Після того, як жовтневий саміт ЄС завершився без чітких результатів, Європейській комісії було доручено вивчити альтернативні шляхи надання фінансової та військової підтримки Україні в 2026–2027 роках, повідомляє Euronews. Президент Володимир Зеленський попередив, що країна потребуватиме коштів «з самого початку» наступного року, тоді як надходження зовнішньої допомоги сповільнюється через дії нинішньої адміністрації США. Ця невизначеність спонукає Комісію розглядати різні сценарії. Якими можуть бути ці варіанти?
Кредити з заморожених активів: механізм і значення
Єврокомісія пропонує видати Україні €140 млрд із заморожених активів російського Центрального Банку через Euroclear, центральний депозитарій цінних паперів у Брюсселі. Україна сплачуватиме кредит лише після того, як росія компенсує збитки. Потім Комісія поверне кошти Euroclear, а Euroclear — росії, що теоретично уникає конфіскації.
Репараційний кредит має символічне значення, оскільки свідчить про те, що Україна отримує кошти безпосередньо від агресора, а не від європейських платників податків, що підкреслює справедливість і відповідальність.
Хоча більшість столиць ЄС загалом підтримують цей план, Бельгія його блокує. Як головний власник активів, Бельгія побоюється нести ризик самостійно, якщо осія вживе заходів у відповідь, і тому вимагає гарантій солідарності від усіх членів ЄС.
Розширення кредиту: доступ до додаткових ресурсів
Бельгія також критикує план через те, що він базується лише на приблизно €185 млрд, тоді як загальна сума заморожених активів у ЄС оцінюється близько €210 млрд. Це означає, що близько €25 млрд залишаються невключеними через труднощі з доступом або відсутність інформації про їхнє розташування. Єврокомісія може спробувати знайти ці додаткові активи у Франції та Люксембурзі і додати їх до плану. Проте, якщо кошти перебувають на приватних рахунках, банківська таємниця ускладнює доступ. Навіть у цьому разі ключовим джерелом коштів залишатиметься Бельгія.
Спільний борг і гранти: мобілізація підтримки
Якщо Бельгія відмовиться підтримати план, Єврокомісія може шукати кошти на фінансових ринках, випустивши новий борг від імені всіх членів ЄС. Такий механізм уже застосовувався на початку війни через програми макрофінансової допомоги (MFA), які Україна мала повертати.
Альтернатива — виділення грантів, тобто допомоги без повернення, що лягає на бюджети країн-членів. Це більш безпечний юридично варіант, але багато держав сприймають його як складне і політично чутливе рішення. Таким чином, Єврокомісія стоїть перед вибором: ризикнути з випуском боргу, що створює фінансове навантаження на бюджети України або ЄС, або використовувати гранти, безпечніші юридично, але складніші політично.
Двосторонні угоди: альтернативний підхід
Є й інший сценарій. Якщо рішення на рівні ЄС не буде ухвалено, країни можуть продовжувати підтримку через двосторонні домовленості. Це дозволяє країнам обійти блокування, як, наприклад, в Україні обходили вето Угорщини на військову допомогу. Проте такий підхід нестійкий: новий уряд у будь-якій країні може скоротити або припинити допомогу, змушуючи інших компенсувати нестачу.
Містковий кредит: покриття нагальних потреб
Ще один варіант — «містковий» кредит на кілька місяців для покриття найнагальніших потреб України, поки тривають переговори щодо заморожених активів. Це простіше погодити урядами, які бояться політичного тиску, але він лише відкладає ухвалення остаточного рішення і не вирішує проблему довгостроково.
Фінальний вибір: рішення та варіанти
Вибір конкретного механізму має бути ухвалений на грудневому саміті ЄС, адже від цього залежить, чи зможе Україна отримати достатню фінансову та військову підтримку на 2026–2027 роки. ЄС стоїть перед дилемою: обрати амбіційний і символічний варіант із ризиком затягування або менш ефективні, але стабільніші механізми допомоги.
Кредит репарацій залишається найамбіційнішим і символічним варіантом. Розширений варіант із залученням додаткових активів може частково зменшити занепокоєння Бельгії, але залишається юридично і політично складним. Спільний борг і гранти менш ризикові юридично, проте створюють фінансове або політичне навантаження для держав-членів з обмеженими бюджетами. Двостороння допомога та тимчасові «місткові» кредити дозволяють швидко реагувати на потреби України, але вони нестійкі і залежать від політичних циклів — будь-яка зміна уряду може призвести до скорочення підтримки.
Тому вирішальне рішення має визначити баланс між амбіцією, ефективністю та стабільністю, адже від нього залежатиме не лише фінансування, а й здатність ЄС підтримувати Україну на стратегічно важливому етапі.
