Уперше від початку повномасштабного вторгнення 12 березня в Києві відбувся Energy Day, що продемонстрував стійкість України на дипломатичному рівні. Енергетичний сектор України залишається однією з цілей Росії з першого року повномасштабної війни. Водночас сезон 2025–2026 років виявився найскладнішим через суворі погодні умови та посилення атак.
Команда The Ukrainian Review взяла участь у форумі. У тексті — ключові висновки з дискусій та коментарів, що ми зібрали під час заходу.
Вступні виступи
Вступну промову з німецького боку виголосив д-р Максиміліан Раш, Тимчасовий повірений Посольства ФРН в Україні. Він наголосив, що Німеччина залишається одним із найбільших партнерів, які підтримують енергетичний сектор України. Країна надала близько 30 тисяч одиниць обладнання на суму понад 1,2 млрд євро.
Він також зазначив, що наступна зима буде не менш складною. Тому підготовку до нового сезону не можна відкладати. На жаль, за чотири роки атак на енергосистему України цей урок був досі не повністю засвоєний.
З українського боку вступне слово виголосив Анатолій Куцевол, заступник міністра енергетики України з питань європейської інтеграції. У своєму виступі він передусім подякував міжнародним партнерам.
Він, як і деякі інші спікери заходу, вшанував пам’ять Олексія Брехта, топменеджера «Укренерго», як символу енергетиків, які загинули під час відновлення системи.
Куцевол також зазначив, що Росія дуже добре знає українську енергосистему. Саме тому децентралізація стала головною стратегічною відповіддю.
Наведена ним статистика є показовою. На початку XXI століття Україна мала близько 55 ГВт генерувальних потужностей. Сьогодні — лише 10–12 ГВт через окупацію та руйнування.
Д-р Томас Штеффен, Державний секретар Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини, який долучився онлайн, наголосив, що Німеччина вже профінансувала третину Фонду підтримки енергетики України. Водночас він підкреслив, що енергетичному сектору України потрібні значно більші приватні інвестиції.
Він також зазначив, що стійкість і дух опору — це один із ключових уроків, які інші країни Європи можуть перейняти в України.
«Час інвестувати в Україну — зараз»
Доктор Максиміліан Раш також відповів на запитання The Ukrainian Review щодо німецьких інвестицій в український бізнес.
«Німецький уряд має чітку позицію: необхідно залучати більше інвестицій в Україну. Саме про це канцлер Мерц дуже чітко сказав під час зустрічі з президентом Зеленським у Берліні торік у травні. Ми хочемо збільшити інвестиції, адже це критично важливо для відбудови країни, для створення перспективи для людей в Україні та для тих, хто перебуває за її межами й може повернутися.
Енергетична ситуація тут відіграє ключову роль, тому ми прагнемо робити більше й допомагати енергетичному сектору. Звісно, частина компаній наразі вагається заходити на ринок, поки ситуація залишається складною. Водночас я вже кілька разів відвідував Львів — там енергетична ситуація краща.
Тому, на мою думку, компаніям варто заходити в Україну вже зараз: можливо, почати із заходу країни, отримати перший досвід, а потім поступово рухатися далі на схід на розширення.
Отже, час інвестувати в Україну — саме зараз. Саме це ми й говоримо компаніям у Європі».
Перша панель: «Енергосистема під вогнем: уроки для України та Європи»
Певне полегшення з настанням весни відчувалося у повітрі.
Перша дискусія також засвідчила зміну сприйняття. Спікери почали говорити про те, чому Європа, зокрема Німеччина як один із ключових партнерів України в енергетичному секторі, може навчитися в України. Це відображає ширшу дипломатичну трансформацію: Україну дедалі частіше сприймають не лише як жертву, а й як носія унікального досвіду та технологічних рішень.
Як приклад інновацій воєнного часу згадували недорогі дрони, які змінюють підходи до безпеки та оборонної співпраці.
Водночас Куцевол зазначив, що Україна все ще має значно менше систем протиповітряної оборони у поріввнянні з тим, як Росія нарощує виробництво.
Олівер Гірліхс, CEO Bayer UKR та AHK Ukraine, підкреслив, що розвиток сталої енергетики має відбуватися паралельно з розвитком бізнесу. Водночас рішення мають випереджати проблеми, а не лише реагувати на них постфактум.
Німеччина має іншу модель інфраструктури: значна частина систем розміщена під землею. Для України це наразі найдорожчий варіант трансформації. Водночас навіть німецька інфраструктура залишається вразливою, особливо до кіберзагроз.
Модераторка Олена Сотник із Rasmussen Global зробила зауваження, після якого в залі на мить запанувала тиша: Україна досі просить ракети Taurus.
Олексій Поволоцький, керівник Офісу відновлення енергетичної інфраструктури ДТЕК, наголосив на важливості співпраці між компаніями (B2B) для подолання наслідків атак. Більшість українських компаній не можуть впоратися з такими викликами самостійно, а державні ресурси обмежені.
Він також попередив, що часу обмаль. Якщо Україна хоче досягти результатів до наступної зими, контракти слід підписувати вже у квітні. Також критично важливим залишається посилення протиповітряної оборони.
Друга дискусія: «Розвиток відновлюваної енергетики в Україні: бізнес-перспектива»
Валентина Москаленко, заступниця міністра енергетики, зазначила, що вітрова генерація є стабільнішою для України. Вона також підкреслила, що міжнародні партнери інвестують у механізми, які фіксують різницю в цінах та створюють стимули для інвесторів у відновлювану енергетику.
За нинішніми прогнозами, до 2030 року сектор відновлюваної енергетики може залучити до 20 млрд доларів приватних інвестицій. Очікується, що частка відновлюваних джерел становитиме 27% генерації, тоді як зараз вона становить близько 16%, включно з гідроенергетикою.
Д-р Сіріак Массюе, старший політичний радник, відділу України Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини, заступник керівника підрозділу з питань України у Федеральному міністерстві економіки та енергетики Німеччини, зазначив, що відновлювана енергетика також є ключовою для відновлення економічного потенціалу України. Він підкреслив, що приватний сектор має активніше долучатися до цього процесу.
Томас Айзенбах, керівник підрозділу з енергетики та природних ресурсів для Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії в KfW Development Bank, наголосив на необхідності чіткіших ринкових правил для всіх учасників.
На запитання The Ukrainian Review, чи може український досвід бути застосований в інших регіонах, з якими він працює, відповів ствердно. За його словами, український досвід диверсифікації відображає ширшу глобальну тенденцію.
Третя панель: «Енергетична стратегія України: шлях до ЄС»
Одне з частих питань у дискусіях про вступ України до ЄС — чи є це передусім політичним чи правовим питанням.
Під час панелі спікери наголосили, що Україні ще потрібно впровадити низку енергетичних стандартів ЄС. Водночас відбудова — можливість модернізувати енергетичну систему.
Анна Акерман, координаторка платформи Build Ukraine Back Better, порушила ще одну дилему. Деякі регуляції ЄС, яких Україна зрештою повинна буде дотримуватися, наприклад, стануть обов’язковими лише з 2030 року. Тому важливо розуміти, коли Україна буде членом ЄС.
Інна Совсун, народна депутатка України, визнала, що стратегічних дискусій щодо цих питань у парламенті практично немає. Це створює серйозну перешкоду для євроінтеграції.
Висновок
Німеччина залишається найбільшим донором для енергетичного сектору України. Водночас дискусії на форумі стосувалися не лише порад для України, а й обміну досвідом.
Українські спікери також наголошували, що Німеччина може перейняти певні уроки від України, щоб краще захистити власну енергетичну інфраструктуру та уникнути подібних вразливостей.
Тему корупції також не оминали. Втім це не зупинило міжнародну допомогу й не зменшило готовність партнерів її посилювати та впроваджувати нові рішення.
Форум продемонстрував зростаюче усвідомлення серед європейських партнерів: війна ближча до ЄС, ніж може здаватися. Тому зміцнення енергетичної стійкості України залишається стратегічним пріоритетом. І водночас немає ілюзій, що наступний сезон буде простішим.
