Чехія залишається серед країн, які підтримують Україну, однак новий уряд не готовий гарантувати кредити Києву. Про це відкрито заявив прем’єр-міністр Андрей Бабіш в інтерв’ю чеському виданню Deník.
Повернення Бабіша і новий політичний лад
Перемога Андрея Бабіша на жовтневих виборах і його призначення прем’єр-міністром у грудні змінили не лише уряд, а й політичну інтонацію.
А його гасло «Чехія — на першому місці», озвучене в інтерв’ю Deník, стало рамкою для всіх подальших заяв політика. Згідно цієї логіки Україна дедалі частіше постає як зовнішній чинник, що конкурує з внутрішніми потребами виборців. Це не означає повний розрив із Києвом, але схоже на певне охолодження риторики.
Сам Бабіш прямо заявляє, що новий уряд більше не планує будувати політику навколо теми війни.
«На відміну від попереднього уряду, ми не будемо лякати людей війною і постійно говорити про інші країни. Ми говоритимемо про Чеську Республіку», — наголосив він.
Україна: підтримка без нових гарантій
На грудневому саміті ЄС Чехія підтримала резолюцію щодо допомоги Україні, однак відмовилася брати на себе фінансові гарантії за її кредитами. Бабіш пояснює це економічними обмеженнями, наголошуючи, що чеський бюджет не готовий до нових ризиків.
«Ми вже не можемо давати Україні гроші з чеського бюджету, бо не маємо коштів навіть для шкільних кухарок. Гарантія — це фактично борг, адже очевидно, що Україна ніколи не зможе повернути ці гроші», — заявив прем’єр.
Бабіш нагадав, що Україна вже отримала значну підтримку через європейські механізми, а внесок Чехії полягає насамперед у фінансуванні самого ЄС. Тож відповідальність за подальшу допомогу фактично перекладається на «колективну Європу». За його словами, Україна вже отримала 187 млрд євро, ще 100 млрд передбачені в новому багаторічному бюджеті ЄС, а додатково — 90 млрд у вигляді позик.
«Разом це 377 мільярдів євро. А Чехія щороку переказує до бюджету ЄС від 60 до 62 мільярдів крон. Тож ми допомагаємо саме через це», — пояснив він.
Мир як аргумент — без умов
Окрему увагу Бабіш приділяє темі миру. Він критикує європейських лідерів за те, що, на його думку, вони надто мало говорять про припинення російсько-української війни, і публічно озвучує власні ініціативи — від «різдвяного перемир’я» до «символічної дати» завершення війни у 2026 році.
Втім, у цих заявах бракує головного — розмови про умови. Мир подається як самоціль, відірвана від питання про відповідальність для агресора. Навіть визнаючи, що окремі пункти запропонованого Дональдом Трампом плану були «фактично капітуляційними» і не були прийняті, Бабіш наполягає на «реалізмі» і повторює тезу про нібито неможливість перемоги над Росією.
«Ми маємо бути реалістами: якщо хтось стверджує, що ми переможемо Росію, експерти кажуть — ні», — заявив прем’єр.
Окремо Бабіш зізнається в роздратуванні тим, що на грудневому саміті ЄС, за його словами, «майже не говорили про мир». Він розповів, що пропонував президенту Франції Еммануелю Макрону ідею «різдвяного перемир’я», а 24 лютого 2026 року — як дату завершення війни.
«Нехай великі лідери нарешті це організують, бо там щомісяця гине 50 тисяч солдатів», — заявив він.
Проте реальність виглядає інакше. І будь-яка «мирна ініціатива» без чіткої відповідальності агресора означає лише одне — відкладену війну.
Антиукраїнська риторика і спротив усередині Чехії
Водночас було б помилкою зводити позицію Чехії до одного імені. Так, показовою стала реакція на новорічну промову спікера Палати депутатів Томіо Окамури, яка містила різко антиукраїнські тези й викликала хвилю обурення серед чеської опозиції.
«Неможливо використовувати гроші, що належать чеським пенсіонерам чи інвалідам та сім’ям з дітьми, для купівлі зброї та відправки її на продовження абсолютно безглуздої війни. Ми не можемо віддавати гроші наших громадян іноземним громадянам лише тому, що цього хоче провоєнна пропаганда», — сказав тоді Окамура.
Після такої «гучної» заяви, як пише České Noviny, провідні демократичні партії заявили про готовність ініціювати відставку спікера, назвавши ці заяви неприйнятними для країни-члена ЄС і «ганьбою для Чехії».
Українська сторона також відреагувала. Посол України в Празі Василь Зварич вважає, що позиція спікера «очевидно, сформована під впливом російської пропаганди».
«Образливі та сповнені ненависті заяви Томіо Окамури на адресу України та українців, озвучені у його новорічній промові, ми розцінюємо як його особисту позицію, сформовану, очевидно, під впливом російської пропаганди. Слова, які він дозволив собі щодо моїх співвітчизників та України, зокрема щодо демократично обраного керівництва Української держави, є негідними й абсолютно неприйнятними. Вони суперечать принципам демократичного суспільства та цінностям, на яких ґрунтується Чеська Республіка як невідʼємна частина європейської спільноти», — написав Зварич.
Висновки
Ситуація навколо України в Чехії показує різноманіття підходів: уряд Бабіша зосереджений на внутрішніх питаннях і обережний щодо нових фінансових зобов’язань, тоді як значна частина парламенту та політичної еліти продовжує підтримувати Україну.
Чехія залишається важливим і надійним партнером України, хоч із новим урядом з’явилися окремі нюанси. Позиція прем’єра Бабіша означає, що формально підтримка зберігається, але Україна поступово опиняється поза центром зовнішньополітичних пріоритетів.
Утім, питання вже не в тому, хто скільки надає. Питання — хто готовий не відвернутися, коли війна перестає бути «медійно зручною».
Тому для Києва важливо посилити взаємодію одразу з кількома центрами впливу в Чехії — урядом, парламентом і громадською думкою. І чим довше триває війна, тим важливіше пояснювати: підтримка України — це не тягар, а стратегічна інвестиція в безпеку Європи.
