Від рівня освіти у багато чому залежить, чи обиратиме молодь для життя Україну або надалі виїжджатиме за кордон. Тому треба провести реформу закладів вищої освіти. А це значить: надати їм фінансову автономію, інтегрувати наукові дослідження, а також зменшити кількість університетів – переконаний Сергій Квіт, президент Києво-Могилянської академії та ексміністр освіти.
Цьогоріч Києво-Могилянська академія відкрила своє представництво у Мюнхені для випускників українських шкіл, які через війну опинилися за кордоном. І збирається розширювати мережу своїх закладів за кордоном. За словами Квіта, це допомагає тримати зв’язок з українською молоддю та дає можливість зберегти їхню ідентичність. А це впливає на рішення: повертатися в Україну чи ні.
Хто має займатися освітою українських дітей за кордоном? Чи можуть українські університети конкурувати з європейськими? Як повертати молодь?
На ці та інші питання президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт відповідає у проєкті громадської ініціативи “Голка” – “Мости України”.

Як втримати молодь в українській системі освіти
Від освіти залежить дуже багато, зокрема, наскільки українці будуть пов’язувати своє майбутнє з Україною. І це стосується дітей, які виїхали разом із сім’ями біженців. Освіта дає перспективу майбутнього цієї держави. Ми повинні думати, в яку країну мають повернутися ці люди і які перспективи має окреслювати освіта для людей, які виїхали за кордоном, і живуть тут.
У нас є низка пострадянських проблем. Наприклад, наука відірвана від вищої освіти. Є концепція Гумбольдта, коли найкращий викладач – лідер в своїй дослідницькій галузі. Також першокласні університети за кордоном діють за принципом всебічної університетської автономії. В Україні не працює репутаційний чинник, репутація не є капіталом. У західному світі репутація є головним капіталом. Щоб запрацював репутаційний чинник, треба, щоб він був пов’язаний з фінансами.
Тому потрібно дати фінансову автономію та інтегрувати наукові дослідження і вищу освіту.

Як тримати зв’язок зі студенством за кордоном
Молоді люди повинні почувати себе потрібними. Це дуже емоційні речі. Якщо людина може реалізуватися, розуміє, що без неї не обійдеться її рідна країна, і буде мати всі можливості, в тому числі кар’єрного росту, якщо вона включається в цю роботу. Це соціальні ліфти і так далі.
Я можу розказати це на прикладі Києво-Могилянської академії. Минулого року ми відкрили першу в Україні міждисциплінарну бакалаврську програму, адресовану дітям родин наших біженців, які живуть в Німеччині. Там, здається, біля 5,5 тис українських дітей склали тести НМТ. Тобто вони не розривають зв’язки Україною. Ця програма дуже успішна. Частково на цю програму вступили випускники шкіл в Україні, а частково – ми маємо представництво в Мюнхені в Баварії. Це змішане навчання онлайн і офлайн, тому що ми посилаємо туди викладачів, які їздять і вертаються.
Наступного року ми плануємо відкриття ще однієї програми в Німеччині в іншій землі. І будемо працювати в цьому напрямі далі. Тобто, ми даємо нашим дітям за кордоном українську перспективу.
Українські діти за кордоном – хто має їх навчати
Всі разом. І громадські організації старої діаспори, і тепер нова міграція створює нові організації. Багато залежить від батьків. Наша мета – протистояти асиміляції.
Є й позитивні речі для нас. Ці люди можуть порівняти, де що як працює за кордоном і у нас, а потім сприяти змінам і реформам. Вони приїдуть і скажуть, “ви знаєте, це зовсім не так повинно працювати”. Тому я би не фарбував все в чорних тонах. Головне – це перемога війні.
Україна нарешті повинна дбати про українців за кордоном і про свою діаспору. В усьому світі сама країна дбає про свою діаспору. Україна ніколи не дбала.
В якій формі це буде? Можливо, передусім, це культурна дипломатія. Це допомога нашій діаспорі в тому, щоб не було асиміляції.
Через нашу діаспору і їхні інституції можна доносити правду про Україну. Це дуже широка дипломатія, яка має навіть характер національної безпеки. Ніколи такого не було, можливо колись це почнеться.
Маргарита Ситник, – комунікаційниця, співзасновниця громадської ініціативи “Голка”


