Протягом повномасштабного вторгнення Росія регулярно атакувала українську енергетику в тому числі й найбільші електростанції. Мета таких дій завжди була очевидною – виснажити населення та завдати черговий удар по економіці. Наразі понад 70% української генерації знищено, пошкоджено або ж окуповано, наприклад як Запорізька АЕС – найбільша АЕС у Європі.
Ми поговорили з Германом Галущенко, Міністром енергетики України. Він розповів про реалії та перспективи української енергосистеми. Політик зауважив, війна змусила Україну пришвидшити реформи у сфері енергетики.
Росія продовжує руйнувати українську енергетику
Тетяна Стельмах: Скільки об’єктів енергетичної інфраструктури постраждало від початку повномасштабного вторгнення? Який нині дефіцит електроенергії в Україні?
Герман Галущенко: Російські війська окупували понад 18 ГВт потужностей, серед яких – найбільша в Європі атомна станція – Запорізька АЕС. Тільки за минулий рік зруйновано близько 10 ГВт генеруючих потужностей, що дорівнює приблизно піковому споживанню таких країн, як Нідерланди чи Фінляндія.
Можна констатувати, що для української енергосистеми 2024 рік став найскладнішим, оскільки майже з самого початку він проходив в умовах постійних ворожих атак на об’єкти енергетичної інфраструктури. Удари РФ по енергетичній інфраструктурі у 2022–2023 роках почалися з жовтня. Минулого ж року ворог розпочав масовані атаки набагато раніше — вже в березні, і вони тривали протягом усього року. Руйнування були дуже великі, набагато більші, у порівнянні з попередніми роками. Змінився сам характер ударів, складність ударів, зброя, яка використовується.
До цього здавалося, що ремонтна кампанія 23-го року була наймасштабніша. Тоді ми так думали, після того терору, який був протягом 22-23 років. Насправді, ця ремонтна кампанія 2024-го року набагато більша, в силу того, що руйнувань набагато більше.
І рахуйте, що цю ремонтну кампанію ми здійснюємо під постійними обстрілами.
Енергетики працюють цілодобово над ремонтами, продовжують відновлювати обладнання. Те, що енергосистема сьогодні тримається, енергосистема є цілісною, стабільною і забезпечує як електроенергію, так і теплом споживачів – це величезне заслуга кожного конкретного енергетика.
Т.С.: Скільки грошей потрібно Україні, щоб відновити свою енергетичну інфраструктуру на підконтрольних територіях до довоєнного рівня?
Г.Г.: Це рахується, на жаль, мільярдними збитками. Ворог постійно продовжує обстріли енергетики, масовано атакує об’єкти енергетичної інфраструктури різними видами бойових засобів, у тому числі балістичними ракетами, витрачає на це баснословні кошти, при цьому завдаючи нам величезні пошкодження і втрати в енергетиці. І це відбувається кожного дня, тому порахувати конкретну суму зараз неможливо, вона постійно змінюється.
Т.С.: Раніше було багато побоювань щодо роботи окупованої Запорізької АЕС, в тому числі українці готувалися до нової катастрофи. Як нині працює ЗАЕС та в якому вона стані? Чи дотримуються окупанти правил підтримання роботи станції у безпечному стані?
Г.Г.: Ситуація на Запорізькій атомній станції, яка вже третій рік окупована ворогом, не просто загрозлива – вона стає дедалі небезпечнішою. Зокрема через часті перебої в зовнішньому електропостачанні.
З моменту окупації майже кожного місяця ЗАЕС відключалась від основних ліній електропередачі через російські атаки. В листопаді минулого року тільки за один тиждень це сталось двічі. Наші енергетики постійно оперативно лагодять це обладнання, працюють в умовах високої загрози для свого життя, тому що обстріли майже не припиняються. За час окупації Запорізька атомна електростанція вже 8 разів переживала повні блекаути, що несе величезну загрозу ядерної катастрофи на рівні Фукусіми.
Є багато технічних питань, деградація обладнання, питання ядерного палива, яке використовується. Про якусь безпечну експлуатацію ЗАЕС, поки вона в руках окупантів, не йдеться. МАГАТЕ неодноразово закликало Росію деокупувати ЗАЕС і повернути станцію під контроль України. Агентство засвідчувало, що росіяни, які розмістили на ЗАЕС своїх військових і військову техніку, порушили всі сім базових стовпів ядерної і радіаційної безпеки. Представники постійної місії МАГАТЕ перебувають на тимчасово окупованій станції, однак їхні можливості є досить обмеженими, адже росіяни блокують фізичний доступ міжнародних експертів до низки об’єктів на станції.
Нещодавно Сполучені Штати запровадили санкції проти окупаційної адміністрації Запорізької АЕС і дочірніх структур “Росатому”. І Україна продовжує працювати над розширенням санкцій на всю атомну промисловість агресора, це дуже потрібні кроки. Але, як я вже неодноразово повторював – єдиний шлях гарантувати безпечну експлуатацію найбільшої в Європі атомної станції – це її якнайшвидше повернення під український контроль.
Куди рухається українська енергетика
Т.С.: Українські ТЕС були одними із найбільших забруднювачів повітря у Європі. Станом на червень 2024 року, Росія вивела з робочого стану 73% усіх ТЕС в Україні. Чи не вважаєте ви це можливістю для України модернізувати ці станції у більш екологічному напрямку в ході ремонтів? Чи будуть їх усі відбудовувати, чи кількість скоротиться?
Г.Г.: Війна змусила нас діяти набагато швидше. Раніше таймлайн трансформації енергосистеми був розрахований до 2035, 2040 чи 2050 року. Однак через постійні атаки на нашу енергетичну інфраструктуру ми змушені реалізовувати ці плани в максимально стислі терміни.
Війна стала каталізатором для прискорення енергетичних реформ в Україні – попри складні обставини, країна продовжує рухатися у напрямку декарбонізації та зміцнення своєї енергетичної незалежності.
Україна значно випереджає багато європейських країн за часткою декарбонізованої енергії у своєму енергетичному міксі. На сьогодні більшість електроенергії в країні виробляється без викидів вуглекислого газу. Цей показник перевищує результати багатьох європейських держав і демонструє вагомий крок України у напрямку “зеленої” трансформації.
Т.С.: У своїй колонці для нашого сайту Петро Котін, президент Енергоатому, написав, що Україна може стати ключовим партнером для Європи у розвитку ядерної енергетики. На вашу думку це так? Чому ядерна енергетика знову стала актуальною?
Г.Г.: Атомна енергетика дійсно переживає ренесанс по всьому світу. Відповідно до світових тенденцій ще кілька років тому у МАГАТЕ прогнозували відродження атомної енергетики і переглядали прогнози. World Nuclear Association (WNA) очікує зростання виробництва ядерної енергії на 75% наступні 17 років. Міжнародне енергетичне агентство у своєму останньому звіті вже зазначає, що ядерна енергетика готується до встановлення нового рекорду виробництва електроенергії вже цього – 2025 року. Зараз у світі будується понад 70 ГВт нових атомних потужностей – що є одним з найвищих показників за останні три десятиріччя.
Це підтверджує активно зростаючу роль атомної енергетики в забезпеченні енергетичної безпеки на тлі зростання попиту на електроенергію. Попит зростає у всьому світі, адже енергозатрати збільшуються не тільки у промисловості, а й через стрімке зростання кількості електромобілів, розвиток штучного інтелекту, центрів обробки даних тощо.
При цьому атомна енергетика є чистим джерелом енергії і має кращі економічні показники у порівнянні із іншими видами генерації. Вона є стабільним і надійним джерелом електроенергії, адже ядерні реактори можуть працювати безперервно протягом тривалого часу, не залежачи від погодних умов, наявності сонячного світла чи вітру.
Атомна енергетика буде надзвичайно ефективною у перехідний період, доки людство відмовлятиметься від викопних джерел палива та буде удосконалювати й розбудовувати інфраструктуру альтернативних джерел енергії.
Т.С.: В Україні планується добудова енергоблоків Хмельницької АЕС та будівництво нової Чигиринської АЕС. Чи допоможуть вони нам відновити обсяги виробництва електроенергії до рівня, коли ми зможемо її знову експортувати?
Г.Г.: Передусім ми говоримо, що енергетика є драйвером процесу відновлення економіки. Для того, щоб економіка України мала ресурс для відновлення, маємо збільшувати потужність атомної генерації, на яку зараз припадає 60% виробництва енергії. Сема це є нашою стратегічною метою.
Будівництво нових потужностей атомної енергетики також дасть поштовх для розвитку суміжних галузей економіки завдяки локалізації, створенню робочих місць для кваліфікованих працівників із гідним рівнем зарплати.
Т.С.: Наразі в українських новинах прослідковується побоювання, що імпорт електроенергії під час опалювального сезону може бути під загрозою через цінові обмеження на ринку електроенергії. Тобто, коли у Європі ціни на “світло” вищі, ми не можемо його собі дозволити. Чи справді ситуація настільки проблематична? Як Міненерго буде вирішувати це питання?
Г.Г.: Ці питання в компетенції незалежного регулятора – Комісії з регулювання ринків електроенергії та комунальних послуг.
Уряд зі свого боку заохочує підприємства імпортувати електроенергію, ухвалені рішення, за якими для підприємств, які імпортують 60% електроенергії для своїх потреб, не застосовуються заходи із обмеження споживання електроенергії.
Т.С.: Укренерго заявляло, що бізнес готовий вкладатися у генерацію енергетики, зокрема маневреної. Який вклад зробили українські підприємці у цей процес станом на зараз? Як Міненерго з ними співпрацює?
Г.Г.: Уряд запустив пакет програм, аби не тільки бізнес, а й приватні домогосподарства, ОСББ, ЖБК могли встановити альтернативні джерела енергії, зокрема сонячні панелі та накопичувачі. Держава дає можливість забезпечити себе енергією, ставати більш енергонезалежними.
Малий та середній бізнес може отримати пільгове фінансування за програмою Фонду розвитку підприємництва “Пільгові кредити 5-7-9” для купівлі та встановлення сонячних панелей і/або вітряків, установок для зберігання енергії, будівництва газотурбінних, газопоршневих та біогазових генераційних установок. Максимальна сума кредиту 150 млн грн. Термін – до 10 років із ставкою 5, 7 або 9%.
Також для підприємців існує програма Фонду декарбонізації, за якою можна отримати до 25 млн грн на термін до 10 років із ставкою до 9% річних.
Кошти надаються на сонячні панелі, теплові насоси, когенераційні установки, біокотельні, проєкти енергосервісу та інше енергоефективне обладнання.
Також Урядом спрощенo процедури будівництва, введення в експлуатацію та підключення до мереж генеруючих установок.
В Міненерго є робоча група, яка опікується питаннями розвитку розподіленої генерації, і ми готові підтримувати не тільки бізнес, а й громади.
Чи не лишилася Україна сам на сам з енергетичними проблемами
Т.С.: Чи існує ризик зменшення фінансування української енергосистеми західними партнерами у 2025 році? Які перспективи співпраці наразі існують?
Г.Г.: Наші міжнародні партнери не фінансують українську енергосистему, а надають обладнання і кошти для відновлення тих втрат, які ми маємо внаслідок російських атак на енергетичну інфраструктуру.
У квітні 2022 року був створений Фонд підтримки енергетики України при Секретаріаті Енергетичного Співтовариства. За час свого функціонування він став ефективним інструментом надання міжнародної допомоги в енергетичній сфері, завдяки якому українські енергетики мають змогу відновлюватися після російських атак, проводити ремонти, встановлювати нові потужності. Наразі сума анонсованих внесків до Фонду підтримки енергетики перевищує 1 млрд євро. Більшість цих коштів витрачено саме на обладнання для відновлення енергосистеми. Донорами виступають державний та приватний сектор з майже всіх країн ЄС, Великобританії та США, міжнародні та регіональні організації.
З початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від партнерів понад 20 тисячі тонн гуманітарної допомоги для підтримки стабільної роботи енергосистеми. Зокрема, це трансформатори, необхідні матеріали для проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
Хотів би ще тут зазначити окремо про інвестування в українську енергетику. Ми вважаємо, що зараз найкращий час для приходу в Україну іноземних енергокомпаній. І на міжнародних подіях і зустрічах ми про це говоримо, закликаємо іноземний бізнес активно інвестувати в енергетичні проєкти в Україні, не чекаючи завершення війни. У час стрімкої трансформації української енергетики і безпрецедентного спрощення умов ведення бізнесу енергетичний сектор стає надзвичайно привабливим для інвесторів. Україна має величезний потенціал стати енергетичним хабом для Європи.
Т.С.: Досвід яких країн, які побороли складну енергетичну ситуацію може запозичити Україна?
Г.Г.: Жодна країна не стикалась з тим, через що проходить зараз Україна і наша енергетична система. Ще ніколи енергетика цілої країни не була ціллю щоденних терористичних атак.
Тому робота наших спеціалістів енергетичного сектору викликає повагу не тільки в українців, а й у всього світу. Певен, що після війни вони будуть ділитися своїм досвідом, який отримують зараз, тримаючи енергосистему в такій складній ситуації.
Т.С.: Назвіть три ключові напрямки для Міненерго у 2025 році.
Г.Г.: По-перше, це стабільне проходження опалювального сезону 2024/2025 під час постійних атак на енергетику, і звичайно підготовка до ОЗП наступного періоду. Це надважливо, оскільки це про те, щоб у кожній оселі в нашій країні було світло і тепло, про життя людей і роботу економіки.
Другим і третім пунктом є розвиток атомної генерації, як базової генерації нашої економіки, і нарощування потужності розподіленої генерації. Ми працюємо над тим, щоб паралельно розвивати атомну і розподілену генерацію. Нарощування потужностей розподіленої генерації електроенергії має важливе значення для забезпечення термінових потреб споживачів. Водночас розвиток атомної генерації дозволить реалізувати довгострокові проєкти, що забезпечать енергетичну стабільність країни у майбутньому.
Зелене повоєнне відновлення в енергетиці має на меті створення нової архітектури енергосистеми, в основі якої – сталість, принципи зеленого переходу, доступність енергії.
Цей процес має бути економічно ефективним, обʼєднає Україну з європейським ринком енергетики та наблизить до кліматичної нейтральності.
Тетяна Стельмах
