У більшості арабських країн медіа перебувають під сильним контролем держави або перебувають під тиском самоцензури. Журналісти уникають критики влади, релігійних і соціально чутливих тем через закони про кіберзлочинність, переслідування та економічні обмеження.
Відтак більшість арабських держав опинилися у останніх десятках Індексу свободи слова, складеного “Репортерами без кордонів”. Попри це, телебачення залишається найпопулярнішим джерелом новин.
Далі проаналізуємо, що говорили арабські медіа про Україну та російсько-українську війну, і яку риторику мають зараз.
Катар
Одна з найменших країн арабського світу за площею, але її вплив на регіон значний завдяки телеканалу Al Jazeera. Його сміливий стиль висвітлення новин часто наслідують конкуренти, а уряди інших країн неодноразово скаржилися на нього катарській владі, яка фінансує канал.
При цьому Al Jazeera рішуче критикує зовнішню політику інших держав, як-от США чи Ізраїлю, але значно обережніше висвітлює внутрішні проблеми самого Катару.
У 2023 році телеканал Al Jazeera вдався до маніпуляції, порівнюючи кількість цивільних жертв у війні Росії проти України та в ізраїльсько-палестинському конфлікті. Канал заявив, що втрати серед мирного населення в Газі перевищують українські, однак для цього використав застарілі дані по Україні – лише за перші 563 дні повномасштабного вторгнення РФ.
Водночас журналісти не зазначили, що, за інформацією ООН, реальна кількість загиблих в Україні є значно більшою, адже відсутні дані з Маріуполя, Сєвєродонецька, Лисичанська та інших тимчасово окупованих територій.
Проте загалом Al Jazeera демонструє дуже обережний підхід до теми війни в Україні. Медіа передає офіційні заяви сторін, не роблячи власних оцінок чи жорсткої критики Росії.
Водночас канал активно висвітлює дипломатичні перемовини, наприклад зустріч Зеленського з Трампом та телефонні розмови Трампа з Путіним. У таких матеріалах акцент робиться на прогрес у переговорах, гарантіях безпеки та невирішених питаннях Донбасу, тоді як військові дії та їхні наслідки висвітлюються лаконічно і без емоційного забарвлення.
Канал уникає прямої критики Росії, одночасно надаючи увагу українським заявам, дипломатичним контактам та міжнародній реакції. Це відповідає загальному стилю Al Jazeera: висвітлювати глобальні події сміливо, але з урахуванням політичної обережності.
Єгипет
Єгипетська преса користується найбільшою популярністю серед арабських країн, а інформаційно-медійний комплекс Media Production City у Каїрі постачає телепродукцію більшості арабомовних країн.
Новинні матеріали Ahram Online за аналізований період демонструють переважно інформаційно-новинний підхід до висвітлення російсько-української війни. У фокусі видання — події на фронті, заяви міжнародних організацій і дипломатичні сигнали, без глибокої емоційної або ідеологічної оцінки.
Значну увагу приділено гуманітарним наслідкам війни. Зокрема, Ahram Online повідомляє про розслідування ООН щодо можливих примусових евакуацій цивільних із Маріуполя, а також регулярно публікує зведення про жертви російських ударів по українських містах, зокрема Миколаєву. Такі матеріали формують образ України як країни, що зазнає масштабних втрат серед цивільного населення.
Водночас видання активно висвітлює заяви Росії про “скорочення військової активності”, супроводжуючи їх скептичними оцінками західних посадовців. Це підкреслює недовіру до російських обіцянок і демонструє прагнення показати розбіжність між офіційною риторикою Москви та реальними бойовими діями.
Окремий блок матеріалів стосується міжнародних наслідків війни, зокрема загрози продовольчій безпеці країн Близького Сходу та Північної Африки. Таким чином, війна в Україні подається не лише як європейський конфлікт, а як фактор глобальної нестабільності, що безпосередньо впливає на арабський світ.
Паралельно Ahram Online публікує аналітичні й авторські колонки, у яких критикується висвітлення війни західними медіа. У таких матеріалах простежується наратив про подвійні стандарти, расову упередженість та домінування західної інформаційної перспективи, що контрастує з більш стриманою тональністю новинних повідомлень.
Водночас у Єгипті активно працюють арабські редакції російських державних ЗМІ (RT Arabic, Sputnik). Їхні наративи часто підхоплюються місцевими виданнями або соцмережами: нерідко можна зустріти аргументи про “розширення НАТО” як причину війни або про “неефективність санкцій”.
Ліван
Зауважимо, що Ліван був першою арабською країною, чиє Міністерство закордонних справ офіційно засудило вторгнення РФ у 2022 році. Це викликало бурю в медіа: проросійські сили критикували цей крок, називаючи його “підкоренням посольству США”, тоді як інші медіа захищали позицію МЗС як “єдино моральну”.
Медіапростір Лівану переважно складається з приватних телеканалів і радіостанцій, значна частина яких має тісні зв’язки з політичними силами або впливовими родинами.
Медіапростір Лівану суттєво відрізняється від єгипетського: він значно більш поляризований. Оскільки країна розділена на різні політичні та релігійні табори, висвітлення війни в Україні напряму залежить від того, хто фінансує конкретне видання або яку ідеологію воно сповідує.
Прозахідні та незалежні видання (наприклад, An-Nahar, L’Orient-Le Jour) засуджують російське вторгнення. Вони проводять паралелі між Україною та Ліваном, називаючи Україну країною, що бореться за свою незалежність проти потужного сусіда. Вони активно пишуть про воєнні злочини та руйнування цивільної інфраструктури.
Видання, близькі до “Хезболли” та Сирії (наприклад, Al-Akhbar, Al-Manar) транслюють проросійські наративи. Вони часто описують війну як “справедливу відповідь на експансію НАТО” або “проксі-війну Заходу проти Росії”. У їхніх матеріалах Україна часто постає як “інструмент США”.
Тема “подвійних стандартів” – це одна з найпопулярніших тем у ліванських медіа незалежно від їхньої орієнтації. Журналісти часто порівнюють реакцію світу на війну в Україні з реакцією на конфлікти в Палестині чи Лівані.
Вони пишуть про “вибіркову емпатію” Заходу та швидкість надання допомоги Києву на противагу десятиліттям ігнорування проблем Близького Сходу.
***
Аналіз арабських медіа показує, що війна Росії проти України сприймається в регіоні не лише як європейський конфлікт, а як частина ширших геополітичних процесів, які безпосередньо зачіпають Близький Схід. Тональність і риторика висвітлення значною мірою залежать від політичного контексту кожної країни, рівня свободи слова та зовнішньополітичних орієнтацій.
У Катарі та Єгипті домінує стриманий, інформаційний підхід: медіа передають заяви сторін, акцентують на гуманітарних наслідках і дипломатії, але уникають різкої критики Росії. Водночас війна в Україні часто подається крізь призму глобальної нестабільності – зокрема загроз продовольчій безпеці та економіці арабських країн. Паралельно в інформаційний простір інтегруються наративи про “подвійні стандарти” Заходу, які резонують з локальними суспільними настроями.
Ліванський медіапростір, на відміну від інших, демонструє глибоку поляризацію. Тут війна в Україні стає віддзеркаленням внутрішніх політичних поділів: одні видання відкрито підтримують Україну як жертву агресії, інші – відтворюють проросійські та антизахідні наративи. Це робить ліванські медіа показовим прикладом того, як глобальний конфлікт використовується у внутрішній політичній боротьбі.
Загалом арабські медіа рідко розглядають Україну як повністю автономного суб’єкта міжнародної політики. Натомість війна часто інтерпретується через протистояння великих сил, насамперед Заходу та Росії, або через порівняння з власними травматичними конфліктами регіону. У таких умовах образ України формується не стільки з української перспективи, скільки як елемент глобальної та регіональної дискусії про справедливість, вплив Заходу і нерівність міжнародної уваги.
Анна Романів
