Як заявив Кирило Буданов, російський генерал Олєг Макарєвич, який віддав наказ про підрив Каховської гідроелектростанції, очолює ротаційну консультативну місію у Венесуелі, де понад 120 російських військових навчають венесуельські сили. Крім того, Венесуела розгорнула близько 5 000 російських переносних зенітних ракетних комплексів “Ігла-С” на ключових позиціях протиповітряної оборони.
Росія систематично використовує кожну можливість для посилення своєї присутності в регіонах, де може кинути виклик інтересам США. Парадоксально, але в цей час США зі своїм планом «миру» розглядають кроки, які фактично дають Росії шанс стабілізувати свою економіку та наростити військове виробництво.
Контекст Венесуели
Адміністрація Дональда Трампа нині розглядає кілька сценаріїв щодо Каракаса, включно з військовими опціями, такими як точкові удари чи приховані операції через ЦРУ. Трамп, хоч і запевняє, що не прагне великої війни, постійно наголошує, що “дні Мадуро полічені”.
Ніколас Мадуро, своєю чергою, звернувся до Москви по військову допомогу. За даними медіа, він просив про постачання радарних систем, комплектувальних для літаків, далекобійних дронів, глушників GPS та навіть потенційних протиракетних систем. Венесуела також шукала підтримки у Китаю та Ірану.
Для Росії Венесуела є стратегічним плацдармом у Латинській Америці та важливим економічним партнером.
Коли у 2019 році США публічно припинили визнавати Мадуро президентом і натомість підтримали Хуана Гуайдо, голову Національної асамблеї, Москва посилила свою підтримку режиму Мадуро. Росія постачала пшеницю, зброю, надавала кредити, грошові вливання та технічну допомогу. Загальні обсяги російських інвестицій у Венесуелі оцінюються від 20 до 25 мільярдів доларів. Москва також підтверджувала присутність свого військового контингенту в країні.
Росія проти США
Кремль систематично підтримує уряди, які перебувають під санкціями США, допомагаючи їм вибудовувати фінансові та технологічні механізми для обходу західного тиску. Один з прикладів — 2018 рік, коли Росія допомогла Венесуелі запустити державну криптовалюту Petro, розроблену саме для обходу санкцій США.
Але російські амбіції виходять за межі допомоги ізольованим режимам. Вони включають імперські та символічні прагнення, що стосуються навіть території США. Російські політики та дипломати час від часу натякають на “несправедливість” угоди 1867 року про продаж Аляски та апелюють до “духу Аляски” як символу втраченої імперської величі.
Цей символізм посилився після «символічного саміту» між Трампом і Путіним на Алясці 15 серпня 2025 року. Для Кремля такі наративи — це сигнал про готовність Москви змагатися зі США навіть на всіх рівнях.
Висновок
Напруження між Путіним і Трампом через Венесуелу почалося ще під час попереднього президентства Трампа. Тоді Росія активно тестувала так звані “червоні лінії” США. Однак на той момент Росія була значно сильнішою. Сьогодні ж Росія, ослаблена війною, санкціями та внутрішнім виснаженням, значно вразливіша. Це створює історичне вікно можливостей для США, аби перемогти свого давнього геополітичного суперника. Однак Вашингтон робить протилежне — надає Москві час і простір для відновлення.
За такого підходу США Росія зможе перегрупуватися, у найближчі роки підірвати український суверенітет та напасти на інші європейські країни, щоб розширити свій вплив у світі.
