Президент США Дональд Трамп різко розкритикував європейських лідерів, назвавши їх “слабкими” та звинувативши у відсутності рішучості щодо питань міграції та російської війни проти України. Ці заяви відображають ширший зсув у підході США до Європейського Союзу.
Початки проблеми
Перші ознаки руйнування попередньої моделі співпраці проявилися в економічній сфері. Після повернення Дональда Трампа до президентства у 2025 році Вашингтон взяв курс на відкритий протекціонізм. США заявили, що можуть запровадити значні мита щодо низки країн, включно з ЄС, аргументуючи це необхідністю скорочення європейського торгівельного профіциту перед Сполученими Штатами.
У відповідь навесні 2025 року ЄС підготував контрзаходи та оголосив про плани запровадити мита на американські товари на суму приблизно €26 мільярдів. Торгівельні відносини, які довгий час були основою трансатлантичної стабільності, опинилися під серйозним тиском.
Втім, уже влітку 2025 року Вашингтон і Брюссель досягли тимчасового компромісу: вони підписали рамкову угоду, встановивши базову ставку імпортного мита у 15% на більшість європейських товарів і відмовившись від раніше озвучених мит у 30% і більше. Цей епізод показав вразливість ЄС: ескалація тарифів могла знизити зростання ВВП Євросоюзу до близько 0,7% у 2025 році, що значно нижче попередніх прогнозів.
Напруження зросло після того, як ЄС наклав рекордний штраф на X. Ілон Маск порівняв Євросоюз із Третім Райхом, а сенатор США Марко Рубіо назвав це рішення “антидемократичним”.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив:
Не бачу потреби, щоб американці намагалися рятувати демократію в Європі. Якби її треба було рятувати — ми б упоралися самі”.
Країни ЄС, найближчі до США
Адміністрація Трампа відкрито симпатизує таким лідерам, як Віктор Орбан — і ця підтримка є взаємною. Орбан продовжує вихваляти Трампа та просувати ідеї “простих рішень”.
Перед літньою зустріччю на Алясці Орбан написав Трампу листа зі скаргою на нібито атаку України на нафтопровід “Дружба”, назвавши його єдиним маршрутом постачання нафти до Угорщини та Словаччини.
Трамп відповів:
Мені не подобається те, що я чую — це мене дуже злить. Передайте Словаччині, що ви — мій великий друг.
Ця відповідь демонструє загальне ставлення: політики на кшталт Орбана чи словацького прем’єра Роберта Фіцо сприймаються Трампом як “реалісти”, які можуть дозволити собі жорстку риторику, цензуру та порушення правових норм.
І вони заручатимуться підтримкою США, щоб залишатися при владі довше. У жовтні Трамп публічно побажав Орбану успіху на виборах 2026 року та висловив упевненість, що він перевершить свій попередній результат.
Висновок
Чинна адміністрація США часто позиціює себе в опозиції до європейських демократій, розглядаючи їх як “інших”. Західний світ більше не є монолітною конструкцією, і європейські лідери вже починають змінювати свою риторику.
Втім, як зазначає BBC, деякі політики все ще уникають провокувати президента Трампа, особливо в питаннях, що стосуються шляхів досягнення миру в Україні.
Європа стикається з серйозним викликом: її ключовий партнер політично віддаляється, тоді як стратегічна та економічна залежність зберігається. Балансування між гідними відповідями та необхідністю політичної гнучкості стає дедалі складнішим.
