В Ірані триває масштабна хвиля протестів і страйків, що почалася наприкінці грудня 2025 року на тлі економічної кризи та стрімкого падіння курсу ріалу. Спершу виступи мали соціально-економічний характер, однак дуже швидко переросли у відкриту антиурядову кампанію. Акції охопили десятки міст і всі регіони країни. Влада відповіла силовими методами, що лише загострило протистояння. Ситуація поступово переходить у фазу системної політичної нестабільності.
Від страйків до вуличного спротиву
Перші протести розпочалися 28 грудня зі страйків торговців на Гранд-Базарі в Тегерані, які закрили магазини через обвал національної валюти та різке зростання цін. До них приєдналися мешканці інших міст, зокрема Мешхеда, Ісфагана та Ширазу. Люди вимагали зниження інфляції, стабілізації економіки та покращення умов життя.
На вулицях з’явилися антиурядові гасла, а в Мешхеді протестувальники навіть зняли державний прапор Ірану — жест, який став символом переходу від соціального протесту до політичного виклику режиму. Протести швидко втратили локальний характер і переросли у загальнонаціональний рух без єдиного керівництва, але з чітким запитом на зміни.
За даними правозахисників, акції вже охопили всі 31 провінцію країни. Кількість загиблих сягнула щонайменше 35–36 осіб, серед них є діти. Понад 1200 учасників протестів були затримані. Силовики активно застосовують сльозогінний газ та вогнепальну зброю, що суттєво підвищує ризики для цивільного населення.
Окремі повідомлення свідчать, що протестувальники змогли взяти під контроль кілька міст на заході Ірану, витіснивши правоохоронців. Це демонструє безпрецедентний рівень підриву державного контролю над ситуацією та глибину кризи легітимності влади.
Країна в режимі нестабільності
Попри спроби уряду знизити напруження обіцянками фінансової допомоги населенню, протестна хвиля не вщухає. Багато громадян сприйняли ці кроки як символічні та запізнілі. Ситуація настільки загострилася, що іноземні дипломатичні представництва, зокрема українські, рекомендували своїм громадянам залишити країну.
Іранська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, однак масштаби протестів і географія їх поширення свідчать про глибоку системну кризу. Те, що починалося як економічний страйк, перетворилося на масовий суспільний протест проти моделі управління державою.
Висновок
Протести в Ірані є результатом поєднання економічного колапсу, соціального виснаження та втрати довіри до влади. Жорсткі дії силовиків лише посилили радикалізацію настроїв у суспільстві. Країна увійшла у фазу затяжної нестабільності, наслідки якої поки важко передбачити.
Нинішня хвиля протестів уже стала найсерйознішим внутрішнім викликом для Ірану за останні роки. Вона показує, що проблема давно вийшла за межі цін і валютного курсу. Іранське суспільство дедалі гучніше заявляє про потребу глибших змін, а подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможе влада відповісти не лише силою, а й реальними реформами.
