Політичний блогінг у США, співвідношення позицій табору “республіканців” та “демократів”, основні ідеї та активність

Ідеологічні позиції блогерів у США

Блогінг у США не є одномірним явищем. Зрозуміти його специфіку можливо лише із суттєвим «зануренням» у американський інфопростір. Де – факто на постійній основі відбуваються значні зрушення у інформаційному порядку денному. Однак деякі позиції політичного світогляду залишаються незмінними. Особливо це стосується підтримки двох полярностей у політичному співвідношенні – демократів та республіканців. По суті, це два «ідейні кластери» з різною аудиторією. І перші, і другі віднаходять безліч моментів для конфліктів. Американський медіапростір буквально наповнений «тектонічними» зламами та суперечками між радикальними блогерами, які мають мільйонні аудиторії прихильників. Вони – нова еліта інформаційної конкуренції, яка в ідеалі має бути більш неупередженою, ніж традиційні американські медіа. На практиці далеко не завжди це твердження повністю відповідає дійсності.

Водночас, блогери відчувають на собі потужний «хейт» від нелояльної та негативно налаштованої аудиторії. Це відбувається загалом хвилеподібно, особливо у відповідності з американською «традицією» масштабованих розслідувань щодо високопосадовців, селебріті, бізнесменів. Вони вкрай політизовані. Так, інформаційні суперечки щодо справи Джеффрі Епштейна («список Епштейна») не вщухають. Викликають сьогодні протистояння: війна в Україні, «палестинське питання», міграція, боротьба із наркортелями тощо. Навколо постаті Дональда Трампа також не вщухають суперечки та звинувачення.

«Республіканський» сегмент політичної блогосфери представлений як професіональними журналістами, так і авторами контенту з досить різними вподобаннями. Тенденція, що характерна для явища блогосфери в цілому, і політичної зокрема. Ідеї можуть ґрунтуватись як на аналітичній, науковій основі, власному професійному досвіді, так і вільній «творчій» інтерпретації щодо принципів суспільного життя у американському суспільстві. Отже, прослідковується певна «парасолькова умовність» віднесення всіх авторів інфоконтенту до одного табору за всіма показниками. Щонайменш, вартує розділити прореспубліканський перелік блогерів на більш помірних у власних ідеях та радикалізованих й, навіть маргінальних. У цьому сенсі постають класичні республіканські політичні блогери та коментатори, блогери для MAGA – напрямку та ті, хто відстоює ультранконсервативні «екзотичні» позиції.

Відомий блогер та політичний коментатор Бен Шапіро загалом підтримує консервативні погляди, релігійні християнські цінності, активно піддає критиці ліві ідеї. Його аудиторія на платформі YouTube складає близько 7,2 млн. Шапіро намагається розібратись у ключових проблемах сучасного американського суспільства, його погляди виважені та послідовні. Він впевнений, що саме американські університети просувають ліву ідеологію, і це є ключовою проблемою. Шапіро активно виступає перед студентською аудиторію, і часто, в так званих «червоних» республіканських штатах (зустріч зі студентами у кампусі Університету Флориди 21 жовтня 2023 року. При цьому слід нагадати, що Флорида неодноразово віддавала голоси за кандидатів від Республіканської партії на президентських виборах, хоча часто з невеликою перевагою.). Виступи відбуваються, в тому числі в рамках Young America’s Foundation (YAF). Ця інституція займається підвищенням обізнаності з консервативних та релігійних тем. Бен Шапіро активно набирає популярність серед американців, однак відношення до нього залишається неоднозначним й у самому «республіканському таборів» інфлюєнсерів та журналістів.

У 2025 році Бен Шапіро відвідав Україну. Цей крок, певним чином, став ключовим та поворотним моментом для його власної аудиторії. На власні очі відомий республіканець зміг побачити суспільство, що живе у боротьбі за власне життя. Велике інтерв’ю з Президентом України Володимиром Зеленським мало резонансний характер. Шапіро не стримував себе у питаннях щодо ролі саме США у підтримці України (фінанси, озброєння тощо).

В цілому позиції Бена Шапіро є в достатній мірі класичними для республіканського крила. Радикальними та сутнісно вкрай контроверсійними є ідеї іншого консервативного блогера Кертіса Ярвіна (псевдонім Менціус Молдбаг ). Він веде авторські блоги Unqualified Reservations і Grey Mirror. Авторська позиція Кертіса Ярвіна є антиукраїнською (для української аудиторії об’єктивно він менш відомий, ніж блогер Такер Карлсон), у своїх висловлюваннях він ретранслює російські нарративи та додає власні квазісторичні судження. Ярвін взагалі «відміняє» ідеї класичної демократії, наголошуючи на необхідності впровадження так званої техномонархії, провадить ідеї так званого «Темного Просвітництва». В цілому його можна віднести до тих політичних блогерів, які намагаються продукувати «шокуючий контент» у своєрідній «рамці», доповнений конспірологічними думками боротьби з «поганою системою», що тримається на змі, бюрократії та сучасних університетах.

Загалом «демократичний сегмент» американської політичної блогосфери також не є однозначним та цілком гармонійним. Умовно до цього сегменту можна віднести різних інфлюєнсерів (в тому числі професійних журналістів і політиків), серед яких Джон Олівер, Вейн Стентон, Алекс Окасіо-Кортес, Брайн Тайлер Кохен та інші.  Ідеї, які просувають демократично налаштовані блогери, наповнені прагненнями соціальної рівності, доступу до різноманітних благ, неоднозначним відношенням до багатих та впливових, ролі корпорацій, захисту довкілля. Де – факто, можна віднайти багато саме «лівої» риторики та лівоцентристських поглядів. Хоча в американських умовах така риторика не є вакуумно – звичною. Міграційна політика взагалі постає вже класичною «точкою зіткнення» із ультраконсервативними республіканцями.

Блогери – демократи активно конкурують з своїми опонентами республіканцями. Вони існують частково поза журналістською спільнотою з її чіткими правилами, частіше використовують «нові медіа», тобто соціальні мережі для поширення власних поглядів та мобілізації виборців, зокрема на протестні мітинги.  Силу інфлюєнсерів по відношенню до журналістів більш класичних видань визнають у політичному колі демократів. Показником цього стало особливе відношення під час з’їзду Національного  Демократичної партії США 20 серпня 2024 року у Чикаго. Виокремлення для блогерів особливої зали для створення інфоконтенту та всебічна допомога зі сторони організаторів з’їзду акцентувала їх незвичне положення. Це стало своєрідним визнанням аудиторії користувачів нових медіа: інстаграм, ютуб, тікток. Напевно, була зроблена політична ставка на молодь та комунікацію більш вільну від традиціоналізму, який властивий американському медіапростору. Чи виправдала себе така тактика? Питання досі залишається риторичним. Оскільки після програшу президентських виборів Демократична партія увійшла у довготривалу внутрішню кризу. Частоково її подолано лише з обранням нового мера Нью-Йорка Зохрана Мамдані (Zohran Mamdani).

Сьогодні олімп демократичної блогосфери в США має своїх героїв. Так, Брайн Тайлер Кохен є помітною постаттю серед політичних інфлюенсерів від Демократичної партії (4,9 млн. підписників на платформі YouTube). Він має уявлення якою бути стратегії демократів на майбутніх виборах, окреслює нові виклики та проблеми Демократичної партії та її прихильників у протистоянні з «правою медіа – машиною». Зокрема, ділиться своїми думками на каналі Democracy Docket.

Експертна думка: лінії розмежування американської політичної блогосфери

Інформаційне поле, в тому числі і роль медіа в ньому радикально змінюється у США. Такі тенденції особливо відчутні для українців, які працюють у сфері блогінгу та громадської діяльності в цій країні. Свій коментар надав нам американський блогер українського походження Юрій Курат. Він веде власний блог Думки перехожих (Thoughts of Passers By). У своїй діяльності Юрій намагається максимально об’єктивно та чесно аналізувати міжнародну політику, повномасштабну війну в Україні, ставити актуальні питання.

• Пане Юрій, якою Ви бачити сьогодні позицію відомих американських блогерів з мільйонною аудиторією відносно України, вона конструктивна, чи все ж має свої неоднозначні моменти?

«Сполученим Штатам потрібно домовитись із Росією про закінчення війни і потім навʼязати цю угоду Україні” — так півтора роки тому Бен Шапіро, один із найвпливовіших консервативних коментаторів Сполучених Штатів, бачив закінчення війни. На жаль, це була один із найконструктивніших позицій? які можна було почути у популярних консервативних медіа того часу».

• Якими Ви бачити трансформації у американській політичній блогосфері?

«У другій половині 2010х на зміну традиційним республіканським каналам (таким як Fox News) прийшли нові медійні компанії які позиціонували себе як джерела сучасної консервативної думки незаангажовані впливом з боку партійного естеблішменту. Серед них найбільшими стали мережа The Daily Wire, the Blaze, Newsmax, тощо. Поряд із цими організаціями окремі блогери, такі як Тім Пул, Девід Краудер і сумнозвісний Такер Карлсон, набули широкого охоплення серед консервативних глядачів».

• На Ваш погляд, на скільки змінилося ставлення до повномасштабної війни в Україні зі сторони “нових” американcьких медіа?

«Ставлення цих медіа по відношенню до української війни змінювалось із часом. Перші два тижні із вторгнення покриття було змішаним, від нейтрального констатування фактів, до співчуття Україні або навіть із сентиментом про закономірність цього кроку Росії у протистоянні із Заходом. Наприкінці 2022 цей настрій почав змінюватись на роздратування у бік України: на моє нескінченне розчарування правоцентристські коментатори які відстоювали першорядну роль США у світових відносинах почали малювати Україні образ маленької корумпованої нації яка не варта уваги і ресурсів платників податків, а президенту Зеленському — образ диктатора. Багато з них використовували тези із пропаганди російської федерації про один народ, релігійне переслідування у нашій країні, російськомовне населення, розкрадання коштів надісланих адміністрацією Байдена, тощо. У цей час війну в Україні почали порівнювати із війнами у Афганістані, Іраку і Вʼєтнамі аргументуючи що як і тоді Сполучені Штати можуть тільки втратити, не тільки свої ресурси, а і “наших хлопчиків».

• «Російський слід» та вплив на американських політичних блогерів та коментаторів, він настільки масштабований та небезпечний сьогодні? Росіяни йдуть шляхом підкупу інфлюенсерів в інформаційному просторі?

«Тільки нещодавно ми отримали підтвердження що двоє із таких коментаторів отримували гроші від Російських організацій за підтримання вигідної їм редакційної політики. Наприклад, Девіду Рубіну, як стало відомо платили $400,000 за кожен епізод, де він висвітлював війну в Україні у потрібному їм ракурсі».

• Чи не вбачаєте Ви наявність масштабованих змін серед прореспубілканських блогерів, певної кризи, про яку можна відкрио заявити вже сьогодні?

«Переломом стало 7 жовтня в Ізраїлі. Подія, яка спричинила фундаментальний розкол не тільки у консервативних медіа, а й усьому руху MAGA. Серед політиків, експертів, коментаторів і звичайних членів республіканської партії ізоляціоністи почали дистанціюватися від так званих неоконів (нео-консерватори відстоюють геополітичне лідерство і зобовʼязання США на світовій арені). Ізоляціоністи сформулювали свою позицію більш загальним  “невтручанням в інозмені війни заради вирішення внутрішніх проблем”, і послідовно переключили свою критику на владу Ізраїлю. У свою чергу, у неоконів, які підтримували Ізраїль, виникла дилема, тому що з етичної і зовншіньополітичної точки зору позиція Україні і Ізраїлю у відповідних конфліктах однакова. У цей час ми можемо бачити як коментатори із цього табору починають більш гучно підтримувати право України на спротив і необхідність США підтримувати нашу боротьбу проти РФ. У першу чергу це Бен Шапіро, Марк Левін та Пірс Морган. Бен навіть приїхав в Україну щоб не тільки взяти інтервʼю у президента Зеленського, але і у квітні 2025 присвятив декілька епізодів своєї передачі пояснюючи геополітичну ситуацію у нашому регіоні. Наразі консервативна партія переживає глибокий внутрішній розкол через прийняття деякими впливовими ідеологами (читайте, Такер Карлсон і компанія) праворадикальних спрямувань. Україну вони згадують тільки у контексті “іноземних війн”, а увесь свій час приділяють на критику Ізраїлю і їх вплив на американську політику».

–  На що потрібно звернути увагу у висвітленні війни в Україні у сучасних консервативних медіа?

«Я відповім наступне:

1. Думка експертів не відображає настрої американскього народу. На жаль, обіцянки, які нові консервативні медіа давали свої слухачам про “чисті факти” виявились економічно нерентабельними і багато з них почали просувати наративи які зароблять найбільше переглядів. Біля 60% консервативних виборців підтримують допомогу Україні, незважаючи на переважаючу більшість коментаторів які або не хочуть щоб США були задіяні у світовій політиці або активно виступають проти допомозі Україні.

2. Консервативні ЗМІ розглядають війну в Україні в контексті загальної зовнішньої політики США. Нам хотілося б вірити що аргументи від американських коментаторів відштовхуються від необхідності слідувати міжнародному праву і протистояти агресивним диктатурам, але на жаль для них Україна це ще один фактор міжнародної діяльності США. Вони оцінюють необхідність підтримки України у контексті відносин і можливої війни із КНР, економічної ізоляції Ірану, дипломатичного протистояння із ЄС відносно оборонних бюджетів, впливу на дії Ізраїлю на близькому сході, тощо. У цих умовах Українській дипломатії важливо сформувати аргументи про подальшу підтримку саме у розрізі інтересів США на світовій арені.

3. Аргументи, на які спираються впливові противники України варіюються від відверто фальшивих до підтверджених фактів, але які не мають відношення до війни. У той час як історію про катування віруючих спростити легко, аргументи про те що гроші надіслані урядом США розкрадаються представниками влади стають справжніми перешкодами навіть для найстйкіших прихильників Україні на фоні корупційних скандалів».

– Яким чином можна повпливати на американських блогерів – республіканців та «нові медіа» в цілому, щоб отримати більш масштабовану підтримку для України? Взагалі, це можливо в сучасних умовах?

«Ми можемо скористатися кризою яка виникла у сучасних консервативних медіа для того щоб підтримати і підсилити голоси які висвітлюють правдиву ситуацію в Україні і аргументують за збільшення їй підтримки. Республіканський виборець починає бачити приголомшливу радикалізацію суттєвого крила своєї партії і переоцінювати фундаментальні позиції її лідерів, це саме той момент коли ми можемо просунути свій наратив і перетягнути цих людей на правильну сторону історії».

Висновок

Популярність політичного блогінгу в США пояснюється можливістю прямого спілкування з аудиторією та відсутністю цензури, що дозволяє висловлювати навіть найсуперечливіші думки. В США блогосфера поділена на багато окремих сегментів. Значна поляризація політичної блогосфери обумовлена існуванням більш консервативних та ліберальних, й навіть радикальних за власними вподобаннями популярних блогерів. Традиційний «водорозділ» між республіканцями та демократами тут доповнюється більш активними та менш обмеженими вимогами авторами, які налаштовані вкрай критично до своїх опонентів та під загальними «гаслами – парасольками» збирають часто політизовану, а іноді й маргіналізовану частину американського суспільства, яка бажає чути прості рішення у відповідь на складні питання.

Погляд на американську блогосферу в цьому ракурсі повинен бути більш детальним. Всі співвідношення та суперечності тут краще зрозумілі, якщо використовувати класичний метод «включеного спостереження», мати змогу відчути лінії зіткнення прихильників двох ідеологічних таборів та буквально безлічі різноманітних авторських позицій політичних коментаторів. Часто їх важко віднести суто до демократів та республіканців. Кожен шукає власний напрямок, цільову аудиторію, намагається якісно відрізнятись від інших, іноді шокувати та виводити із психологічної рівноваги. Блогерам доводиться створювати контент, який буде цікавим як для їхніх прихильників, так і для людей, які ще не визначилися зі своїми політичними поглядами. «Перетягування аудиторії» є питанням виживання в системі жорсткої конкуренції.

Поширеною у американській блогосфері є своєрідна «політична конспірологія». Причина обумовлена бажанням охопити більшу аудиторію на постійній основі. Однак, поряд з професійними політичними аналітиками, журналістами, політичними коментаторами із багаторічним досвідом, можна побачити і почути незалежних авторів, які створюють власний контент без огляду на стандарти журналістики або глибинну розробку матеріалу.