Лютий. Назва нашого останнього місяця зими традиційно пов’язана з суворою погодою. Ця зимова енергетична криза лише посилює це значення. Проте символічно для України лютий став місяцем найтемніших сторінок сучасної історії.
20 лютого Україна вшановує День Героїв Небесної Сотні, згадуючи тих, хто загинув під час Революції Гідності. Ця дата також знаменує початок російсько-української війни XXI століття, оскільки саме 20 лютого 2014 року Росія розпочала окупацію Криму. Через вісім років, 24 лютого 2022 року, Росія розпочала повномасштабне вторгнення, після 23 лютого — так званого «дня защітніка отєчєства» в Росії.
Зі збільшенням числа жертв і масштабів трагедії світ ненадовго прокинувся, визнаючи передусім мужність українських захисників та стійкість українського суспільства — людей, які продовжували працювати, волонтерити, допомагати та підтримувати армію попри все.
Відтоді багато що змінилося. Глобальна увага поступово зменшилася. Єдність уже не така, як раніше, ні у світі, ні, слід визнати, серед українців. Проте незмінним залишається намір Росії знищити Україну як націю.
Числа
Загиблі цивільні
За даними ООН, станом на лютий 2026 року кількість загиблих цивільних перевищила 15 000. Однак ця цифра відображає лише офіційно підтверджені смерті, адже реальна кількість не може бути повністю встановлена через окупацію українських територій.
Наприклад, за даними Human Rights Watch, щонайменше 8 000 людей загинули в Маріуполі протягом першого року повномасштабного вторгнення. У квітні 2022 року мер Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що в місті загинуло щонайменше 20 000 людей. І Маріуполь — лише один приклад.
Діти, загиблі: 676+ (за даними Офісу Генерального прокурора станом на кінець 2025 року), що приблизно відповідає 23–35 класам школи.
За словами Президента Володимира Зеленського, у російсько-українській війні загинуло 55 000 українських військових. Також існує велика кількість зниклих безвісти, про що він заявив на початку лютого.
У цілому, Росія знищила українське населення, еквівалентне середньому європейському місту.
Безрезультатні переговори 2025 року через справжні наміри Росії також мали свою ціну. Загальні цивільні втрати в Україні у 2025 році сягнули щонайменше 2 514 загиблих і 12 142 поранених — на 31% більше, ніж у 2024 році. Російський уряд відчував дедалі більшу впевненість на тлі руйнування міжнародної ізоляції та використав цей час, щоб посилити атаки, що призвело до ще більшої кількості загиблих українців.
Внутрішньо та зовнішньо переміщені особи
Станом на 2025–2026 роки в Україні офіційно зареєстровано приблизно 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Станом на середину 2025 року приблизно 5,6–6,9 млн українців залишаються за кордоном через війну. Багато з них не мають домівок, куди повертатись.
Окуповані території
З 2014 року приблизно 116 165 квадратних кілометрів — близько 19,25% території України — залишаються під російською окупацією. Це трохи більше, ніж територія Болгарії або Ісландії.
Ракети та безпілотники
Станом на початок 2026 року Росія випустила понад 13 000 ракет різних типів по Україні з початку повномасштабного вторгнення. Від 2022 року було випущено понад 142 000 ударних дронів.
Повітряні тривоги
Загальна кількість повітряних тривог: 75 022
Середня тривалість: 1 година 29 хв 45 секунд
Найдовша тривога: 70 годин 45 хв 51 секунда
Ці цифри символізують роки життя, проведені у сховищах.
Збитки інфраструктури
Станом на початок 2026 року прямі збитки інфраструктури України від російської агресії перевищують $195 млрд. У глобальному рейтингу країн за ВВП (приблизно 195 країн) ця сума стояла б на 58–60 місці, попереду понад 130 країн світу.
Міжнародна підтримка
Коливання та затримки мають відчутну ціну — числа це доводять. Росія очікувала глобальної байдужості при запуску повномасштабного вторгнення. «Тестовий етап», що розпочався у 2014 році, з точки зору Кремля, здався успішним. Міжнародна реакція на події, коли агресор поглинув, наприклад, Чечню чи частини Грузії, була слабкою.
Але цього разу байдужість не перемогла.
Так, багато політиків сумнівалися, що Україна витримає вторгнення. Проте глобальна солідарність виявилася значною. Гуманітарна допомога швидко поєдналася з військовою підтримкою.
Сьогодні по всій Європі головні публічні будівлі продовжують світитися кольорами прапора України. Важливо пам’ятати: Європа залишається в безпеці, поки Україна слугує щитом. Якщо Україна впаде, російська агресія не зупиниться на її кордонах. Україні потрібна зброя для захисту своєї свободи, бо або йтиметься про свободу, або взагалі про припинення існування.
