Американські медіа як виразники політичних позицій
США мають потужну та розгалужену систему медіа із власними традиціями та акцентами у політичних вподобаннях. Класичні медіа діють у єдиному інформаційному полі з «новими», хоча зберігають значний рівень довіри та охоплення аудиторії. Поділ на республіканські та демократичні засоби масової інформації – не вигадка, а історична особливість у країні із двопартійною системою та стійкими політичними відносинами по лінії двох ідеологічних полюсів. Певним чином, це є реальним відображенням поляризації громадян цієї держави. На лінії поділу думок американців ціла низка проблем внутрішньої та зовнішньої політики, соціальних та економічних відносин, міграції тощо.
Американці сьогодні не мають цілісної позиції щодо України, вона розділена системою стійких переконань, які не завжди відповідають дійсності, однак стають вигідною площиною, щоб будувати політичну конкуренцію. Така конкуренція поряд із раціональним баченням іноді постає у вигляді популістських заяв. Вони закріплюються, що знаходить відображення у статистичних дослідженнях американського суспільства.
Сучасний етап повномасштабної війни в Україні виводить на новий рівень потребу у американській підтримці. Більшість аспектів, що пов’язані з специфікою внутрішнього політичного порядку денного у Америці актуальне як ніколи. Необхідність для української дипломатії вчасно реагувати на принципові зміни у риториці провідних американських медіа постає як нагальна.
Це відбувається на фоні загальної трансформації позицій щодо підтримки України чинного американського Президента Дональда Трампа. Замість позиції щодо «великої угоди» він починає діяти у формулі «примус через силу». Нова формула має відображення у інформаційному полі. ЇЇ підхоплюють змі та підкріплюють конструктивними заявами інших високопосадовців, Марко Рубіо або Джей Ді Венса.
Головне питання, яке постає, стосується саме змін у позиціях правих республіканських медіа. Вони відображають політичні «коливання» у підтримці України, базовані на сприйнятті цільової аудиторії. Тема підтримки України тут не є стрижневою. Вона охоплюється фрагментарно у вимірі «сили» або «слабкості» Америки на сучасному етапі у вирішенні світових питань, необхідності концентруватись на власних проблемах, чи «Зробити Америку Знову Великою».
Медіа – це рупор позиції республіканців?
Сприйняття позицій консервативних республіканських медіа потребує глибокого аналізу, як медіа – лідерів суспільної думки серед республіканського електорату, так і загальних «фонових» особливостей інформаційного контенту. 2025 рік висуває нові маркери, які потребують уваги. Так, заяви, що лунають на ключовому телеканалі республіканців відтворюють розуміння провалу «російської війни» проти України.
На цьому, зокрема зауважив кореспондент Fox News Ден Гофман в програмі «Fox Report». Він, в тому числі, наголосив на успішних ударах України по нафтовій та енергетичній інфраструктурі Росії. Ця заява – це важливий маркер щодо крихкості російської інфраструктури та й військової, економічної слабкості РФ. На тлі провального візиту представника Росії Кирила Дмитрієва до США, це виглядає особливо системно й помітно у ЗМІ. Але такий маркер не є єдиним та стрижневим.
Присутнє усвідомлення непохитності країн ЄС у наданні всебічної допомоги Україні. Цілісна європейська стратегія щодо підтримки України «стільки часу, скільки буде необхідно», безумовно, це справляє позитивне враження на меседжі ведучих, журналістів та експертне середовище. Ця тенденція помітна і вона посилюється з кожним ефіром. Складність полягає у тому, щоб віднайти спільні «точки зіткнення» політичного та медійного.
Щодо співвідношення політичної та медійної риторики суттєві аспекти розкриває Володимир Дубовик, вчений, політичний дослідник, директор Центру міжнародних досліджень ОНУ імені І.І. Мечникова.
Пане Володимир, чи бачите Ви реальні зміни ставлення консервативних медіа до повномасштабної війни в Україні? Які сутнісні моменти необхідно виокремити?
Останнім часом є покращення ставлення частини про-республіканських, про-трампівських медіа щодо України. Частково це пов’язано зі змінами в риториці самого президента Трампа, яка стала помітно більш критичною щодо Росії, її лідера та їхнього небажання закінчувати війну. Позиція президента Трампа та навіть невеличкі зміни в його позиції очевидно, що не залишаться без уваги його прихильників. Другий фактор можливо це власне, просто еволюція самих деяких каналів чи то видань чи то підкастів. Є усвідомлення того, що Росія не зацікавлена у врегулюванні. Третій фактор можливо це те, що стало більше республіканських політиків, що вони зараз більш активно та відкрито пропонують підтримати Україну. Це повʼязано з першим моментом – Трампом. Зміні в його риториці дозволяють іншим в його партії більш відкрито висловлювати свою позицію. Тож, зараз більше можливостей та простору для висловлення про-українських думок. Небезпека тут в тому, що це трохи ситуативно; якщо позиція Трампа змініться на гірше, то це теж може повпливати.
На які акценти чи тези у республіканських медіа необхідно звернути увагу українській стороні сьогодні? Які теми знаходяться у спектрі уваги?
Важливі тези: Путін руйнує миротворчі намагання Трампа, маніпулює, обманює його; Росія не просто воює, а вбиває мирних людей, дітей, викрадає дітей; руйнує церкви та переслідує віруючих окремих християнських деномінацій; Путін дестабілізує країни НАТО, робить щодо них провокації; він робить ядерні погрози, зокрема на адресу США; Україна не програє, а тримається, тож підтримка України не є безглуздою.
Якими меседжами сьогодні наповнений порядок денний у «республіканських» медіа США? На це питання відповіла нам американська політична журналістка, аналітикиня Вероніка Кириленко:
Пані Вероніка, як, на Вашу думку, змінилася риторика провідних “республіканських медіа” щодо підтримки України? Чи наявна тенденція їх «радикалізації»?
Приблизно половина «консервативних» ЗМІ підтримують «умовну» допомогу Трампа Україні («ми допомагаємо, але тільки якщо бачимо в цьому особисту вигоду»), представляючи її як прагматичний підхід «Америка понад усе» (“America First”). Близько третини ставляться скептично, зображуючи Київ корумпованим і невдячним, а підтримку – як розтрату коштів платників податків. Невелика, більш «яструбина» частина вважає Україну важливим рубежем стримування Росії.
Як ці позиції, проявляються на практиці у конкретних заявах та акцентах в медіа? Де можна помітити ту саму лінію розмежування щодо України?
Fox News відображає цей розкол: одні сюжети хвалять дипломатію Трампа – “Trump, Zelenskyy agree on crucial aspect to end Ukraine war: ‘good compromise”. В той самий час, як інші попереджають, що його «запал щодо Росії згасає». Breitbart зображує його то миротворцем, то жорстким лідером – “Trump: Kyiv in Position to Fight and WIN All of Ukraine Back”. Межує з “I told Zelensky and Putin, ‘It Is Time to Stop the Killing.'”Washington Examiner представляє «яструбине» крило, вимагаючи нарощування підтримки – “Trump must escalate to de-escalate the war in Ukraine”, хоча цитує і слова Трампа, що США «не можуть віддати все своє озброєння Україні». The Daily Wire чергує акценти між оптимізмом Трампа – “Україна може повернути свою країну в первісному вигляді” – і стриманістю, – “Not Ready to Give Ukraine Tomahawk Missiles.” National Review намагається зберегти баланс: застерігає від перетворення України на «постійного утриманця», але публікує матеріали на кшталт: “Tomahawk Missiles for Ukraine Should Be on the Table.”
Якими Ви бачите перспективи у зміні риторики правих республіканських медіа?
Важливо пам’ятати, що медіа, «праві» чи «ліві», далекі від об’єктивності. Великі ЗМІ та платформи на кшталт Rumble фінансуються елітними інтересами і формують громадську думку, а не відображають її. Поки одні видання звеличують «переговорний геній» Трампа, а інші вимагають посилення підтримки Києва, частина його союзників у Конгресі нагадує, що втручання за кордоном суперечить його обіцянці покласти край «вічним війнам», особливо на тлі економічних і соціальних труднощів усередині США.
Отже, ізоляціоністські тренди риторики у медіа наштовхуються на світогляд масштабування американської участі у світовій політиці та підтримки України. Консервативні медіа також відтворюють помітну поляризованість. Образ «сильного Президента Трампа» є суттєво відмінним у різних медійних ресурсах.
ВИСНОВОК
Нова адміністрація Білого Дому та Президент Дональд Трамп прямо впливають на позиції «республіканських» медіа. Дональд Трамп задає акценти провідним медіа, для республіканських, більш позитивні, по відношенню до власної політики. Демократичні медіа йдуть шляхом виокремлення саме негативних аспектів у політичних рішеннях діючого американського керманича.
Розуміння провалу російського наступу в Україні та загальних обрисів «невдалої» й «руйнівної» війни Росії проти України є ключовим. Важливим є загальний доступ представників української політичної еліти до ефірів основних республіканських медіа. Пряма комунікація українських високопосадовців посилює репутацію України та сприяє оформленню нової системи «меседжів підтримки». Виступи Президента Володимира Зеленського є сигналом для започаткування нового «вікна можливостей» для діалогу (подорож до України Бена Шапіро та інтерв’ю Володимира Зеленського, трансляція Президента України Володимира Зеленського Right Side Broadcasting Network 10/17/2025 тощо).
Наявні інтереси американських еліт консервативного спрямування відображаються на медіа. Не всі вони готові підтримувати Україну. Деякі відстоюють активну ізоляціоністську позицію (суттєву орієнтовану на власну аудиторію «червоних штатів», навіть на правий радикалізм), яка мало корелює з ідеєю всебічної допомоги України. Однак, системна політична, дипломатична, фінансова та військова підтримка України у інформаційному просторі консервативних республіканських медіа можлива. Така позиція має підкріплюватись лобіюванням інтересів України та наявністю лідерів думок у засобах масової інформації для американської аудиторії, які готові доносити правду.
