суверенної України послідовно вчиняють воєнні злочини проти українських військовополонених – від страти беззбройних до систематичних катувань у колоніях і СІЗО. Це пряме й багаторазове порушення Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.
Ініціатива “No Peace Without Justice” фіксує ці злочини, поєднуючи документування фактів із політичною адвокацією. Наше завдання – щоб розстріли на полі бою й катівні в колоніях не залишалися лише «черговою новиною», а перетворювалися на реальний політичний тиск, що формує тверезе розуміння того, з яким саме агресором воює Україна.
Ми добиваємося публічного визнання цих злочинів усіма державами – учасницями Женевських конвенцій та членами ООН, адже саме це створює передумови для невідворотної відповідальності й формує єдину міжнародну позицію щодо дій Росії.
Задокументовані епізоди листопада-грудня 2025 року
(за звітами Офісу генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури)
Грудень 2025 р.
Сіверський напрямок (Донецька область).
Під час «зачистки» приватного сектору поблизу села Святo-Покровське, Сіверська громада, російський військовий виявив українського бійця, який ховався в надвірній будівлі. Коли військовослужбовець ЗСУ вийшов із піднятими руками, демонструючи намір здатися в полон, окупант відкрив по ньому вогонь з засідки, поранив, а потім добив автоматною чергою.
За процесуального керівництва Донецької обласної прокуратури розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 438 КК України. *
* Факт відкриття досудового розслідування означає, що держава офіційно фіксує цей епізод як воєнний злочин, закладаючи юридичну основу для міжнародної відповідальності Росії та подальшої передачі доказів до міжнародних механізмів правосуддя.
Республіка Мордовія (РФ), виправна колонія №10.
У виправній колонії №10 в Мордовії українських військовополонених утримували під наглядом фельдшера медчастини Іллі Сорокіна, якого самі полонені прозвали «доктор зло». За даними слідства, під виглядом «медичного огляду» він застосовував до поранених українських воїнів електрошокер, доводячи їх до втрати свідомості чи паралічу кінцівок, наносив побої різними предметами, свідомо позбавляв знеболення й належних перев’язок. Дії Іллі Сорокіна кваліфіковано як жорстоке поводження з військовополоненими. СБУ заочно повідомила йому про підозру за ст. 438 КК України.
*Подібна справа також фігурує в листопаді щодо Суходольської виправної колонії №4 на окупованій Луганщині.
Листопад 2025 р.
Село Гнатівка, Покровський район (Донецька область).
Під час штурму українських позицій у районі села Гнатівка російські військові оточили й взяли в полон бійця ЗСУ. Один із окупантів зв’язав йому руки, інший завдав кілька ударів прикладом автомата по голові. Коли беззбройний полонений перестав подавати ознаки спротиву, його розстріляли.
(Порушено провадження за ст. 438 ККУ)
Селище Котлине, Покровський район (Донецька область).
19 листопада 2025 року під час штурму поблизу селища Котлине російські військовослужбовці взяли в полон п’ятьох українських оборонців. Коли обеззброєні полонені лежали обличчям до землі, один із загарбників відкрив по них прицільний вогонь з автомата, убивши всіх п’ятьох. (Порушено провадження за ст. 438 ККУ).
Ці історії – лише верхівка айсберга. Вони стали публічними завдяки відеодоказам, свідченням постраждалих, заявам прокуратури, роботі журналістів і правозахисників. Але за кожним таким кейсом стоять десятки епізодів, про які світ дізнається лише зі свідчень звільнених з полону.
Реакції міжнародної спільноти
11 грудня Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch оприлюднила звіт:
«Систематичне застосування російською владою тортур по відношенню до українських військовополонених є огидним і становить серйозне порушення основних гарантій міжнародного гуманітарного права, – заявила Холлі Картнер, заступниця програмного директора Human Rights Watch. – Військовополонені в російському полоні щодня стикаються з небезпечними для життя катуваннями. Всі відповідальні за ці злочини мають бути притягнуті до відповідальності».
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні фіксує системний характер знущань:
«Систематичні тортури та жорстоке поводження з військовополоненими є однією з найбільш шокуючих та поширених рис цієї війни», – зазначила у новому звіті, опублікованому 9 грудня 2025 року, Даніель Белль, Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (HRMMU).
У звіті ОБСЄ за 25 вересня 2025 року наведена наступна інформація:
«Місія також отримала узагальнені дані від Об’єднаного українського центру при Агентстві безпеки України, державному органі України, відповідальному за розслідування воєнних злочинів. Їхні дані, засновані на інтерв’ю зі звільненими військовополоненими, показують, що 89,4% звільнених військовополонених зазнали певної форми жорстокого поводження, зокрема 63,8% – фізичного насильства, 55,2% – психологічного насильства та 42,9% – сексуального насильства».
Йдеться не про окремі випадки, а про можливу системність жорстокого поводження. Публічні заяви окремих представників держави-агресора та свідчення звільнених полонених викликають ключове запитання: на якому рівні можуть виникати рішення, що призводять до розстрілів військовополонених — на рівні командирів підрозділів чи за мовчазного схвалення вищого керівництва? Подібні дії можуть становити грубі порушення Женевських конвенцій і підпадати під кваліфікацію воєнних злочинів або злочинів проти людяності.
Це має стати предметом подальших розслідувань, і ми інформуватимемо про встановлені факти у наступних матеріалах.
Для міжнародної спільноти це створює очевидний висновок: жодна дискусія про «мир» чи «заморожений конфлікт» не може вестися окремо від питання відповідальності за ці злочини. Саме тому ініціатива “No Peace Without Justice” наполягає: без покарання катів та їхніх політичних покровителів мир буде лише паузою перед новим етапом насильства, а не стійким рішенням.
Ми переконані, що без належної відповідальності за ці злочини вже сьогодні світ ризикує опинитися в реальності, де майбутні конфлікти розгортатимуться без будь-яких правил. Ігнорування очевидних порушень Женевських конвенцій створює небезпечний прецедент: воюючі сторони дедалі частіше вдаватимуться до терору, масових страт і катувань, усвідомлюючи безкарність. Це становить пряму загрозу для всіх цивілізованих держав, адже руйнує саму основу міжнародного гуманітарного права та підриває принципи людяності, які мають стримувати найгірші прояви насильства у війнах.
