Редакція The Ukrainian Review зустрілася з Даніель Белль, головою Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, щоб обговорити низку важливих питань.
Роз’яснення, які ми отримали під час цієї розмови, стануть ключовими темами наступних матеріалів. Зокрема, незабаром буде опубліковане спеціально підготовлене в межах ініціативи #No Peace Without Justice інтерв’ю про ситуацію з українськими військовополоненими. Цей же матеріал присвячений надзвичайно важливій темі — роботі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
Надалі — пряма мова Даніель Белль.
Ми працюємо в Україні з 2014 року та маємо команду з 85 співробітників. Вони базуються в Дніпрі, Одесі, Харкові та, звичайно ж, у Києві, а також є віддалена команда, що базується в Молдові, яка здійснює дистанційний моніторинг, зокрема окупованої території. Ми консультуємося з українською владою, неурядовими організаціями, з широким колом джерел, щоб переконатися, що те, що ми документуємо, є зрозумілим, достовірним, своєчасним.
І тому, підсумовуючи, я думаю, що можливості моніторингу та звітності досить сильні. Але це стосується не лише нас. Існує кілька інших міжнародних організацій, які працюють над моніторингом та документуванням, але виконують дещо іншу функцію.
Міжнародна та національна документація
Наприклад, Комісія з розслідування порушень в Україні займається документуванням та надає правові оцінки, а потім розглядає тенденції та закономірності. І вони мають інший підхід, ніж у нас, але він, безумовно, доповнює те, що ми робимо. Реєстр збитків Ради Європи також фіксує окремі випадки для майбутніх відшкодувань.
Міжнародні неурядові організації, такі як Human Rights Watch, також розглядають тематичні питання, що стосуються цивільного населення, що дуже важливо. Але ви запитали про можливості міжнародного моніторингу. Я думаю, що вкрай важливо також визнати національну документацію.
Так, наприклад, Офіс Генерального прокурора документує ці міжнародні порушення прав людини як порушення міжнародного гуманітарного права. Ми тісно співпрацюємо з Генеральною прокуратурою у всіх сферах, у яких ми працюємо, включаючи поводження з військовополоненими, напади на цивільні об’єкти, осіб, інфраструктуру, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, та інші воєнні злочини.
Водночас, ми також отримуємо дані від інших українських організацій, які діляться з нами інформацією, після чого самостійно їх перевіряємо. Тобто нам часто направляють матеріали щодо окремих випадків, але ми все одно повинні здійснювати власну незалежну верифікацію. Тож, якщо хтось дає нам список із 10 справ і каже, що у нас зафіксовано ці 10 вбивств у цьому районі, ми все одно проводимо власну перевірку.
Виступи держав-членів у Раді з прав людини
Ми також бачимо, що результати нашої роботи використовуються як підґрунтя для виступів держав-членів у Раді з прав людини.
Щороку ми публікуємо дві доповіді, що висвітлюють останні зміни у ситуації з правами людини, а також дві тематичні доповіді, в яких детально розглядається конкретне питання. Є три інтерактивні діалоги та міжсесійний діалог, який базується на наших публічних доповідях. І, звичайно, наш Верховний комісар спирається в своїх заявах на них.
І ви можете бачити, що держави-члени, виступаючи зі своїми заявами, посилаються на наші доповіді. Але водночас, у ширшому контексті роботи Ради з прав людини, існують спеціальні процедури цієї Ради, включаючи спеціальних доповідачів.
Наприклад, спеціальний доповідач з питань катувань, доктор Еліс Едвардс, використовуватиме доповіді, які ми робимо про катування, жорстоке поводження з військовополоненими та цивільними утримуваними особами. Ми також надаємо інформацію спеціальним процедурам, а також спеціальним доповідачам. Але там, де наша робота також активно використовується — і це менш помітна частина — це договірні органи.
Отже, в рамках процедур договірних органів Україна і Росія звітують перед ними — чи то в межах Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який охоплює питання катувань; чи в рамках Міжнародної конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень, стороною якої є Україна; а також Міжнародної конвенції про права дитини та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права.
Тож коли Україна та Росія проходять розгляд у різних договірних органах, ці комітети договірних органів звертаються до наших публічних доповідей, щоб сформувати запитання, які вони їм ставлять.
Підсумовуючи
А щодо Росії, то це стосується ситуації з правами людини на окупованій території, адже наш мандат охоплює Україну, що, звісно, включає і Крим, і Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Херсон, а також ми звітуємо про ситуацію в Сумській та Харківській областях та інших районах, постраждалих від конфлікту, щоб питання прав людини піднімалися в усіх можливих форматах.
Громадянське суспільство, а також міжнародні та національні неурядові організації використовуватимуть наші напрацювання та доповіді, щоб готувати власні звіти. Саме так результати нашої роботи застосовуються в межах міжнародної системи захисту прав людини.
