Війна з Росією триває в Україні вже майже 10 років. За цей час сотні тисяч воїнів стали на захист нашої незалежності, серед них і бійці спецпідрозділу “Артан” ГУР МО України. Командир цього спецпідрозділу Віктор Торкотюк на прізвисько “Титан” поділився з The Ukrainian Review досвідом своєї команди та розповів, як модернізувалися бійці з початку повномасштабного вторгнення.
Скільки бійців нині налічує спецпідрозділ ГУР МО України “Артан” та в чому полягає специфіка вашої діяльності на полі бою?
Кількість особового складу, звісно, ми розкривати не можемо. Це секретна інформація. І саме через специфіку нашої діяльності. Єдине скажу, що усі бійці – висококваліфіковані фахівці у своїх напрямках. Тому що підрозділ – це не лише штурмовики, артилеристи, чи оператори БПЛА, але й водії, логісти і так далі. І кожен з них виконує важливу для загального успіху функцію.
Специфіка нашої діяльності досить широка. Насамперед це штурмові дії, зачистки, адже “Артан” – це підрозділ активних дій Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Так само ми виконуємо спеціальні операції, кожна з яких унікальна і напрацьовується за окремими алгоритмами. Звісно, це і розвідка, і диверсійні дії, і робота в тилу ворога. Так само ми беремо участь у боях на передовій, виконуючи завдання більш притаманні піхотним підрозділам. Якщо того вимагає ситуація на фронті, підтримуємо інші підрозділи Сил оборони України.
Працюємо і на землі, і в морі. Готові до будь-яких задач, які вимагають високого рівня координації та швидкості реагування. Слова “неможливо” для нас не існує.
Розкрийте значення шеврона вашого спецпідрозділу?
Шеврон нашого підрозділу символізує силу, мужність і відданість. Він нагадує про наші цінності: братерство, професіоналізм та готовність боротися за свободу нашої країни.
Символом “Артану” є сова, яка зображена на шевроні підрозділу. Птаха символізує мудрість, пізнання та смерть. Сова розміщена на тлі зірки Інглії – давньословʼянського оберега. У кігтях тримає створіння, зображене на гербі ворога.
Назва “Артан” походить від Артанії – державного утворення групи племен, які, за свідченням деяких середньовічних істориків, мешкали на території сучасної України, були безжальними й непереможними воїнами.
Які критерії відбору бійців до вашого підрозділу? Чи є спеціальні вимоги до фізичної, чи психологічної підготовки?
Відбір бійців дуже суворий, адже служити в “Артані” – це честь і привілей. Звісно, пріоритетно ми шукаємо людей з військовим досвідом, відмінною фізичною підготовкою та високими психологічними якостями. Але й цивільні без досвіду, які мають бажання захищати рідну землю, можуть до нас приєднатися – ми всьому можемо навчити, у нас відмінні інструктори, є все необхідне забезпечення, можливості для навчання і розвитку.
Звісно, усі кандидати проходять ретельні психоемоційні тести, інтерв’ю, тести на фізичну підготовку. Вже потім по кожному окремо ухвалюється рішення.
Що, на вашу думку, потрібно змінити або покращити в системі підготовки та забезпечення українських спецпідрозділів?
Важливо зосередитися на модернізації тренувань, впровадженні нових технологій і забезпеченні належної техніки. Також, можливо, варто ще більше посилити міжнародну співпрацю для обміну досвідом. Тут зауважу, що і міжнародним партнерам буде корисна така співпраця, адже за час бойових дій ми отримали багаж знань і досвід, який стане в пригоді будь-якому підрозділу з інших країн.
Загалом же підготовка підрозділів в системі Головного управління розвідки – на надзвичайному рівні. Працюють досвідчені інструктори, які пройшли не одну бойову кампанію, є належне забезпечення і правильне ставлення до бійців.
Розкажіть про найуспішніші операції, в яких підрозділ “Артан” брав участь і якими ви пишаєтеся?
Насправді я пишаюся кожною операцією, яку виконали мої хлопці, спецпідрозділ “Артан”. Адже не буває операцій простих, особливо враховуючи нашу специфіку. Але про усі, зі зрозумілих причин, я розказати не можу. Це ми відкладемо на потім, коли поговоримо після перемоги.
Та все ж є кілька унікальних операцій “Артану”, які вже відомі широкому загалу. Це і повернення під контроль України так званих “вишок Бойка”, газодобувних платформ у Чорному морі, і операції на території тимчасово окупованого Криму, на Тендрівській косі. Це все частини комплексного плану зі звільнення української землі. Головний їхній результат на цей момент: ми змінили розстановку сил в акваторії Чорного моря, допомогли розблокувати зерновий коридор та стабілізувати його безпечну роботу. Нині по ньому постачається стільки ж продовольства для країн, які його конче потребують, як і до повномасштабного вторгнення.
Було багато сухопутних операцій. Найбільші – у Бахмуті, на Купʼянському напрямку. Цього року – оборона Часового Яру та звільнення Харківщині. Разом з іншими підрозділами активних дій ГУР МО України ми звільнили 400 гектарів лісу, де буквально “закопався” ворог. Нам протидіяли професійні досвідчені війська, але ми виконали поставлене нашим командиром Кирилом Будановим завдання. Як завжди, адже наше кредо: завдання має бути виконано.
Нещодавно ваш підрозділ разом з “Kraken”, Міжнародним легіоном та легіоном “Свобода Росії” провели успішну операцію зі звільнення лісового масиву в Харківській області. Що ви можете розповісти про кооперацію з “Свобода Росії”? Чи доводилося співпрацювати ще з якимись іноземними легіонами пліч-о-пліч?
Звісно, ми на багатьох операціях працюємо спільно з іншими підрозділами Сил оборони і безпеки України, особливо з підрозділами ГУР МО, зокрема, з Міжнародним легіоном. Це високопрофесійний підрозділ, тож працювати разом – нам приємно, почесно, і головне – це приносить результат.
Ми вдячні усім громадянам інших країн, які допомагають нам виборювати свободу України. Та й усього іншого демократичного світу… Адже злу не можна давати поступок, загравати з ним, домовлятися – дай палець, відкусять руку до ліктя.
Який підрозділ ворога був найпрофесійнішим та найскладнішим супротивником?
У ворога є професійні підрозділи, з високим рівнем підготовки, якісним спорядженням. І коли вони, буває, дізнаються, що ми працюємо на якомусь напрямку, намагаються кинути такі підрозділи протистояти нам. Втім, ворога ми не боїмося. Хоч і “шапками не закидаємо”. Завжди плануємо свої дії з урахуванням усіх факторів, зокрема і того, хто нам протистоїть у конкретному місці в конкретний момент.
Як змінилася тактика вашого підрозділу з початку війни? Чи доводилося адаптувати методи роботи через нові виклики?
Тактика змінюється постійно. Ця війна дуже швидкоплинна. Тобто все еволюціонує буквально на очах. Для порівняння: якщо у 2022 році у Бахмуті ми вели переважно стрілецькі бої і за весь час бачили буквально кілька ворожих дронів, то у 2024 у Часовому Ярі все навколо буквально кишіло цими дронами. Хоча, звісно, ворог так само продовжує активно працювати по наших позиціях з артилерії, РСЗО, авіації, скидати КАБи…
Ми адаптуємося до нових умов, зосередившись на гнучкості та швидкості реагування. Інтеграція сучасних технологій, таких як безпілотники, звісно, стала невідʼємною частиною нашої стратегії.
На ваш погляд, чи суттєво зміниться хід бойових дій після приєднання військ КНДР до російської сторони? Яка реакція України та світу буде правильною у цьому випадку?
Будь-які зміни – це нові виклики. Але, як кажуть в Україні, “нам своє робити”. Наша держава, наша армія продовжать зміцнювати обороноздатність, посилюватись. В цьому контексті також продовжимо шукати підтримку міжнародної спільноти, щоб спільно протистояти будь-яким загрозам.
Росіяни просувають наратив, що українська армія нині дуже виснажена. Чи справді це так і які нині проблеми справді існують?
Всі війська проходять через важкі випробування, люди можуть втомлюватися, але наш бойовий дух залишається незламним. Будь-які проблеми можна вирішити, якщо працювати. А ми працюємо і, як ви бачите, показуємо результат. Тож нехай ворог говорить. А за нас говоритимуть справи.
Що конкретно для вас стало найважчим у цій війні?
Найважче для мене – втрачати побратимів. Ми успішний підрозділ, та все ж втрати бувають Це завжди залишає глибокий слід у серці. Важливо пам’ятати про кожного з наших Героїв, продовжуючи боротьбу, підтримуючи їхні родини, зберігаючи памʼять про них.
Які операції найтяжче даються вашим хлопцям? (вода\суша, може якісь напрямки або конкретний вид завдань)
Кожна операція має свою специфіку і свої складні моменти. Працювати на воді, коли навкруги ніч, до найближчого берега 200 кілометрів, здіймаються хвилі, у небі ворожі літаки, а ще треба дозаправитися, цікаво по-своєму. В тилу ворога, де ускладнено логістику та евакуацію – теж цікаво, але вже по-іншому. Сидіти в окопах, під дощем чи на морозі, коли на тебе безперервно сунуть танки та інша важка техніка, як навіжені, лізуть вороги – ще інакше. У кожного солдата важка робота. І кожен робить внесок у загальну перемогу.
Що зробите в першу чергу після завершення війни?
Вимкну телефон (сміється). Якщо серйозно, будемо працювати на відновлення країни, посилення армії, підтримку ветеранів, щоб вони не залишилися наодинці з наслідками війни. До того ж переконаний, і міжнародним партнерам наш досвід стане в пригоді. Тож будемо ділитися.
Тетяна Стельмах
