28 лютого 2026 року Ізраїль завдав серії ударів по військових та інфраструктурних об’єктах Іран у Тегерані, Кумі та Ісфахані. Міністр оборони Ісраель Кац заявив про превентивну операцію. До кампанії приєдналися США, а президент Дональд Трамп оголосив про початок масштабної військової фази. У відповідь Іран розширює географію ударів: вибухи та закриття повітряного простору вже фіксуються в ОАЕ, Катар, Бахрейн та Кувейт — країнах, де розташовані як енергетичні вузли, так і військова інфраструктура США. Це принципово змінює масштаб ризику: мова вже не лише про іранську нафту, а про всю Перську затоку.
Через Ормузьку протоку транспортується близько 20% світових морських поставок нафти. Якщо бойові дії торкнуться танкерної логістики або портової інфраструктури в ОАЕ чи Катарі, ринок отримає подвійний удар — як по маршруту, так і по видобутку. Іран виробляє близько 3,3 млн барелів на добу, але разом із Саудівською Аравією, ОАЕ, Катаром і Кувейтом через затоку проходить понад 18–20 млн барелів щоденно. Тобто мова йде про критичний для світу обсяг.
Цінова реакція вже закладена в котирування. Якщо конфлікт залишиться локалізованим і без повної блокади протоки, Brent може стабілізуватися в коридорі $100–110. Якщо ж транзит буде частково зупинений або інфраструктура в Дубаї чи Катарі зазнає системних ударів, ринок швидко протестує рівні $120–140 за барель. У разі повномасштабної морської блокади не можна виключати і пікові значення $150.
Для Європи це означає конкретні цифри. Станом на лютий 2026 року середня ціна бензину в країнах ЄС коливається в межах 1,60–1,80 євро за літр. Якщо Brent зростає до $120, ціна на заправках може піднятися до 2,00–2,20 євро. У стрес-сценарії з $140–150 барелем — 2,20–2,50 євро за літр у Німеччині, Австрії чи Італії. Дизель може реагувати ще швидше через логістичний попит. Тобто зростання становитиме 25–40% протягом кількох тижнів.
Економічні наслідки для Європи
ЄС сьогодні не залежить критично від іранської нафти. Після 2022 року основні постачальники — Норвегія, США та Казахстан. Але глобальна ціна єдина для всіх. Навіть якщо фізичний дефіцит буде компенсований стратегічними резервами та додатковим видобутком з Північного моря чи США, премія за ризик залишатиметься.
Окремий фактор — можливі удари по нафтових об’єктах у Саудівській Аравії, подібні до атак на Abqaiq у 2019 році, які тоді тимчасово скоротили 5% світового видобутку. Якщо подібний сценарій повториться одночасно з напруженням у протоці, ефект буде мультиплікативним.
Порівняння з 1973 роком звучить логічно, але структурно ситуація інша. Під час Війна Судного дня країни ОПЕК ввели ембарго, і барель зріс у чотири рази. Тоді Захід не мав стратегічних резервів, а США не були великим виробником. Сьогодні США — один із лідерів світового видобутку, а Європа має механізми екстрених інтервенцій. Повтору +300% майже ніхто не очікує.
Найбільш імовірний сценарій — 3–6 місяців дорогого пального, інфляційний тиск у межах +1,5–2 процентних пунктів і новий виток дискусії про енергетичну автономію Європи. Колапсу із талонами не буде, але психологічний і фінансовий ефект для домогосподарств та бізнесу стане відчутним вже цієї весни.
