Другий раунд переговорів між Україною та США завершився в Берліні. Прикметно, що вчорашній перший тривав понад п’ять годин.
Сполучені Штати представляють спеціальний представник Стів Віткофф і радник та зять президента США Джаред Кушнер, тоді як українську делегацію очолює Президент Володимир Зеленський.
Дональд Трамп, за повідомленням американського посадовця Sky News, задоволений результатами переговорів між делегаціями США та України в Берліні. Водночас оцінки медіа є значно стриманішими, адже український суверенітет і надалі перебуває під тиском.
У наступному раунді переговорів візьме участь більше європейських лідерів.
Три частини угоди
Україна та США узгоджують три ключові документи, покликані прокласти шлях до миру:
-
економічний документ щодо післявоєнної відбудови;
-
безпекові гарантії для захисту України від повторної російської агресії;
-
базовий рамковий документ, що складається з 20 пунктів.
Станом на зараз чітких відповідей щодо безпекових гарантій немає. Лише очевидно, що членство в НАТО не розглядатиметься як така гарантія.
Камінь спотикання
За інформацією AFP, американська сторона наполягала на відмові України від Луганської та Донецької областей, що Київ вважає червоною лінією. У результаті перший раунд переговорів було схарактеризовано як складний.
США пропонують, щоб Україна повністю відмовилася від Криму, Донецької та Луганської областей, а також передала Запорізьку й Херсонську області вздовж поточної лінії розмежування.
Після першого раунду офіційних заяв не було. Згодом секретар Ради національної безпеки та оборони України Рустем Умєров заявив:
Ми сподіваємося, що наприкінці дня досягнемо угоди, яка наблизить нас до миру. Зараз у медіа багато анонімних спекуляцій, тож не піддавайтеся чуткам і провокаціям.
Згодом уточнили, що Умєров не мав на увазі саме “сьогодні”, а використав фразу “наприкінці дня” (at the end of the day) як сталий вислів. Плутанина виникла через at/by помилку в початковому дописі.
Під час пресконференції з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом Президент Зеленський відкрито визнав, що наразі позиції США та українсько-європейської сторони щодо територіальних питань різняться.
Американський посадовець заявив Reuters:
Ми вважаємо, що росіяни погодяться на гарантії в остаточній угоді. Трамп зосереджений на тому, щоб зупинити подальше просування Росії на захід.
Така позиція є наївною, з огляду на те, що російські посадовці послідовно демонструють небажання укладати будь-які мирні домовленості. Зокрема, посол Росії у Великій Британії Андрєй Кєлін заявив:
Це точно не має бути угода; ми маємо говорити про капітуляцію України. Київ повинен думати не про угоду, а про ситуацію на землі.
Позиція Німеччини
Берлін приймав делегації США та України, тож риторика Німеччини на цьому етапі є особливо показовою. Можливість використання заморожених російських активів видається ближчою, ніж раніше. Володимир Зеленський подякував Німеччині за лідерство у просуванні цього питання під час зустрічі з президенткою Бундестагу Юлією Клекнер.
Канцлер Мерц знову звернувся до історичних паралелей, нагадавши 1938 рік — політику, що лише задовольнила апетити диктатора. Вустами лідера Німеччини це прозвучало особливо значуще.
Він також знову висловився проти надання Україні кредитів, забезпечених замороженими російськими активами. Водночас Мерц наголосив, що конфіскація цих активів стане чітким сигналом для Москви про необхідність завершення війни.
Сигнали ЄС
Вступ України до ЄС може стати частиною ширшої угоди щодо припинення війни. Втім, посадовці наголошують, що йдеться лише про проєкт, адже для цього необхідна одностайна згода всіх держав-членів.
Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос підтвердила це в інтерв’ю DW, коментуючи повідомлення про те, що остання версія мирного плану передбачає вступ України до ЄС не пізніше початку 2027 року.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо вже висловив заперечення, заявивши, що буде серед перших, хто виступить проти вступу України до ЄС, попри попередні запевнення у підтримці європейської інтеграції України. Така зміна позиції не є несподіваною: напередодні виборів в Угорщині з огляду на її роль як енергетичного партнера, що вимагає винятків для закупівлі дешевого російського газу, Фіцо прагне діяти в унісон з Віктором Орбаном.
Водночас саме членство в ЄС не є безпековою гарантією, а радше економічним стимулом.
Висновок
Українсько-американські консультації тривають. Однак відчуття близькості розв’язання може бути оманливим. Росію неможливо змусити прийняти документ, особливо з огляду на її подальшу ірраціональну поведінку.
Президент Фінляндії Александр Стубб і канцлер Мерц наголошують на нинішній динаміці, описуючи мир як “ближчий, ніж будь-коли”. Утім, це залишається однобічною західною перспективою. Росія ж, навпаки, щоразу посилює свої вимоги, коли формується компромісний проєкт.
Для України очевидно, що будь-яка пауза дозволить Росії переозброїтися та стабілізувати економіку. Водночас Москва побоюється аналогічного сценарію для Києва, а також повернення додому власних солдатів, значна частина яких є колишніми в’язнями. Тому Росія найімовірніше продовжуватиме воювати до останнього.
Справжня мета цих переговорів для Росії — змусити Україну піти на територіальні поступки, дестабілізувати українське суспільство та здобути символічну перемогу, легітимізувавши зміну кордонів у XXI столітті. Це не тези США, однак Вашингтон дедалі частіше виглядає посередником, чиї пропозиції грають на користь російської сторони. Зеленський і Мерц обережно артикулюють це, поєднуючи проблемні моменти з подякою американському партнеру, як того вимагає дипломатична реальність.
Європейські лідери готуються до наступних раундів обговорень. Утім, раціоналізувати мирний план за наявності ірраціонального агресора вкрай складно. Наразі єдиним по-справжньому позитивним результатом для України залишається зміцнення зв’язків із європейськими партнерами.
