У світовій пресі було багато написано, як Росія обходить санкції цивілізованого світу, у тому числі щодо елементної бази для створення новітньої зброї. Але чомусь провідні видання достатньо мало уваги приділяють іншій країні-вигнанці – Білорусі. Хоча авторитарний режим диктатора Олександра Лукашенка отримує значну підживлення від країн цивілізованого світу. Звісно, це робиться за рахунок тіньових схем, про які ми поговоримо у цьому матеріалі.
Експорт до країн ЄС
Польща за минулий 2023 рік заплатила Білорусі $55 млн. Основні імпортні позиції – зернові, олійні та шроти (до прикладу, ввіз ріпакового шроту з України Польща минулоріч заборонила під тиском місцевих протестувальників). Також варто відзначити, що за підсумками двох перших років війни експорт агропродукції із Білорусі у Польщу зростав. Є обґрунтовані підозри, що подібна тенденція збережеться.
Також на територію Польщі активно ввозиться контрабандна білоруська деревина. Про це йдеться у спільному матеріалі журналістів-розслідувачів із України, Білорусі та Польщі. Нелегальна схема працює через підробні документи, наче продукція заходить з Казахстану. У Міністерстві закордонних справ Польщі та керівництво митниці ніяк не прокоментувало ситуацію, що й не дивно.
Ще один факт. Експорт з Білорусі до Угорщини за 2023 рік оцінюється у понад $114 млн. Це один з найвищих показників за останнє десятиліття. В принципі, Угорщина, яка зараз головує у ЄС, ніколи й не приховувала своєї лояльності до диктаторських режимів Путіна та Лукашенка. Так, після фальсифікації результатів президентських виборів, політичних репресій проти опозиції, розгонів мирних протестувальників Білорусь опинилася у міжнародній ізоляції. Єдиним членом ЄС, який відправив посла до країни, виявилася Угорщина.
З тих пір між Угорщиною та Білоруссю склалися цілком дружні стосунки. Наприкінці травня під час чергового візиту міністра іноземних справ Петра Сіярто до Мінська сторони підписали меморандум щодо поглиблення економічної співпраці у сферах енергетики, сільського господарства, промисловості, охорони здоров’я тощо. Зокрема, у сільському господарстві й харчовій промисловості, яких не торкнулися санкції, вже був значний угорський експорт і після війни торгівля тільки набирала обертів на тлі ізоляції режиму Лукашенка. Також сторони обмінялися транспортними дозволами, щоб спростити логістику постачання.
Нагадаємо, що саме Польща та Угорщина, а також Болгарія, Словаччина та Румунія були в авангарді “зернових” протестів проти України.
Британський вектор
Велика Британія – один із ключових союзників України від самого початку повномасштабної війни. Як і країни ЄС, також не залишилася осторонь тіньових схем. Білорусь є основним постачальником тютюну до Королівства. Уряд Великої Британії повідомив, що тільки з липня 2022 по червень 2023 року з Білорусі було імпортовано тютюну та напоїв на суму у понад $202 млн. Це 96% від усіх поставок тоталітарної країни до Британії.
Варто відзначити, що за цими нелегальними поставками стоять власники компанії “Табак-інвест” Павло Топузідіс та Віктор Петрович – одні з найбагатших людей Білорусі та прихильники режиму Олександра Лукашенка. Перебувають під санкціями США з 5 грудня 2023 року.
Це лише кілька випадків із відкритих джерел або інформація від журналістів-розслідувачів. Насправді ж проблема є куди складнішою та системною. І європейським лідерам варто замислитися, чи наближають “сірі” торгівельні схеми в обхід санкцій перемогу над світовим злом. Лише нагадаю, що нинішня Білорусь – частина союзної держави із Російською Федерацією, виступає свого роду багатофункціональним інструментом у війні з Україною.
Думка експертів
Франак Вячорка, головний радник законно обраного президента Білорусі Світлани Тіхановської
Лукашенківський режим – це організоване злочинне угруповання, мафія. Десятиріччями вони вибудовували різні схеми контрабанди. Так режим заробляв, торгуючи і з Росією, і з Заходом. Зараз, коли ввели санкції, вони стали заробляти навіть більше, допомагаючи Росії обходити ці санкції. На Білорусь санкції накладені на імпорт, а на Росію – на експорт. Так Росія закуповує продукцію через Білорусь, а Білорусь продає продукцію через Росію.
Схем дуже багато. Лукашенківська мафія дуже гнучка: коли закривається одна лазівка, то вони миттєво вигадують нові: створюють фірми-прокладки, реєструють на іноземців тощо. Це все контролюється особисто Лукашенко та наближеними до нього особами. ЄС, та й інші країни не вміють так швидко реагувати, закривати ці лазівки. Вони пів року готують пакет, вводять санкції, а за цей час режим Лукашенка розробив нові схеми. Постійно йдуть такі “доганялки”.
Що потрібно зробити. Перше, в ЄС потрібно ввести ефективні механізми контролю за виконанням санкцій; друге, потрібні ресурси для держав, які мають кордон з Білоруссю, щоб контролювати потоки на митниці; по-третє, потрібні швидкі санкційні інструменти, які б дозволяли оперативно закривати лазівки. Поки цього не буде, не буде й результату. Бо не тільки режими Путіна й Лукашенка кооперуються, є лояльні бізнеси в цілком демократичних країнах, які заробляють на цьому гроші.
Денис Кузьмін, an expert at the Center for International Studies at I.I. Mechnikov Odesa National University
Україна має звикнути, що не все так просто в сучасних міжнародних відносинах, де поєднуються і ідеалістичні погляди (тобто країни спираються на певні цінності), але є й прагматичний підхід. Є інтереси не тільки держав, а й бізнесу. Це для нас є країна-агресор та їхні посіпаки, а на Заході ніхто не збирається заради нас знищувати свій економічний потенціал. Вони й так забагато втратили, коли велика частина європейського бізнесу пішла з Росії та Білорусі.
По-друге, з Білоруссю відбувається своя гра. Яким би не був Лукашенко, нинішня ситуація для Європи все одно значно краще, ніж якби Білорусь повністю інтегрувалася з Російською Федерацією. Так, в них є спільна держава, але уявіть, якби Білорусь стала якоюсь там губернією в складі РФ. Це означало б відкриття нового фронту, це означало б додаткові кордони з Росією. Той режим, який є, він все-таки виконує хоч і проросійську, але буферну зону між Європою та РФ. Тому Лукашенко достатньо вдало маніпулює цим. Звідти й торгівля.
По-третє, ми живемо у відкритому світі. Посередники, різні офшори – бізнес просочується. Інколи санкції є достатньо суворими, але потім через треті-четверті руки все одно товари опиняються в Білорусі чи Росії. Такий сучасний світ.
Сергій Якубовський, доктор економічних наук, професор ОНУ імені І.І.Мечникова
Відбувається схожа ситуація, що і з Росією. Є держави, які підтримують санкційну політику, а є бізнес, який у розвинених країнах дуже важко контролювати. Не тільки у нас, а й у Європі є тіньовий сектор. Звісно, він набагато менший, але в середньому десь 10% економіки там у тіні. Завдяки цьому і Білорусь, і Росія продають свою продукцію. Росія купує те, що їм потрібно для військової промисловості. Це проблема глобальної економіки. Крім того, й в урядів зазвичай немає бажання сваритися з бізнесом, адже в демократичних країнах бізнес істотно впливає на результати виборів. Є офіційна позиція країн, а є реалії.
Геннадій Радченко, Advisor to the Head of the Polish-Ukrainian Chamber of Commerce
Польські медіа досить часто інформують про контрабанду на польсько-російському та польсько-білоруському кордоні. Ці повідомлення стосуються насамперед цигарок та наркотиків, для транспортування яких використовуються як традиційні способи – у схованках вантажних автомашин та автобусів, так і зовсім сучасні засоби: повітряні кулі та безпілотники. Можна сказати, що польські прикордонники та митники досить успішні у боротьбі зі “звичайними контрабандистами.
Але з іншого боку, між Польщею, ЄС, з одного боку, та Росією та Білоруссю з іншого триває досить жвава легальна торгівля. Донедавна це була сільськогосподарська продукція. В тому числі вкрадена в окупованій частині України. Не секрет, що на європейських газових автозаправках переважає саме російський газ, а добрива, легально імпортовані з Росії та Білорусі, займають значний сегмент європейського ринку.
Санкційні списки все ще далекі від повної економічної ізоляції агресора та його прибічників, що дозволяє їм поповнювати військовий бюджет.
Висновки
Білорусь через неповну задіяність у війні з Україною вдало використовує свою другорядну роль в рамках спільної держави-агресора з Росією. Відповідно Європа закриває очі на деякі міжнародні торгівельні оборудки режиму Лукашенка. Також є інтерес певних бізнесових кіл у самій Європі щодо контрабанди з Білорусі. Крім того, в рамках глобальної економіки нинішні санкційні механізми не завжди ефективні. Оперативність санкційної політики, яка б могла швидко відповідати на поточні виклики, а також жорсткий контроль за виконанням санкцій – єдиний правильний шлях у боротьбі з контрабандою.
Костянтин Гречаний
