Війна Росії проти України залишається у фазі, де дипломатичні зусилля дедалі активніші, але результат досі не гарантований. Про це заявив віцепрезидент США Джей Ді Венс в останньому інтерв’ю, коментуючи поточний стан переговорів щодо можливого врегулювання конфлікту. За його словами, американські переговорники продовжують контакти з усіма сторонами, однак остаточного прориву поки немає. Венс визнав, що навіть попри певний прогрес, перспективи миру залишаються невизначеними. Центральними залишаються питання територій і безпеки, передусім майбутнє Донецької області. Паралельно сторони обговорюють і ширший спектр тем, пов’язаних з інфраструктурою та гуманітарними наслідками війни. Усе це, за оцінкою віцепрезидента США, формує складний і багаторівневий переговорний процес.
Донецьк як головна точка напруги
Ключовою темою переговорів, за словами Джей Ді Венса, залишається територіальне питання, насамперед контроль над Донецькою областю. Саме воно, на його оцінку, створює найбільшу напругу між сторонами та суттєво ускладнює пошук компромісу. Віцепрезидент США наголосив, що позиції Києва і Москви щодо Донеччини є принципово різними як за змістом, так і за логікою ухвалення рішень.
“Я думаю, що росіяни дійсно хочуть контролювати територію Донецька (Донецької області – ред). Українці, що цілком зрозуміло, вважають це серйозною проблемою безпеки, навіть якщо приватно визнають, що зрештою, ймовірно, втратять Донецьк — але, знаєте, зрештою, це може статися через 12 місяців, а може й пізніше. Тож ця територіальна поступка є значною перешкодою в переговорах — ця жахлива територіальна поступка, слід сказати”, — зазначив Венс.
За його словами, саме фактор часу та масштабу можливих поступок робить питання Донеччини настільки чутливим. Йдеться не лише про контроль над територією, а й про стратегічні наслідки для безпеки України в середньо- та довгостроковій перспективі. Тому Донецька область, за оцінкою віцепрезидента США, залишається центральним і найскладнішим вузлом переговорного процесу, навколо якого фактично вибудовується вся логіка подальших домовленостей.
Інші важливі питання
Окрім Донецької області, Венс окреслив низку інших тем, які хоч і вважаються другорядними, але мають стратегічне значення для довгострокового врегулювання. Серед них — контроль над Запорізькою атомною електростанцією, а також доля цивільного населення по обидва боки кордону.
“Хто контролює атомну електростанцію? Чи можна її контролювати спільно? Чи повинна вона контролюватися однією або декількома сторонами”, — перелічив важливі питання Венс.
Окрему увагу віцепрезидент США звернув на майбутнє етнічних росіян в Україні та етнічних українців у Росії, а також людей, які проживають на територіях, що нині не контролюються Києвом. За його словами, ці гуманітарні та соціальні аспекти не можуть бути відкладені, навіть якщо вони не є центральними для політичних домовленостей. Венс також згадав питання відновлення, наголосивши, що воно постає вже на етапі переговорів.
За словами віце-президента США, будь-яка конкретна група не створює перешкоди в обговореннях, і всі, за його словами, «принаймні протягом останніх кількох місяців, брали участь у переговорах добросовісно». Але водночас Венс визнав, що цього недостатньо для гарантії швидкого результату.
“Ми будемо намагатися вирішити цю проблему. Ми будемо продовжувати намагатися вести переговори. І я думаю, що ми досягли прогресу, але сидячи тут сьогодні, я не можу з упевненістю сказати, що ми дійдемо до мирного вирішення. Я думаю, що є велика ймовірність, що ми це зробимо, але є також велика ймовірність, що ми цього не зробимо”, – вважає Венс.
Висновок
Інтерв’ю Джей Ді Венса демонструє стримано-реалістичний підхід США до питання врегулювання війни. Він чітко окреслює, що дипломатичний процес триває, але не створює ілюзій щодо його швидкого завершення. Центральними залишаються питання територій, безпеки та стратегічних об’єктів, зокрема Запорізької АЕС. Водночас гуманітарні аспекти й майбутнє цивільного населення дедалі більше вплітаються в переговорний порядок денний. Визнання добросовісності сторін не знімає глибоких розбіжностей між ними. Таким чином, слова віцепрезидента США фіксують момент, у якому мир можливий, але далекий від гарантованого.
