Білоруський диктатор продовжує коментувати війну Росії проти України у грубій манері. Тепер він почав вихваляти Дональда Трампа. За його словами, мир в Україні залежить винятково від Трампа та США.
Головне, щоб Трамп не відступив від цієї позиції. Це людина з характером, інколи імпульсивна. Важливо, щоб він не махнув на все рукою і не відійшов убік. Якщо він наполегливо рухатиметься в цьому напрямку, результат буде. Європейцям тут нема чого метушитися, — заявив самопроголошений президент Білорусі.
Ця заява демонструє, як співучасник агресії коригує свою позицію. Його мета — забезпечити для себе максимально вигідні політичні результати.
Заручники як важіль
13 грудня Україна та Білорусь відзначили повернення 114 цивільних осіб. Вони були засуджені та ув’язнені білоруською владою. Звільнення відбулося на прохання та за сприяння партнерів зі США. До процесу також було залучено Координаційний штаб України.
Для Лукашенка цей крок став “win-win” сценарієм. Представників опозиції фактично змусили виїхати у вигнання. За межами Білорусі вони мають менше інструментів впливу на суспільство. Водночас Лукашенко домігся часткового пом’якшення санкцій.
Того ж дня відбулися переговори з Джоном Коулом, спеціальним представником президента США Дональда Трампа. За їхніми підсумками Олександр Лукашенко помилував 123 політичних в’язнів. У відповідь Вашингтон погодився послабити санкції проти білоруської калійної галузі.
Реальне ставлення до США
Водночас Лукашенко продовжує демонструвати лояльність до противників США. Нещодавно він заявив, що президент Венесуели Ніколас Мадуро може приїхати до Білорусі, якщо буде змушений залишити посаду.
За словами Лукашенка, Білорусь і Венесуела мають давні відносини. Він додав, що Мадуро буде бажаним гостем у Мінську.
Така позиція підкреслює амбівалентність зовнішньої політики Білорусі. Лукашенко підтримує контакти зі США, але водночас сигналізує про зближення з геополітичними опонентами Вашингтона. Саме такий підхід давно визначає білоруську політику за його правління.
Висновок
Ситуація, за якої Лукашенко фактично утримує цивільних як заручників, створює жорстку дипломатичну дилему. Їхній стан здоров’я та умови утримання — незадовільні. Держави змушені обирати між пом’якшенням санкцій і збереженням тиску, розуміючи, що репресії триватимуть.
Втім, умиротворення диктаторів, незалежно від їхнього масштабу, не може бути сталим рішенням. Лукашенко й надалі санкціонує арешти за розмитими звинуваченнями на кшталт “ймовірної співпраці зі спецслужбами України”. Білоруський кейс демонструє ширшу реальність: поразка Росії полегшить життя одразу низки країн. Політичне виживання Лукашенка безпосередньо залежить від підтримки Кремля.
Крім того, звільнені представники білоруської опозиції постійно наголошують на одному: стратегічна перемога України є ключовою передумовою демократичних змін у самій Білорусі.
