Африка стала важливим полем інформаційної боротьби РФ, де формуються глобальні наративи про війну в Україні. Дослідницькі центри відзначають, що Росія активно інвестує значні ресурси у медіавплив на континенті, використовуючи різноманітні мережі та структури впливу, включно з організаціями, пов’язаними з колишнім Пригожиним.
Як показує масштабний звіт Africa Center for Strategic Studies (ACSS) “Mapping Disinformation in Africa”, у 2023–2024 роках кількість дезінформаційних кампаній у регіоні зросла вчетверо.
Відтак далі проаналізуємо, які фейки поширювались в африканських медіа раніше та шо медіа пишуть про російсько-українську війну зараз.
Які фейки поширювались в Африці
Фейк про “Віллу Зеленського в Єгипті”. Фейк про купівлю вілли для тещі Зеленського в Єгипті поширювався в нігерійських медіа та анонімних російських телеграм-каналах.
У повідомленнях стверджувалося, що Зеленський нібито купив будинок за гроші західної допомоги Україні, і наводили “документи” та відео журналіста Mohammed Al-Alawi.
Насправді ж документи містять помилки в імені, їх автентичність не підтверджена, а сам журналіст не має реальної репутації. Це була вигадка, спрямована на дискредитацію України та формування образу країни як корумпованої, щоб нівелювати її зусилля у боротьбі з корупцією та євроінтеграції.
Фейк про “Продаж західної зброї Україною терористам у Нігерії”. Російські ЗМІ поширювали інформацію, нібито західна зброя, передана Україні, потрапляє до терористичних угруповань у Сахелі та інших регіонах Африки.
У повідомленнях цитували заяви президента Нігерії та глави міноборони РФ Шойгу, однак це маніпуляція. Насправді президент Бухарі лише зазначав, що війна в Україні та конфлікти в регіоні посилюють загрозу тероризму, але не стверджував, що зброя від Заходу для України потрапляє до терористів.
Речники Пентагону та ЄС підтвердили, що немає жодних доказів перепродажу або неправильного використання західної зброї Україною, а численні розслідування показали, що заяви про контрабанду чи продаж зброї є дезінформацією російських медіа.
Далі проаналізуємо, що пишуть африканські медіа про Україну та російсько-українську війну зараз.
The Premium Times (Нігерія)
Аналіз публікацій The Premium Times свідчить, що видання виступає радше інтелектуальним фільтром для міжнародної тематики, ніж джерелом актуальної й оперативної інформації про війну Росії проти України.
Медіа майже не публікує матеріалів про обстріли, події на фронті, перебіг бойових дій чи задокументовані воєнні злочини Росії, тобто уникає щоденного новинного виміру війни.
Натомість фокус зміщено на гуманітарний і психологічний аспекти – історії волонтерів, мирних жителів і травм, які війна залишає в людських долях, що робить ці тексти глибокими й емпатійними, але водночас віддаляє читача від розуміння поточної реальності війни.
Також The Premium Times активно працює з темою ідеологічних маніпуляцій, аналізуючи російські наративи. Зокрема, медіа опублікувала розлогу статтю “Як Україна бореться з російською дезінформацією та як це може бути корисним для Африки”.
Водночас у новинних матеріалах видання регулярно відтворює російські формулювання та заяви без достатнього контексту або чіткого маркування дезінформації, цитуючи Кремль. Наприклад, “Москва заперечує викрадення 20 000 українських дітей” або “глава російської розвідки назвав умови завершення війни в Україні”. Це створює ефект симетричності позицій там, де існує підтверджена міжнародними інституціями реальність злочинів і відповідальності Росії.
Таким чином, попри наявність якісних аналітичних і психологічних матеріалів, The Premium Times частково відтворює російські наративи через мову та структуру подачі новин і водночас уникає системного висвітлення війни як процесу з чітко визначеним агресором, що обмежує повноцінне розуміння війни для нігерійської аудиторії.
The East African (Кенія)
The East African у Кенії висвітлює російсько-українську війну дуже обмежено, зосереджуючись на небагатьох темах і переважно на загальних чи сенсаційних аспектах конфлікту, а не на щоденних подіях на фронті.
Матеріали видання охоплюють міжнародно-політичні заяви та окремі людські історії, наприклад, досвід кенійського письменника в Україні чи історії українців, які намагаються зберегти мистецтво та культурну спадщину попри руйнування.
У фокусі також опинилися деякі сенсаційні повідомлення, такі як участь 200 кенійців на боці Росії, або заяви Трампа щодо можливості припинення війни за певних умов, що надає читачеві швидкий огляд ключових подій і міжнародних позицій, але без глибокого аналізу або гуманітарного контексту.
The East African не пропонує репортажів із передової, не висвітлює життя цивільного населення у деталях і не аналізує пропагандистські наративи, а скоріше повідомляє про війну через обмежений набір тем, поєднуючи міжнародну політику, окремі людські історії та культурні аспекти.
Через це медіа створює лише поверхове уявлення про війну для кенійської аудиторії, більше фокусуючись на новинній сенсаційності та загальних міжнародних аспектах, ніж на комплексному гуманітарному або дипломатичному контексті.
Daily Maverick (ПАР)
Аналіз контенту Daily Maverick демонструє підхід, характерний для провідного інтелектуального видання Південно-Африканської Республіки, яке намагається балансувати між висвітленням жорсткої геополітики та збереженням гуманістичного фокусу.
Видання активно пише про культурну стійкість та національну ідентичність України, використовуючи візуальні репортажі, як-от історію про національний цирк, щоб показати спротив не лише на полі бою, а й у сфері духу.
Значна увага приділяється дипломатичним маневрам та сценаріям завершення війни, де медіа детально розбирає складні компроміси, зокрема потенційну відмову від вступу до НАТО в обмін на гарантії безпеки чи переговори за посередництва США.
Публікації часто мають стриманий, майже клінічний тон, характерний для якісної західної агентурної журналістики, і фокусуються на реальних наслідках енергетичного терору, описуючи блекаути та виживання мирного населення в Києві.
Водночас медіа часто цитує саме російські повідомлення про перебіг війни – наприклад, реакцію Путіна на мирний план або дронові атаки України на Росію. Тоді як регулярні ракетні російські обстріли – ігнорує.
Висновок
Африка є важливим полем інформаційної боротьби РФ, де формуються глобальні наративи про війну в Україні. Росія активно просуває дезінформацію, використовуючи різні мережі та структури впливу, що підтверджує звіт Africa Center for Strategic Studies про стрімке зростання дезінформаційних кампаній у 2023–2024 роках.
Африканські медіа демонструють різні підходи до висвітлення війни. The Premium Times у Нігерії фокусується на гуманітарних і психологічних аспектах, аналітично деконструює російську пропаганду та адаптує новини для аудиторії через перевірку фактів. Водночас видання практично не висвітлює оперативні події на фронті, обстріли чи воєнні злочини, а часто цитує російські заяви, створюючи ефект симетричності позицій там, де існує підтверджена реальність злочинів Росії.
The East African у Кенії обмежується поверхневими сенсаційними повідомленнями та міжнародно-політичними заявами, не заглиблюючись у фронтову реальність та пропаганду, що формує у читачів лише загальне й уривчасте уявлення про війну.
Daily Maverick із ПАР демонструє більш збалансований підхід, поєднуючи дипломатичний аналіз із гуманістичним фокусом на цивільному населенні та культурній стійкості України. Проте навіть тут видання регулярно цитує російські повідомлення, водночас майже не повідомляючи про регулярні обстріли чи активні бойові дії, що залишає аудиторію без повного уявлення про оперативний перебіг війни.
У підсумку, африканські медіа формують неоднорідну картину війни: від глибокого гуманістичного та аналітичного висвітлення до поверхневого й сенсаційного. Це підкреслює критичну роль медіаграмотності у сприйнятті міжнародних конфліктів та необхідність уважного аналізу джерел, аби відокремлювати факти від пропаганди.
Анна Романів
