Путін заявив, що Україна нібито зробила стратегічну помилку, відмовившись проводити президентські вибори. Він знову стверджує, що президент України втратив легітимність, тоді як Росія, за його словами, навіть під час війни, яку вони називають “конфліктом”, провела регіональні й президентські вибори. Насправді Путін вигадує нові приводи, щоб тиснути на Україну, послаблювати підтримку Заходу й створювати нестабільність. Тим часом вибори в Україні об’єктивно неможливі, а російські нічого не змінюють.
Ситуація в Україні
У червні 2024 року українські посадовці повідомили, що на окупованих територіях залишаються близько шести мільйонів людей. Справедливо зазначити, що Україна вже голосувала під час окупації Криму, Луганської та Донецької областей з 2014 року, однак сьогодні ситуація набагато складніша.
Понад 200 тисяч мирних жителів мешкають у прифронтових районах під постійними обстрілами. Організувати там виборчі дільниці неможливо. Україна також не може провести вибори без своїх військових. До мільйона українців, за приблизними оцінками, служать у Збройних силах, і багато хто з них утримує позицію. Політичну долю країни неможливо визначати без тих, хто ризикує за неї життям.
Також вибори – дуже дорогий процес.
В Україні справді існує внутрішній політичний тиск — від корупційного енергетичного скандалу до попередніх протестів на захист незалежної антикорупційної системи. Суспільство вимагає більшої прозорості, підзвітності та оновлення неефективних частин системи. Проте більшість українців відкидають ідею імпічменту президента. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології на кінець 2024 року, 70% респондентів вважали, що він повинен залишатися на посаді до закінчення воєнного стану.
І президент, і парламент залишаються легітимними відповідно до закону 2015 року, який автоматично продовжує їхні повноваження під час воєнного стану.
Ілюзії російської “опозиції”
Росія пішла протилежним шляхом. Кремль переписав конституцію, щоб забезпечити Путіну довічну владу. У 2020 році влада провела псевдореферендум, який “занулив” попередні терміни диктатора. Реформа містила сотні поправок, але важлива була лише одна: та, що дозволила йому балотуватися до 2036 року і, за потреби, довше.
У самій Росії Путін і справді залишається легітимним, бо суспільство його підтримує. Опитування центру Левада за жовтень 2024 року показує високий рівень підтримки російської армії у війні проти України — 78%. Цю підтримку видно й високій залученості до агресії.
Так звана російська опозиція намагається відокремити росіян від режиму. Вони повторюють, що “Росія — це не Путін”, і описують громадян як “заручників” диктатора. Багато блогерів і політиків у вигнанні поширюють цей наратив. Вони виступають проти війни, але не визнають імперського світогляду, який домінує в російському суспільстві.
Вони стверджують, що росіяни не несуть відповідальності, бо держава їх “обдурила” або “залякала”. Такий аргумент ігнорує факти — тривалу підтримку Путіна, активну участь у пропаганді, співпрацю та добровільну службу під час повномасштабного вторгнення.
Висновок
Путін знову вводить в оману США та Європу, маніпулюючи темою виборів і удаючи, що прагне переговорів. Він звинувачує Україну в “нелегітимності”, ігноруючи базовий факт: Володимир Зеленський не продовжував свої повноваження самостійно. Це зробив Путін — переписавши конституцію під себе.
