На третій рік окупації Маріуполя росіяни красиво наситили інформаційне поле картинками про відновлення. Понад 90% медійного контенту, який виходить з окупованого міста – щасливі люди, пофарбовані фасади та повне відчуття якщо не щастя, то нової епохи.
Проте, ми системно демонструємо всю ілюзію відбудови. Завжди залишається питання в наших міжнародних партнерів “а як насправді?” Суто прагматично можна зрозуміти таке питання, бо всі стискаються з двома крайнощами позицій: проукраїнської та проросійської. А що люди? Звичайні люди, які залишились в окупації – що насправді відчувають вони?
І тут в грудні 2024 – січні 2025 року несподівано пройшов прорив правди та думки від першого лиця маріупольців. Протягом короткого періоду в мережі було оприлюднено 27 відеозвернень звичайних маріупольців, на ім’я Путіна. З однаковим описом та вимогою: “Дайте нам наше житло”.
Все почалось з демонтажу цілого кварталу з периметром в 5 км у Лівобережному районі. Понад 5 тисяч людей протягом весни 2023 року залишились без житла. Російські трактори та бульдозери перетворили його на котловани. Людям пообіцяли компенсацію за втрачене майно та нове житло. Пройшли роки, а люди не отримали нічого.
Єдине, що змінилось – їх кількість зросла в геометричної прогресії. Лише через демонтаж трьох великих житлових масивів без житла залишилось понад 65 тисяч маріупольців. Третина цих людей досі в окупації – проживають в знайомих, рідних та місцями просто самовільно займають житло інших маріупольців, які евакуювалися. І всі вони чекали на виконання обіцянок російської окупаційної влади.
Проте, в грудні 2024 року російська влада оголосила, що всі програми компенсацій – закриті та не будуть надалі фінансуватись. Тобто, людей так і залишили без житла, на вулиці з обіцянками.
Доведені до краю люди вийшли на вулицю з протестом. Квартал за кварталом записували звернення до Путіна, розповідаючи про реальність Маріуполя за лаштунками пофарбованих фасадів центральних вулиць. Про біду, втрату дому, прокинутись та безнадію.
Так вперше правда стала доступна всім. Без купюр та майже без пропаганди.
У підсумку станом на зараз в Маріуполі понад 22 тисячі людей не мають ані житла, ані надії на компенсацію. Окупаційна влада демонтувала та фізично знищила близько 40 тисяч квартир, надавши на заміну всього 5 тисяч квартир. Цифри, які яскраво демонструють реальність “відбудови” Маріуполя.
Та замість висновку або епілогу. В лютому ФСБ Росії в Маріуполі знайшло кожного мешканця, хто взяв участь у записі. Навіть, якщо людина просто стояла мовчки – до неї постукала репресивна машина. Кожному було попереджено, що ще одне відео і вони зникнуть назавжди у підвалах та катівнях ФСБ. Назавжди. Тому, далі ніякого публічного бунту не варто очікувати. Не через покращення, а через репресії. Які теж є невідʼємною частиною життя в окупації.
Петро Андрющенко
*Ці думки належать виключно автору. The Ukrainian Review не займає жодної позиції і не несе відповідальності за слова автора.
Петро Андрющенко був радником міського голови Маріуполя. Після початку війни Російської Федерації в Україні в лютому 2022 року він став де-факто “голосом” Маріуполя.
У своєму Telegram-каналі “Andryushchenko Time” він розповідає правду про жахи окупації, депортацію людей російськими окупантами та “фільтраційні” табори на Донбасі.
