Мільйони людей в Україні досі живуть у статусі внутрішньо переміщених осіб, для яких нестабільність стала тривалим станом, а не тимчасовим етапом. Попри час, що минув після переїзду, питання базового виживання та доступу до необхідних ресурсів залишаються для них визначальними.
Попри часткову адаптацію населення до нових умов, гуманітарна ситуація в країні залишається далекою від стабілізації. Це підтверджується як міжнародними оцінками, так і структурою реальних запитів, з якими стикається гуманітарний сектор.
Дані міжнародних досліджень як основа оцінки потреб
Ключовими джерелами інформації про гуманітарну ситуацію в Україні залишаються дослідження міжнародних організацій. Зокрема, International Organization for Migration (IOM) у межах Displacement Tracking Matrix (DTM) регулярно відстежує масштаби внутрішнього переміщення населення та профілі вразливості ВПО у різних регіонах країни. Ці дослідження фіксують не лише кількість переміщених осіб, а й повторювані моделі потреб домогосподарств.
Паралельно система United Nations здійснює щорічні міжсекторні оцінки гуманітарних потреб по всій території України. Узагальнені результати цих оцінок лягають в основу Humanitarian Needs and Response Plan (HNRP), який визначає пріоритети гуманітарного реагування на національному рівні. Додатковий контекст надають регулярні огляди UN OCHA Humanitarian Situation Snapshots, що відображають вплив безпекової та енергетичної ситуації на потреби населення.
Ці документи ґрунтуються на широкомасштабних опитуваннях, польових оцінках і якісних інтерв’ю, що дозволяє виявляти системні та повторювані запити населення, незалежно від регіону.
Домінування базових потреб
Незалежно від географії, значна частина внутрішньо переміщених осіб продовжує зосереджуватися на базових потребах: непродовольчих товарах, доступі до тепла, електроенергії та мінімальних умов проживання. Це підтверджується як міжнародними дослідженнями, так і прямою комунікацією з бенефіціарами під час реєстрацій на гуманітарну допомогу та телефонних опитувань.
Люди самі озвучують першочергові потреби, і в більшості випадків вони не стосуються розвитку або довгострокової інтеграції, а зводяться до забезпечення гідного рівня життя. Така структура запитів свідчить про те, що значна частина населення фактично залишається у кризовому режимі, не маючи ресурсів для переходу до стабільного відновлення.
Як зазначає радник голови області, попри тривалі зусилля органів державної влади та гуманітарних партнерів, структура потреб внутрішньо переміщених осіб у Київській області й надалі залишається зосередженою на базових потребах виживання. Опалення, електроенергія, предмети першої потреби для домогосподарств і мінімальні житлові умови стабільно переважають над потребами інтеграції або розвитку. Така картина свідчить про те, що багато переміщених сімей і досі перебувають у режимі гуманітарного виживання та не мають ресурсів для переходу до стабільного відновлення.
З погляду регіонального управління ця реальність потребує виваженого й реалістичного політичного підходу. Без надійного забезпечення базових потреб і відчутного зменшення щоденної вразливості наративи відновлення ризикують залишатися абстрактними. Поступовий перехід до відновлення можливий лише за умови продовження гуманітарної допомоги в поєднанні з цільовими соціальними та економічними інструментами, що відображають реальні умови, в яких живуть внутрішньо переміщені особи в регіоні.
Гуманітарне реагування та його межі
У відповідь на запити, що домінують, гуманітарні організації зосереджуються на допомозі, що безпосередньо відповідає базовим потребам. Йдеться про непродовольчу підтримку, сезонні інтервенції (питна вода влітку, матеріали для опалення взимку), підтримку домогосподарств у кризових умовах, а також психосоціальні компоненти, що доповнюють матеріальну допомогу.
Психосоціальна підтримка в цьому контексті розглядається не як окремий напрям розвитку, а як необхідний елемент гуманітарного реагування, покликаний пом’якшити наслідки тривалого стресу, втрати соціальних зв’язків і відчуття безпеки.
Україна наразі об’єктивно перебуває на фазі гуманітарного реагування в межах класичного циклу гуманітарної допомоги. Хоча підготовка до відновлення та відбудови поступово ведеться, перейти до цієї фази системно не дозволяють кілька чинників: безпекова нестабільність, регулярні атаки на енергетичну інфраструктуру, а також чітка сезонність потреб, пов’язана з опалювальним періодом і доступом до електроенергії. У таких умовах відновлення залишається радше перспективою, ніж повноцінною реальністю.
Соціальна ізоляція як окремий гуманітарний виклик
Окрім матеріальних труднощів, дедалі виразнішою стає проблема соціальної ізоляції. Втрата звичного середовища, тривале перебування у статусі ВПО та розірвані соціальні зв’язки формують гуманітарний виклик, який складно виміряти кількісно, але який безпосередньо впливає на стійкість громад.
Потреба у соціальному житті, взаємодії та відчутті спільноти дедалі частіше з’являється поряд із запитами на матеріальну допомогу. Це вказує на те, що гуманітарна криза в Україні має не лише економічний, а й глибокий соціальний вимір.
Практика реагування: приклад роботи Rise of Ukraine
Робота фонду Rise of Ukraine вибудовується як відповідь на конкретні запити людей, які опинилися у стані тривалої вразливості внаслідок війни. Реалізовані ініціативи демонструють підхід, за якого гуманітарне реагування залишається гнучким і чутливим до змін контексту.
Серед реалізованих проєктів — програми, спрямовані на підтримку дітей і дорослих через поєднання освітніх та психосоціальних заходів, створення освітніх просторів у громадах, а також підтримку доступу до навчання для дітей після вимушеного переміщення. Окремі ініціативи були зосереджені на покритті базових непродовольчих потреб у важкодоступних громадах, особливо в холодний період року, коли питання тепла та базового облаштування житла стають критичними.
Окремим напрямом стала участь у незалежному моніторингу гуманітарних ініціатив у різних регіонах України, зокрема у громадах з обмеженим доступом до даних. Це дозволило оцінювати відповідність допомоги реальним потребам і коригувати підходи до реагування.
Від гуманітарної допомоги до соціальної та економічної інтеграції
У 2023–2024 роках фонд Rise of Ukraine реалізував комплексні програми підтримки ВПО, поєднуючи гуманітарну допомогу з інструментами соціальної та економічної інтеграції. Одним із ключових напрямів стала професійна адаптація та працевлаштування ВПО через кар’єрні воркшопи, освітні заходи та формати швидких співбесід (Speed Job Interviews).
Такі формати дозволяли учасникам отримувати практичні навички, прямий зворотний зв’язок від роботодавців і реальні можливості працевлаштування, що для багатьох ставало першим кроком до відновлення професійної впевненості в нових громадах. Важливим складником залишалися також культурні та соціальні заходи, спрямовані на відновлення горизонтальних зв’язків і відчуття належності до спільноти.
Житло як ключовий структурний виклик
Після майже трьох з половиною років повномасштабної війни житлове питання залишається критичним для ВПО. Станом на кінець 2024 — початок 2025 року в Україні зареєстровано понад 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб (UN OCHA, 2025). Водночас лише близько 11 % територіальних громад мають соціальне житло, а загальна кількість таких об’єктів залишається вкрай обмеженою (Cedos, 2024).
У великих містах до 75 % ВПО змушені орендувати житло на комерційному ринку власним коштом, що створює додатковий фінансовий тиск і довгострокову нестабільність. Державні програми, зокрема eRecovery, частково знижують цю напругу: у 2025 році завдяки їх розширенню понад 7 300 сімей ВПО змогли придбати власне житло в безпечних регіонах. Водночас масштаб потреб значно перевищує наявні ресурси, що підкреслює необхідність системних рішень у сфері доступного та соціального житла.
Де ми перебуваємо зараз
Поточна гуманітарна ситуація в Україні демонструє стійке переважання базових потреб у структурі запитів ВПО. Це підтверджується як міжнародними дослідженнями, так і прямою комунікацією з людьми, які продовжують жити в умовах тривалої нестабільності.
У таких умовах гуманітарне реагування залишається ключовим інструментом підтримки населення. Перехід до повноцінного відновлення можливий лише за умови стабілізації безпекового та енергетичного контексту, а також поступового зниження рівня вразливості домогосподарств. Водночас поєднання гуманітарної допомоги з інструментами соціальної згуртованості та економічної інтеграції вже сьогодні формує основу для майбутнього відновлення.
