Міжнародний комітет Червоного Хреста існує вже понад 160 років та діє у понад 100 країнах світу. Його мета — допомога людям, постраждалим від збройних конфліктів. Організація відповідає за надання гуманітарної допомоги, пошук зниклих осіб та контроль за дотриманням міжнародного гуманітарного права.
Повномасштабна війна в Україні стала новим викликом для організації, оскільки вона призвела до численних жертв серед цивільного населення та військових. Тисячі людей стали біженцями, залишившись без житла та необхідних засобів для життя. Значна кількість військових та цивільних зникли безвісти або були взяті в полон Росією.
З початку ескалації війни в Україні виникло багато запитань щодо діяльності МКЧХ та його національного офісу. Зокрема, проблеми пошуку зниклих осіб, порушень гуманітарного права з боку Росії та неналежного поводження з військовополоненими. Крім того, громадян часто обурює нейтральна позиція організації.
Ми поспілкувалися з представником МКЧХ в Україні Патріком Гріффітсом, щоб роз’яснити ці питання. Він розповів нам про те, як працює організація в контексті російсько-української війни, які гуманітарні виклики вона вирішує і як комунікує з офісом МКЧХ у Росії.
Як працює МКЧХ і чим він відрізняється від інших організацій
Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) позиціює себе як нейтральна, неупереджена і незалежна гуманітарна організація. Його штаб-квартира розташована в Женеві, Швейцарія. МКЧХ працює приблизно у 90 країнах світу та налічує понад 18 500 працівників. Організація фінансується здебільшого за рахунок добровільних внесків держав, що є учасниками Женевських конвенцій.
В Україні МКЧХ працює з 2014 року і має понад 600 співробітників. МКЧХ є частиною глобального руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (RCRC), найбільшої в світі гуманітарної мережі, що об’єднує працівників і волонтерів.
За словами Патріка Гріффітса, усі вони керуються однаковими фундаментальними принципами — людяності, нейтральності, неупередженості, незалежності тощо.
МКЧХ визначає себе як організацію, яка працює над захистом життя і гідності людей, що постраждали від збройного конфлікту. Як пояснює Гріффітс, під час своєї діяльності вони спілкуються зі сторонами конфлікту щодо їхніх обов’язків за законами війни, а також працюють з громадами, щоб допомогти їм знизити ризики.
Однак із початком повномасштабної війни в Україні МКЧХ стало набагато складніше зберігати нейтральність і уникати критики. Зокрема, міжнародні медіа неодноразово повідомляли, що Російський Червоний Хрест співпрацює з Кремлем.
Патрік Гріффітс пояснює, що Російський Червоний Хрест є національним товариством, одним із близько 191 товариства у світі, що входять до Руху Червоного Хреста. У будь-якій країні національні товариства діють як допоміжний орган для державних органів і можуть надавати підтримку у відповідь на різноманітні гуманітарні кризи.
У моїй країні, наприклад, Австралійський Червоний Хрест щороку допомагає людям, які втратили житло, засоби до існування чи близьких через лісові пожежі. В Україні та Росії Український Червоний Хрест та Російський Червоний Хрест співпрацюють з державними органами для допомоги постраждалим внаслідок цього міжнародного збройного конфлікту. Ми підтримуємо й Український, і Російський Червоний Хрест у цій життєво важливій роботі.
Реакція МКЧХ на гуманітарні потреби та загрози
Коли збройний конфлікт загострюється, гуманітарні ризики зростають, і дедалі більше людей потребує термінової допомоги. Патрік Гріффітс зазначає, що саме це побачив МКЧХ в Україні у 2022 році: нові лінії фронту та громади, які раніше були далеко від бойових дій, але тепер опинилися під їхнім безпосереднім впливом.
Це означало нові гуманітарні потреби та необхідність суттєвого розширення нашої допомоги. Нам довелося швидко адаптуватися, як і всім іншим. Ми змінювали наші плани, наймали нових співробітників і коригували баланс між різними програмами.
Загострення конфлікту створило нові виклики для гуманітарних працівників, підвищивши рівень ризику навіть для персоналу МКЧХ в Україні.
Особливу складність додає ситуація, коли країна-агресор регулярно порушує Женевські конвенції та здійснює атаки на цивільних. Росія навмисно атакує цивільні об’єкти, житлові будинки та критичну інфраструктуру. Серед загиблих цивільних були особливо вразливі категорії, такі як літні люди, люди з інвалідністю та діти.
Патрік Гріффітс пояснює, що, попри нові гуманітарні виклики та загрози, МКЧХ може надавати допомогу лише за умов безпеки свого персоналу. А в умовах швидких змін динаміки бойових дій це стає важким завданням
Водночас МКЧХ запевняє, що його гуманітарна допомога є різноманітною та враховує різні потреби людей у кризових ситуаціях.
В Україні, як і всюди, ми починаємо з того, що намагаємося зрозуміти, які базові речі потрібні людям для виживання. Людям потрібна їжа — тому ми надаємо екстрені продовольчі пайки та підтримуємо програми для фермерів. Людям потрібна вода — ми співпрацюємо з водоканалами, щоб ремонтувати або зміцнювати водопровідні системи. Людям потрібен доступ до медичної допомоги — тому ми працюємо з партнерами над такими проєктами, як фізична реабілітація для поранених або надання медичного обладнання, — пояснює Патрік Гріффітс.
Як МКЧХ працює з біженцями
Патрік Гріффітс пояснює, що для надання статусу біженця існують чіткі технічні критерії, але загалом цей термін стосується людей, які були змушені залишити свою країну.
В Україні делегація МКЧХ у Києві надає різні форми підтримки для внутрішньо переміщених осіб через збройний конфлікт. Ми знаємо, що близько чотирьох мільйонів людей були переміщені всередині країни. Для українців за межами України наші колеги та рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у сусідніх країнах та ширшому регіоні також надають допомогу — наприклад, допомагають родинам, розділеним через хаос, знайти та відновити зв’язок одне з одним.
Порушення прав військовополонених та примусова депортація цивільних
МКЧХ зіткнувся з різкою критикою після численних повідомлень про жорстоке поводження з українськими військовополоненими з боку Росії під час повномасштабної війни, зокрема через напад на Оленівку 29 липня 2022 року, що призвів до загибелі близько 40 осіб та поранення 130. Попри гарантії ООН та МКЧХ щодо безпечної здачі в полон захисників “Азовсталі” в Маріуполі 16 березня, обіцянки не були виконані.
Також, хоча МКЧХ відповідає за забезпечення гуманних умов утримання, їхні заяви про регулярні візити суперечать свідченням затриманих і їхніх родин. Навіть Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що більшість українських військовополонених не бачили представників МКЧХ.
Відповідно до Женевських конвенцій, держави повинні створювати національні інформаційні бюро (НІБ) під час конфліктів, що було зроблено і Росією, і Україною. Патрік Гріффітс зазначає, що МКЧХ та їхня Центральна агенція з пошуку в Женеві виступають нейтральними посередниками, сприяючи обміну інформацією про статус військовополонених та забезпечуючи можливість комунікації з їхніми родинами.
Життя, добробут і гідність усіх військовополонених мають бути захищені. Під час міжнародного збройного конфлікту, коли ми відвідуємо полонених, ми прагнемо оцінити умови їх утримання. Чи отримують вони їжу, воду та ліки, які їм потрібні? Як їх утримують? Як до них ставляться? Коли ми маємо занепокоєння щодо їхнього стану, ми безпосередньо звертаємося до відповідних органів, виступаючи, наскільки це можливо, на захист прав військовополонених, — говорить Патрік Гріффітс.
Щоб мати можливість підтримувати прямий діалог з усіма сторонами конфлікту, МКЧХ дотримується нейтрального підходу та не розкриває деталі своїх висновків публічно. За словами Гріффітса, цей підхід дає найкращі шанси дістатися до тих, кому інші допомогти не можуть.
Чи є обмеження в нашому гуманітарному доступі? Безумовно. І це дуже засмучує.
Облік військовополонених, включно з обов’язком шукати та доглядати за хворими або пораненими, є відповідальністю сторін конфлікту. Так само, як і сприяння обміну військовополоненими з їхніми родинами.
Обмеження та виклики існують. Ми визнаємо це. Але ця система обліку й обміну інформацією працює. Більше ніж 9000 родин отримали новини про зниклих близьких від початку ескалації. Понад 7300 повідомлень було передано між військовополоненими та їхніми родинами. Це не достатньо. Це не всіх, — додає представник МКЧХ.
Реакція МКЧХ на примусову депортацію українців до Росії
У перші тижні війни в 2022 році Росія здійснила примусове переміщення українців з окупованих територій до своєї території. На початковому етапі МКЧХ продовжував дотримуватися нейтралітету та надавав базову гуманітарну допомогу. Проте організація поки що не змогла вирішити питання українців, яких незаконно вивезли до Росії.
Голова Білоруського Червоного Хреста Дмитро Шевцов у репортажі телеканалу «Білорусь 1» підтвердив, що його організація брала участь у вивезенні дітей з України під час свого чергового візиту на тимчасово окуповані території.
Патрік Гріффітс пояснює, що ця проблема стосується Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRC). Саме IFRC відповідає за механізми відповідальності у випадках можливого порушення принципів або стандартів національних організацій, таких як Білоруський Червоний Хрест.
IFRC провела розслідування з цього питання і вжила заходів відповідно до своїх висновків. Ви можете знайти деталі в їхній заяві на офіційному сайті. Важливим моментом є те, що розслідування IFRC показало, що жодна частина Руху Червоного Хреста не була причетна до примусової депортації дітей. Ми дуже серйозно ставимося до будь-якого порушення етичних стандартів і поділяємо стурбованість IFRC щодо дотримання нейтралітету, щоб мати змогу надавати гуманітарну допомогу людям, які постраждали від збройного конфлікту.
“Вишенька на торті” полягає в тому, що МКЧХ ігнорує співпрацю Російського Червоного Хреста з про-військовими організаціями в Росії. Офіційних заяв з цього приводу від МКЧХ не було.
З іншого боку, самі представники МКЧХ неодноразово страждали через війну, розв’язану Росією. Наприклад, під час атаки на Віролюбівку поблизу Часового Яру загинули троє працівників місії, ще двоє були поранені, а гуманітарна допомога знищена.
Минулого місяця ми втратили трьох колег. Ми відчуваємо цей біль. Наші співробітники загинули, допомагаючи людям поруч з лінією фронту, які страждають через цей збройний конфлікт. Наш нейтралітет — це інструмент, що дає нам найбільшу можливість досягти тих, хто потребує допомоги. Він дає найкращий шанс допомогти іншим. Це означає, що ми уникаємо політики, не вказуємо імен і не робимо публічних заяв, як би парадоксально це не звучало. Але не варто плутати це з мовчанням — ми завжди ведемо прямий і конфіденційний діалог зі сторонами конфлікту.
Формально МКЧХ декларує готовність підтримувати українців стільки, скільки буде потрібно. Однак ефективність цієї організації можна оцінювати з різних точок зору.
Ми готові бути тут стільки, скільки буде потрібно. Скільки людей, які постраждали від збройного конфлікту, потребуватимуть допомоги, стільком ми готові її надавати, — зазначає представник МКЧХ.
Сьогодні організації, як МКЧХ, сприймаються з скептицизмом. З одного боку, вони надають цивільним гуманітарну та психологічну допомогу, намагаються встановити комунікацію з Росією щодо поводження з військовополоненими і працюють у постійному стані загрози. З іншого боку, «дружба» Російського Червоного Хреста з терористичними організаціями, відсутність допомоги депортованим українцям та позиція нейтралітету викликають критику.
The Ukrainian Review звернеться до МКЧХ за додатковою інформацією про ситуацію українських військовополонених у Росії і сподівається на взаємний інтерес у комунікації з представниками МКЧХ.
Дарія Подвишенна
