Коли Росія почала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, багато хто в світі не давав нашій державі і кількох тижнів. На різних міжнародних майданчиках, зокрема і в неформальному спілкуванні з деякими лідерами звучало чимало слів не тільки підтримки, а й безповоротного співчуття.
Однак ми вистояли. І стоїмо досі. І сьогодні святкуємо 34 річницю Незалежності України у Києві, Харкові, Херсоні, Львові, тисячах інших українських міст та сіл. Четвертий рік поспіль в умовах великої війни.
Ми тримаємося у першу чергу завдяки героїзму українських воїнів та силі українського суспільства, весь цей час разом відчайдушно стримуючи російську навалу. Але стоїмо ми точно не самі.
Із самого початку вторгнення міжнародна допомога стала для нас критично важливою. Літаки зі зброєю, колони гуманітарки, генератори, медикаменти, прийом біженців — вільний світ не залишився осторонь. І це змінило все.
Говорити про це можна чимало. І розповісти є дійсно багато чого. Навіть загадати перші дні вторгнення, коли з колегами з інших країн у телефонному режимі вирішував не тільки глобальні питання боротьби України, а й навіть такі приземлені, але не менш важливі питання постачання пального для нашої бронетехніки.
Поруч із важливою дипломатичною та гуманітарною допомогою від партнерів особливо варто виділити ще два критично важливі напрями — військовий і економічний.
Пам’ятаю той момент, коли ще в квітні 2022 року півсотні країн об’єдналися у формат Рамштайн — глобальну коаліцію для координації військових поставок Україні. Саме через цю платформу ми отримали системи ППО Patriot та IRIS-T, РСЗВ HIMARS, танки Leopard і Abrams, ракети різної дальності, а відносно нещодавно — і F-16.
Наші військові проходили навчання з колегами з НАТО. Вони вчилися швидко й адаптовувалися. Сьогодні вони захищають не лише Україну — вони захищають європейську безпеку та весь цивілізований світ.
Щодо фінансування — велика вдячність урядам партнерів, моїм колегам з зовнішньополітичних відомств, а також мільйонам людей по всьому світу. За ці роки ми отримали десятки мільярдів доларів, які досі допомагають українському Уряду закривати потреби нашої економіки, зберігаючи надійний тил українським військовим.
При цьому варто пам’ятати, що допомога Україні — це не благодійність. Це інвестиція в спільну безпеку.
Не секрет, що в планах Кремля йти тільки далі. І про це кажу не тільки я, українська розвідка, аналітичні центри, чи навіть військові країн НАТО. Про це прямо кажуть російські посадовці, погрожуючи європейським країнам та персонально США — знищити їх власними ракетами. Про це говорять російські пропагандисти щоденно в ефірах державного російського телебачення. І це ж не просто слова на вітер, а реально їх плани та бачення світу.
Саме тому я хочу окремо наголосити — попри всі труднощі чи заяви, дуже важливо й надалі підтримувати Україну. Зброєю, фінансово, дипломатично, політично, культурно. Війна триває і щоб її зупинити потрібні спільні зусилля. Ми не просимо про допомогу зі слабкості. Навпаки, це про силу – силу України та її партнерів діяти разом і перемагати.
Дмитро Кулеба,
Міністр закордонних справ України (2020-2024)
