У неділю 20 жовтня в Республіці Молдова пройдуть президентські вибори, а також референдум щодо майбутнього членства країни у ЄС. Волевиявлення має визначити майбутній курс країни. На пост голови держави претендують 11 кандидатів, але головна боротьба має розгорнутися між трьома з них. Конкуренцію діючому президенту Молдови Маї Санду готові скласти колишній генпрокурор Олександр Стояногло, підтримуваний партією соціалістів, а також колишній мер міста Бєльці Ренато Усатий. Про передвиборчу ситуацію в країні, зовнішній вплив на молдавську політику та післявиборчі перспективи The Ukrainian Review поспілкувався з відомим молдавським політологом та журналістом, головним редактором каналу AVA-TV Андрієм Андрієвським
Костянтин Гречаний журнал The Ukrainian Review:
Європа чи Росія
K.Г.: Вітаю, Андрію. Чи можна стверджувати, що на нинішніх президентських виборах у Молдові конкурують два табори – проєвропейський і проросійський? Чи є у контексті референдуму нинішнє волевиявлення цивілізаційним вибором?
А.А.: Вітаю. Щодо двох таборів: якщо казати узагальнено, то це так. Проте є деякі нюанси. Проросійський табір зараз дещо замаскований. Не дивлячись на те, що більшість кандидатів афілійовані з Російською Федерацією, жоден з них не виступає за пріоритетний проросійський вектор у зовнішній політиці. Риторика така, що давайте товаришувати і з Європою, і з Росією, навіщо псувати відносини з кимось. Але загалом дійсно є два табори – проєвропейський і проросійський.
Причому ці табори не моногамні. У проєвропейців є діючий президент Мая Санду, також до реальних проєвропейців можна віднести Октавіана Цику, але в нього дуже маленький рейтинг, до 2%. Є кілька кандидатів, які наче проєвропейські, але особисто в мене у цьому є великі сумніви. Вони більше схожі на технічних кандидатів, задачею яких є максимально бити по Маї Санду з боку проєвропейців.
У проросійському таборі також є кілька течій, точніше, дві великі течії. Одна з них знаходиться під кураторством Дмитрія Козака [заступник керівника Адміністрації Президента Росії – ред.], який є куратором молдавських питань у Кремлі. Він опікується Партією соціалістів, які висунули кандидатом колишнього генпрокурора Олександра Стояногло. Плюс вони просувають кілька кандидатів поменше. Друга лінія – одіозна лінія Ілана Шора. Це олігарх-злочинець, якого засуджено молдавським судом до 15 років ув’язнення [за розкрадання банківських активів на суму $1 млрд – ред.], знаходиться під санкціями ЄС та США. Зараз переховується у Москві. Звісно, ця течія теж пов’язана із Путіним, але тут трохи складніша схема.
За Шором стоять російські олігархи. По цій лінії у Молдову вливаються величезні гроші. Наша влада це вже зрозуміла і реагує відповідно: знімають їхні партії з виборів, намагаються перекривати фінансові потоки. За підрахунками поліції, мережа Шора – це близько 130 тисяч людей, які щомісячно отримують зарплатню з Москви на картки одного російського банку. З цих карток у “Придністров’ї” [невизнана самопроголошена республіка на території Молдови – ред.] вони можуть знімати готівку. Це не разово куплені перед конкретними виборами люди, а громадяни, які повністю залежать від російської оплати. Це гроші отих російських олігархів. У разі потрапляння у другий тур Стояногло соціалісти будуть намагатися натиснути на Шора, щоб він підтримав їхнього кандидата усією своєю мережею. Це буде дуже серйозно.
Перспективи другого туру виборів
K.Г.: Те, що я бачив із соцопитувань, буде другий тур, у який виходять однозначно Санду та скоріш за все Стояногло. При цьому у другому турі у Стояногло більший потенціал нарощування рейтингу, ніж у Санду, хоч зараз він і відчутно відстає від нинішнього президента. Якими Ви бачите електоральні перспективи обох кандидатів у другому турі?
А.А.: У Санду є прихований потенціал у самому проєвропейському електораті. Багато хто розчарувався в ній, бо ми пройшли низку криз – ковід, війна в Україні, яка на нас має негативний вплив, газовий стрибок цін тощо. Ці кризи безумовно підірвали її рейтинг. Хоча низка подій від Санду не залежала, але люди традиційно все ставлять у провину владі, це природній процес. Тому багато хто із проєвропейських виборців у першому турі можуть просто не прийти на дільниці. Але коли буде пряма загроза того, що Молдова може змінити зовнішньополітичний вектор, то буде й більша мобілізація електорату. До речі, ідея з референдумом – це правильна технологія для Санду. Люди, які прийдуть на дільниці у першому турі голосувати за європейський курс, з великою долею вірогідності проголосують і за Санду.
Що стосується Стояногло, дійсно до нього у другому турі можуть прийти голоси від багатьох інших кандидатів (Ірина Влах, Іон Кіку, частково Ренато Усатий). Можливо ці кандидати навіть не будуть нічого казати на його користь, але їхній електорат, який не розділяє позицію щодо активної євроінтеграції, може дати частину голосів Стояногло.
Також відзначу, що я не став би довіряти нашим соцопитуванням. Вони визначають певні тенденції, але “підкручують” результати під того чи іншого кандидата. Це завжди показують моніторинги після виборів.
Вибори: регіональний розріз
K.Г.: Андрію, хочеться Вас запитати про такий проблемний регіон як Гагаузія [автономія на Півдні Молдови з переважно проросійським електоратом – ред.]. Вибори там зазвичай проходять доволі брудно. Як влада збирається контролювати законність волевиявлення в регіоні?
А.А.: По-перше, я б не став перебільшувати значущість Гагаузії, там мешкає менше 10% населення Молдови. По-друге, центральні органи влади – ЦВК, прокуратура, Служба інформації і безпеки, місцева поліція – підпорядковуються Кишиневу, а не башкану [найвища посадова особа в Гагаузії – ред.]. В останні роки, коли вони почали займатися усілякими недобрими напівсепаратистськими справами, їхню автономність негласно обмежили. Можливостей використання держресурсів там фактично немає.
В той же час в них залишається адмінресурс місцевої влади. Є міський голова, є сільські лідери, є місцеві члени виборчих комісій. Ілан Шор, наприклад, не нехтує займатися прямим підкупом виборців, про що ми вже казали. Зробити пряму фальсифікацію на виборчій дільниці, як це відбувається у Росії, у нас вкрай складно. Однак є проблеми із іншими порушеннями виборчого законодавства. Місцеві мери ведуть агітацію за конкретного кандидата, це є.
K.Г.: Які настрої спостерігаються у великих містах, Кишиневі та Бєльцях у першу чергу?
А.А.: Кишинев переважно проєвропейський, хоча в людей є певна втома від геополітичних питань, від міжнародного порядку денного. Наприклад, ми на нашому каналі скоротили програму “Геополітика” до одного випуску на тиждень. Ще два роки тому ця програма виходила ледь не щодня й набирала величезну кількість переглядів, але зараз цікавість до неї фактично впала. Люди втомилися від міжнародних новин, війни, світової політики тощо. В цій ситуації загалом проєвропейський Кишинев рік тому обрав мером Іона Чабана, який колись був комуністом, а потім – соціалістом і прихильником дружби з Росією. Так, він останнім часом перефарбувався, розповідає, що бачить майбутнє Молдови у Європі. Це допомогло йому перемогти, бо він зібрав голоси частково і ліворуч, і праворуч. В умовах відсутності сильного опонента ця тактика спрацювала. Це я веду до того, що кишинівський виборець доволі цікавий і своєрідний, але точно з ухилом в проєвропейський бік.
У Бєльцях ситуація складніша. Це друге за розміром місто. Якщо у Кишиневі мешкає фактично третина населення країни, то у Бєльцях десь 120 тисяч, якщо не помиляюсь. Це набагато-набагато менше.
K.Г.: Але в електоральному сенсі це немало, погодьтеся.
А.А.: Це дійсно друге місто за кількістю населення, там багато проросійських поглядів. Там і проживає багато етнічних росіян. На виборах мера переміг представник партії Ренато Усатого, це багато про що говорить. Там міцні позиції у партій Шора (в нього їх багато). Бєльці скоріш будуть схилятися до кандидатів на кшталт Стояногло або того ж Усатого. Загалом по різних районах ситуація дуже строката. Багато що залежить від місцевої влади, яка схиляє свою громаду в той чи інший бік.
Що після виборів?
K.Г.: Андрію, наостанок хотілося б поговорити про післявиборчі розклади. Якщо перемагає Стояногло, то тут все зрозуміло: європейське майбутнє Молдови відразу опиняється під великим питанням. Але якщо перемагає Санду, який алгоритм дій у проросійських сил? Також цікаво змоделювати ситуацію, якщо на майбутніх парламентських виборах перемагають проросійські сили.
А.А.: Нинішня перемога Санду або Стояногло важлива з точки зору побудови відносин з ЄС, психологічно важлива, але найголовніша боротьба буде наступного року, бо в нас парламентська республіка. Парламент затверджує уряд, який має усі важелі для керування державою. Згідно з конституцією, повноваження президента сильно обмежені. Тому на парламентські вибори проросійські сили кинуть увесь свій ресурс.
Звісно, якщо президентом буде Санду, то це добре в тому сенсі, що вона буде координувати наше співробітництво з партнерами. Можливо, прийдуть додаткові кошти. Зараз Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла транш від ЄС у розмірі €1,8 млрд. Може будуть ще якісь плюшки. Це все сприятиме тому, щоб проєвропейські сили взяли хороший відсоток на виборах. Проте попередні підрахунки вказують на те, що партія влади PAS не зможе взяти більше 50%, які в неї є зараз. Це означає, що їм доведеться робити з кимось коаліцію. Зрозуміло, що буде друга якась проросійська сила, коаліцію з якою уявити важко. Хтось буде у центрі. Ключове питання – хто? Попередньо є два варіанти: або партія Іона Чабана MAN, або “Наша партія” Ренато Усатого. Якщо це буде партія Чабана, то коаліція гіпотетично можлива, адже він наче за Європу. Я зараз бачу, що у представників PAS нарешті з’явилася витримка не сварити Чабана, бо останній рік були регулярні випади на його адресу, а він постійно відповідав у тому ж стилі. Виглядало так, що шанси на коаліцію між ними мінімальні. Останні два місяці спостерігається затишшя, тож з’явився реальний шанс на такий альянс. Тоді в нас все збережеться. Якщо у центрі буде Усатий із золотою акцією, то він під тиском Росії може зробити коаліцію з лівими.
Він – своєрідний персонаж, може хитнутися і сюди, і туди, але на сьогодні Усатий ближчий до Росії. Крім того, у них геть зіпсувалися відносини із Санду. Якщо буде сформована проросійська більшість, навіть за умови президента Санду, то нас очікує грузинський сценарій: проросійський парламент і проєвропейський президент. Це буде дуже поганий варіант, адже ми бачимо, що відбувається з Грузією – їм прямим текстом кажуть, що країна звернула з європейського шляху. Для Молдови це буде катастрофа. Напевно, у цьому рівнянні ще залишаються невідомі, але загроза того, що ми можемо піти грузинським шляхом є достатньо великою.
Костянтин Гречаний
