Енергетика є однією з головних мішеней Росії в Україні. Кремль завжди розглядав енергетичні ресурси як інструмент для впливу та підкорення націй. Європа неодноразово із цим стикалася, долаючи спровоковані Росією зростання цін і нестачу природного газу. Але ті випробування, крізь які зараз проходить Україна, є нечуваними. Жодна енергосистема в світі не зазнавала таких атак. Московська армія, відверто нехтуючи правилами ведення війни й міжнародним гуманітарним правом, продовжує застосовувати сучасні збройні технології, щоб нищити цивільну критичну інфраструктуру.
Витративши в 2024 році понад $6 млрд на 11 хвиль запущених ракет, російські війська пошкодили 11,1 із 20,6 ГВт наявної навесні 2024 року потужності українських електростанцій. Зокрема, було виведено з ладу близько 90 % теплової генерації. Ця потужність перевищує потребу в пікові години трьох держав Балтії разом зі Словаччиною.
Щоб забезпечити стійкість енергетичної системи й максимально відновити втрачене, необхідно сконцентрувати ресурси держави на реалізації таких завдань.
Перше. Має бути забезпечене гарантоване багаторівневе прикриття об’єктів енергетичної інфраструктури, зокрема тих, де йдуть і відбуватимуться відновлювальні роботи, засобами протиракетної й протиповітряної оборони, передусім автоматизованими системами пошуку, виявлення, розпізнавання й вогневого ураження повітряних цілей.
Друге. Потрібно за будь-яких умов зберегти цілісність Об’єднаної енергетичної системи України, гарантувавши надійне й безпечне функціонування її основних об’єктів, у тому числі завдяки їхньому облаштуванню інженерно-технічним захистом не нижче другого рівня (від ударних БПЛА). Варто стимулювати формування резервів розподілу й генерації на базі газопоршневих, газотурбінних і теплових установок, зокрема розташованих на території промислових підприємств, постійно підтримувати в стані готовності розосереджені запаси найбільш уразливого обладнання.
У цьому плані надзвичайно важливою є допомога європейських партнерів, що передали Україні законсервоване устаткування теплових станцій, яке не лише зберегло свою функціональність, але й відповідало потребам вітчизняних генеруючих компаній. Реалізуючи цю ініціативу, лише маленька Литва гарантувала заміну понад 300 одиниць найважливішого оснащення ТЕС і ТЕЦ, виведеного з ладу внаслідок російських атак.
Третє. Потребує суттєвого збільшення використання розподіленої генерації, зокрема шляхом формування в Україні мережі з 500+ енергетичних установок, переважно когенераційних, із гарантованою потужністю 1…10 (50) МВт, що працюють на місцевому паливі, об’єднані в системи розподілу micro grid на базі «розумних мереж» і приєднані до Об’єднаної енергетичної системи України як елементи ринку допоміжних послуг. Варто відновити роботу всіх енергетичних об’єктів, зокрема ТЕС і ТЕЦ малої продуктивності, що були зупинені через неефективність роботи, нестачу пального, ухвали суду тощо, з їхнім приєднанням до систем розподілу за поданням військових адміністрацій.
Чим швидше ми змінимо архітектуру енергетичної системи України, тим більше ми встигнемо в усіх без винятку відбудовних процесах. З огляду на це, безумовного виконання потребує затверджений урядом план заходів із реалізації Стратегії розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року. При цьому пріоритетним напрямом державної підтримки в цій сфері має стати зведення генеруючих установок із гарантованою потужністю з урахуванням розвитку “розумних мереж” розподілу.
Четверте. Варто забезпечити енергетичну автономність територіальних громад, у тому числі завдяки використанню місцевих джерел, зокрема природного газу (Харківська, Полтавська, Львівська області); газового конденсату (Полтавська, Дніпропетровська); метану вугільних шахт (Донецька, Львівська, Волинська), торфу (Волинська, Рівненська, Чернігівська), відходів деревообробної промисловості (Івано-Франківська, Закарпатська, Житомирська), енергії малих річок (Волинська, Закарпатська), геліо- та вітроенергетики (Одеська, Херсонська, Запорізька), соломи зернових і лушпиння олійних культур (сільськогосподарські регіони).
Усі інструменти державної й місцевої підтримки мають бути доступними, прозорими, зрозумілими та максимально простими. Економіка гостро потребує додаткової генерації. Тому фінансові інструменти для громадян і бізнесу мають запрацювати якомога швидше.
Низку заходів уже реалізовано. Зокрема, дозволено провадити господарську діяльність у період дії воєнного стану без отримання документів дозвільного характеру. Звільнені від оподаткування податком на додану вартість і ввізним митом імпортовані в Україну турбіни, генератори, інвертори, фотоелектричні панелі, трансформатори, інші товари, ввезені за угодами, що фінансує Секретаріат Енергетичного Співтовариства. Запрацювали урядові програми безвідсоткового кредитування громадян, а також програма “Доступні кредити 5-7-9” для купівлі обладнання для збереження енергії та її генерації з альтернативних джерел. За меморандумом щодо банківського кредитування проектів з відновлення енергетичної інфраструктури залучено кошти 34 банків. Суттєво спрощено встановлення малих енергетичних установок, блочно-модульних котелень, генераторів, а також їхнє приєднання до мереж і систем.
П’яте. Потребують неухильного виконання розроблені в 2024-2025 роках плани заходів із гарантування безпеки критичної інфраструктури, яка забезпечує виконання життєво важливих функцій у територіальних громадах.
Засвоєння уроків повномасштабного вторгнення підтверджує важливість гарантування спроможності держави виконувати свої функції й надавати послуги громадян за будь-яких умов. Запоруками цього повинні стати системи стратегічного управління та управління ризиками. Держава, бізнес, громадяни мають діяти чітко і скоординовано й бути здатними спільними зусиллями нейтралізувати будь-яку загрозу.
Утім, ми не зможемо реалізувати поставлені завдання без зовнішньої допомоги та інвестицій. Щоб створити нове й відновити втрачене за принципом Build Back Better, потрібно не менше чотирьох років і понад $50,5 млрд. Необхідно налагодити постачання в Україну, зокрема в рамках чотирирічної програми Ukraine Facility, обладнання для зведення щонайменше 1,4 ГВт високоманеврових електростанцій, 1,1 ГВт установок на біопаливі, 0,8 ГВт систем зберігання енергії, 4,5 ГВт вітрових і 3,8 ГВт фотоелектричних станцій.
Утім, ідеться не про допомогу слабшому. Все це – про високодохідні інвестиції для європейських, американських, компаній інших наших партнерів, про великий ринок і кредитні програми, про створення нового енергетичного фундаменту, десятків тисяч нових робочих місць, забезпечення сталого економічного зростання. Усе це дасть змогу відреагувати на ситуацію тут і зараз, зберегти нормальне, точніше близьке до нього, життя під час війни.
Геннадій Рябцев, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень
