Значна інтенсифікація на міжнародній арені дискусії про можливість припинення війни Росії проти України (замороження конфлікту, мирна угода) актуалізувала тему наступного етапу – формування миротворчого контингенту. Утім, провідні демократичні країни наразі не мають консолідованої позиції щодо відправки до України власних військовослужбовців, у той же час не можна виключати ризики для самих миротворців та цивільного населення, а Президент України запропонував компромісний варіант.
Історія питання
Першим західним лідером, який озвучив можливість відправки західних військ до України, був французький президент Еммануель Макрон. Щоправда, тоді мова йшла не про миротворців, а про звичайні підрозділи сухопутних військ. Відправка західних військ в Україну “не виключена” у майбутньому, заявив французький лідер наприкінці лютого 2024 року у Парижі, де зібралися понад 20 керівників держав та урядів Європи, аби продемонструвати свою підтримку Україні. На той час російські війська вже захопили потужний український оборонний район навколо Авдіївки, саме місто, та розпочали наступ на Покровському напрямку.
Президент Франції Еммануель Макрон:
Ми будемо робити усе необхідне, аби Росія не виграла цю війну, – заявив президент Франції. – Сьогодні немає консенсусу щодо відправлення в офіційному, схваленому порядку військ на землю. Але з точки зору динаміки нічого не можна виключати.
Утім, подробиці того, які країни розглядають відправку військ, Макрон відмовився надавати, заявивши, що прагне зберегти певну “стратегічну невизначеність”.
Єдиний консенсус, якого вдалося досягнути європейським лідерам у Парижі рік тому, стосувався необхідності посилення військової допомоги України боєприпасами та військовою технікою.
Позиції провідних країн
Розмови, коментарі, офіційні переговори та консультації щодо можливої відправки миротворчої місії до України різко активізувалися насамперед у Європі у другій половині грудні 2024 року. Тоді вже було зрозуміло, що новообраний президент США Дональд Трамп буде тиснути як на Росію, так і на Україну, аби “якнайшвидше закінчити війну”. Принаймні для того, аби виконати одну зі своїх головних зовнішньополітичних обіцянок.
17 грудня 2024 року у Таллінні на зустрічі лідерів країн-членів Об’єднаних експедиційних сил (JEF), обговорили можливість миротворчої операції в Україні. Міністр оборони Естонії Ханно Певкур наголосив:
Ще до настання миру необхідно чітко сказати, що не можна виключати жодного варіанту.
За його словами, Захід має допомогти Україні гарантувати мир доти, доки Україна не є членом НАТО.
Вже за місяці, 15 січня, британське видання The Telegraph повідомило, що президент Франції Еммануель Макрон та Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер обговорили відправку своїх солдатів в Україну, як миротворчих сил після будь-якої потенційної угоди про припинення війни. Зазначається, що Макрон підтримує цю ідею і вже говорив про неї з Президентом України Володимиром Зеленським і прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском.
Прессекретарі Даунінг-стріт і Єлисейського палацу теж не заперечували, що Стармер і Макрон обговорювали цю можливість. Подробиці розмов офіційні особи в Лондоні та Парижі тримають у таємниці. Одне з джерел серед британських високопосадовців повідомило The Telegraph:
Існують проблеми щодо того, що ми могли б підтримати, що ми хотіли б підтримати, і більш широке питання про загрозу, якій можуть піддаватися ці війська, і чи є це ескалацією.
Не виключила участі німецьких представників у миротворчій місії міністр закордонних справ ФРН. Анналена Бербок вважає, що миротворча місія в Україні мала б складатися як з європейців, так і представників інших регіонів.
Миротворча місія також може бути елементом цього, звичайно, це потребує участі нас, європейців, а також і інших. Адже ми знаємо: що більше міжнародних зобов’язань, то стабільнішими є миротворчі місії. При цьому і з країн поза Європою, з якими Путін зацікавлений у добрих відносинах. У цьому сенсі наша власна участь на інших континентах – чи у сфері розвитку, чи безпекової політики – є дуже важливою.
Але кардинально іншу позицію озвучив представник країни провідного гравця у сфері світової безпеки. Міністр оборони США Піт Гегсет заявив, що його країна не братиме участі у миротворчій місії: “We are not sending American troops to Ukraine”. Ця позиція значно ускладнює створення миротворчого контингенту, адже саме США мають найбільші військові ресурси, а на їх позицію орієнтуються багато країн світу.
На колосальних викликах та складнощах для миротворчої місії будь-якого формату та під будь-яким мандатом наголошує український військово-політичний експерт, письменник, оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Лінія бойових дій на території України – це понад 1200 кілометрів. Жодна миротворча місія, яка здійснювалася, наприклад, у межах функціоналу ООН, або за підтримки НАТО, – жодна з них не мала такої проблематики. Це найбільша проблематика в історії будь-якої миротворчої місії. Тут потрібний абсолютно особливий підхід до визначення функціоналу місії, як щодо чисельності, так і щодо повноважень… Росіяни все одно будуть обстрілювати. А повноваження і можливості миротворців будуть обмежені. Тобто, якщо росіяни вб’ють представників миротворчої місії – французів, німців або британців – автоматично не буде вмикатися 5 стаття колективної безпеки НАТО.
Ризик для миротворців та цивільних
Немає наразі відповіді й на те, під яким мандатом може зайти іноземний контингент – від НАТО чи ООН. Утім, Москва поспішила заявити вустами свого постійного представника при ООН, що будь-які миротворчі сили, розміщені в Україні без мандату Ради Безпеки ООН, будуть вважатися “легітимними цілями”.
Для введення миротворців потрібні гарантії безпеки, а деякі країни вже готові надати своїх миротворців, наголосив Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами на Мюнхенській конференції.
Але не можна нехтувати безпекою не тільки професійних військових країн-партнерів, але й українців, що мешкатимуть поряд з ймовірною лінією розмежування. Особливо, коли з іншого боку цієї лінії стоятиме російська армія, сумнозвісна воєнними злочинами, провокаціями та порушеннями будь-яких домовленостей.
Не можна забувати трагічні події у Сребрениці, коли миротворча місія ООН не змогла захистити цивільне населення від геноциду під час війни в Боснії і Герцеговині. У липні 1995 року підрозділи боснійських сербів атакували місто Сребреницю, більшість населення якого складали боснійські мусульмани і яке Рада Безпеки ООН раніше оголосила безпечною зоною. Під час штурму міста деякі представники миротворчої місії ООН відступили, залишивши свої спостережні позиції, інші були ув’язнені сербами. Після захоплення населеного пункту, відбулося масове винищення боснійськими сербами близько 8 тисяч боснійських чоловіків та хлопчиків мусульман. Гаазький трибунал для колишньої Югославії визнав ці події геноцидом.
До речі, Сребреницю та околиці штурмували близько двох тисяч сербів. В Україні лише на Покровському напрямку Росія сконцентрувала угруповання чисельністю у 70 тисяч окупантів.
Іноземні миротворці не зможуть вирішувати той обсяг задач, які вирішують Сили оборони України. Вони і не будуть братися за це. Тому для цивільного населення будуть максимальні ризики. Ці ризики, зокрема, будуть пов’язані з пропагандиською лінією самої Російської Федерації, яка буде наносити удари по цивільних об’єктах, і звинувачувати у цьому Україну. Ми неодноразово спостерігали це під час дії Мінських угод. Також росіяни можуть з свого боку, на окупованих територіях, проводити удари по цивільних об’єктах, щоби звинуватити Україну та зменшити міжнародну підтримку. Така дискредитація відбувалася регулярно з 2014 по 2022 роки, – сказав Олександр Коваленко.
Кращі миротворці – ЗСУ?
Для надійного захисту України, протистояння потенційному вторгненню Росії у майбутньому, нашій країні потрібно мати півторамільйонну армію. Таку думку висловив Володимир Зеленський під час панелі Strategic Investment: The Future of U.S. – Ukraine Security Cooperation.
Гарантії безпеки повинні бути від США та Європи разом. Якщо ми розглядаємо контингенти, як частину гарантій безпеки для України… Не важливо з якої країни ці сили, в будь-якому випадку, нам потрібно 1,5 млн армії, якщо ми не в НАТО. Якщо ми справі хочемо не боятися нової окупації чи нового вторгнення Росії. І це реальні безпекові гарантії. Якщо Путін знатиме, що він має 1,5 млн армію і Україна має армію в 1,5 млн людей. Якщо він хоче прийти і загинути, будь ласка…
Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що замість витрат на миротворчу місію партнерам краще забезпечити ЗСУ зброєю.
Моя позиція тут дуже проста: ті країни, які бідкаються, що в них немає грошей на підтримку України, але при цьому готові викинути десятки мільярдів доларів і євро на миротворчий контингент, краще дайте частину тих грошей Україні, а частину вкладіть у власне виробництво зброї і за ці гроші дайте всю необхідну зрою нашим Збройним силам, щоб вони могли бити ворога на землі. Це буде більш ефективне використання цього ресурсу.
Але не тільки розширення армії, але й додаткова мобілізація суспільства, посилення інформаційної роботи необхідні, якщо Україна хоче вистояти у цій війні, переконаний Олександр Коваленко.
Нам не тільки потрібна армія у 1,5 мільйона, нам потрібна мобілізація суспільства… Повинна бути підготовка громадян до того, що завтра кожен з них, можливо, буде захищати країну, тобто базова підготовка громадян базовим навичкам володіння зброєю, як чоловіків, так і жінок, за ізраїльською концепцією, залученість цивільних структур у підтримці військової галузі. Потрібний зовсім інший підхід до інформування населення щодо обов’язків цивільного громадянина, а також того, чим цивільний громадянин може допомогти армії.
Наостанок варто відзначити, що Українська держава має багатий досвід участі у миротворчій діяльності. Починаючи з 1992 року, Україна активно залучала військовий і поліційний персонал до понад 20 миротворчих операцій ООН, НАТО, ОБСЄ, інших міжнародних організацій. На початку 2000 років Україна входила у десятку країн світу за кількістю миротворців. Це не тільки збільшувало престиж держави на світовій арені, але й забезпечувало значні надходження до державного бюджету. Крім того, військовослужбовці, задіяні у місіях, отримували гідну оплату праці, мали можливість підвищувати рівень підготовки та взаємодії з колегами з інших країн.
Навесні 2022 року, у зв’язку початком повномасштабної агресії Росії, Президент України своїм указом відкликав українських миротворців з усього світу для захисту Української держави. На жаль, під час війни з російськими окупантами Україна не отримує суттєвої допомоги від НАТО – найпотужнішого військового блоку, у миротворчих місіях якого країна неодноразово брала участь. Лише окремі держави, що входять до альянсу, за власної ініціативи надають Україні військову та фінансову допомогу.
Петро Чумаков
