Українська енергосистема стикається з гострим дефіцитом генерувальних і передавальних потужностей через постійні російські атаки. Остання тактика Росії полягає не лише в ударах по електростанціях, а й у системному знищенні ліній електропередачі та підстанцій. У результаті навіть імпорт електроенергії з Європи через ENTSO-E не може бути повноцінно переданий до споживачів, зокрема в містах на лівому березі річки Дніпро.
Що таке ENTSO-E
Приєднання України до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи (ENTSO-E) у 2022 році допомагає стабілізувати енергетичну систему та справлятися з дефіцитом електричної енергії. В той час коли Росія намагається знищити критично важливу інфраструктуру, енергосистема збалансовується завдяки імпорту з європейських країн. Це фактично забезпечило Україні форму технічної безпеки, гарантовану західними партнерами.
Незважаючи на те що технічна інтеграція вже відбулася, сам процес ще триває і вимагає змін на законодавчому, фінансовому та адміністративному рівнях.
Поточна ситуація в енергосистемі
Геннадій Рябцев, позаштатний експерт з питань енергетики Центру Разумкова, в коментарі для The Ukrainian Review стверджує, що навіть з урахуванням імпорту енергії з Європи українські станції не виробляють достатньо енергії, щоб задовольнити необхідні потреби:
«Президент нещодавно казав про те, що в наявності після відповідних ударів в енергосистемі було 11 ГВт потужності. Це без урахування імпорту. Прем’єр-міністерка казала на початку опалювального сезону готово 17,6 ГВт потужності.
Це означає, що за нормальних умов максимальне споживання в Україні на рівні 17-18 ГВт потужності. В наявності 11 ось вам дефіцит, який, на жаль, покрити шляхом імпорту, вдається лише на чверть».
Рябцев пояснює, що найбільша проблема в енергетиці полягає в тому, що атаки Російської Федерації спричиняють аварії на різних рівнях енергосистеми. Вони поділяються на три категорії: потужність передачі — це функціонування високовольтних ліній електропередач і підстанцій, які забезпечують транспортування енергії на великі відстані; системи розподілу — це мережі, які доставляють електроенергію безпосередньо до місцевих кінцевих споживачів; і генерація — це наявність електростанцій і їх повсякденна робота. Він заявив, що потужності розподілу, передачі та генерації недостатньо. Це пов’язано з тим, що російські атаки спрямовані передусім на великі об’єкти генерації — теплові, гідро- та теплоелектростанції (ТЕС, ТЕЦ і ГЕС), які є критичними для стабільної роботи енергосистеми.
Як працює енергосистема?
Уся система працює як єдиний організм і зберігає єдиний диспетчерський центр НЕК («Укренерго»), попри постійні атаки Росії на енергетичні об’єкти. У режимі реального часу НЕК «Укренерго» керує режимами роботи системи, балансує генерацію та споживання та приймає рішення щодо стабільності та частоти.
За словами Геннадія Рябцева, об’єднана енергетична система дозволяє оператору системи передачі контролювати її роботу в режимі реального часу:
«Зараз об’єднана енергетична система України зберігає свою цілісність. Немає окремих енергетичних острівців, які працюють один незалежно від одного. Друге, робота функціонування об’єднаної енергетичної системи є контрольованою. Тобто оператор системи передачі знає все, що відбувається в системі, і діє так, як потрібно діяти оператору системи передачі для балансування системи.
Якщо він бачить, що генерацій стає більше, він збільшує споживання. Якщо він бачить, що відбувається зменшення обсягів доступної генерації, він його зменшує».
31 січня 2026 року відбулося каскадне відключення електроенергії між Україною та Молдовою. Рябцев пояснює, що причиною цього стало стан обладнання передач та погодні умови:
«Відбулася аварія в системі передач. Вона була спричинена обладнанням відповідних ліній електропередач і виходом їх з ладу внаслідок погодних умов, і оскільки ці лінії з’єднані між собою, адже енергосистема України та Республіки Молдова синхронізовані разом з енергетичною системою континентальної Європи, то проблеми в Молдові автоматично стають проблемами в Україні, і навпаки».
(Примітка редакції: йдеться про те, що енергосистеми України та Молдови технічно з’єднані між собою в межах синхронізованої зони ENTSO-E. Основні міждержавні лінії, через які обидві країни інтегровані в європейську енергосистему, проходять через Румунію. Тому аварії на спільних вузлах або лініях можуть одночасно впливати і на Україну, і на Молдову, навіть попри їхню інтеграцію до європейської мережі.)
Він також зазначає, що оператор системи передачі був першим, хто дізнався про цю аварію, оскільки він відреагував на неї та відновив роботу з’єднання та систем. Чи є якісь недоліки в об’єднаній системі, якщо вона може давати такі збої? Геннадій дав відповідь:
«Якби в системі були резерви тієї самої потужності, то цієї аварії просто ніхто б не помітив. Були б використані інші напрями транспортування, інші напрями передачі енергії, були б залучені інші схеми, тобто систему моментально переконфігурували. І все. Ну може десь там, блимнуло б світло, наприклад, десь в Києві, і все було б нормально.
Точно б не зупинилося метро. Тобто проблема не в тому, що тут синхронізація не діє. Проблема в тому, що ми не можемо через нестачу потужностей, всіх різних, швидко відновити роботи системи як це було б за нормальних умов функціонування».
Фінансова модель енергетичної інтеграції
ПСО (публічні службові обов’язки) зобовʼязують учасників енергоринку продавати електренергію нижче ринкової вартості для населення. Це призводить до накопичення боргів та відсутності інвестицій необхідних для переобладнання і розвитку технічного арсеналу.
Відсутність інвестицій в сектор впливає на поточний стан енергетики в України. Максимальна пропускна спроможність експортної енерегії – 2,45 ГВт, вона обмежена не лише фінансовими, а і технічними показниками. Для збільшення потужності необхідно будувати нові лінії передачі (як транскордонні, так і всередині України). За словами Геннадія Рябцева, в середині системи зберігаються вузькі місця передачі потужності для деяких перетинів. Це обмежує можливості передачі електроенергії із заходу на схід із півночі на південь країни. Росіяни також змінили стратегію атак і додатково знищують лінії передач і об’єкти генерації на лівобережній частині України та Одещині, що ускладнює передачу імпортованої електроенергії. Заміна обладнання вимагає грошей, але борги та поточний ринок не приваблюють інвесторів.
Чинна модель ПСО передбачає постачання електроенергії населенню за регульованими, нижчими за ринкові, цінами незалежно від рівня доходів споживачів. У результаті виробники електроенергії недоотримують частину доходів, що формує багаторівневу систему заборгованостей між учасниками ринку — від постачальників до операторів системи передачі. Обмежені фінансові потоки ускладнюють розрахунки з контрагентами та знижують інвестиційну спроможність сектору. Таким чином, соціальна функція держави фактично фінансується коштом ресурсів енергетичних компаній.
Європейський принцип ринкового ціноутворення є ефективним. Закупівля газу та електроенергії за актуальною ціною дозволить припинити накопичення боргів і залучити інвестиції в розвиток енергетики. Крім того, це може зробити складнішим створення схем корупції, які існують завдяки адміністративному управлінню ціноутворенням.
Водночас перехід до ринкового ціноутворення неминуче вплине на фінансово вразливі верстви населення. В умовах війни, коли значна частина домогосподарств втратила доходи, різке зростання тарифів може мати соціально чутливі наслідки. Саме тому лібералізація цін має супроводжуватися адресною державною підтримкою — через механізм точкового субсидіювання найбільш вразливих споживачів.
На початку січня 2026 року регулятор ухвалив тимчасове рішення щодо підвищення прайскепу (граничної ціни) для комерційних учасників. Це обмеження діє до 31 березня 2026 року. Воно створює більше економічних стимулів продавати або імпортувати електроенергію, бо учасники ринку можуть отримувати вищі ціни, якщо потрібно. Це прибирає цінове обмеження на закупівлю імпортованої електрики в піковий час, коли ціни на ринку вищі ніж встановлений прайскеп.
Контрольовано низке ціноутворення зумовлює виникненню боргів та відсутності інвестицій. Бюджет недофінансовується через брак фінансування в енергетичній галузі. Це впливає на недофінансування соціальних сфер, що безпосередньо впливає на українців. Таким чином, низька ціна, яка здається перевагою для населення, насправді є стратегією, яка має бути замінена ринковим ціноутворенням.
Законодавчий прогрес і ринкові обмеження
У своєму звіті від 4 листопада 2025 року Європейська комісія оцінила рівень підготовки України у сфері енергетики як «хороший» після війни та масштабних руйнувань. Вона показала значний прогрес у впровадженні реформ, узгодженні законодавства із законодавством ЄС та розвитку енергетичного ринку.
Була проведена робота з розвитку і втілення частини національного плану з енергетики і клімату (NECP), створення ринкового законодавства для відновлюваних джерел та прозорого оптового енергоринку та почали наближати правила до норм ЄС. Але без повної імплементації на практиці переважно на рівні законодавчої стратегії.
В той же час рекомендується поступово скасувати прайскеп, або граничну ціну, на оптовому ринку електроенергії, щоб зробити ринок більш ефективним і без обмежень.
Створити механізми підтримки вразливих споживачів електроенергії; досягти лібералізації цін на газ, передбаченої Україною.
Визначити оператора ринку та продовжувати вдосконалювати правила та правила енергетики відповідно до acquis ЄС. Це показує, що європейські партнери усвідомлюють проблеми в українській енергетиці та фінансовій моделі.
Енергетична стратегія
Інтеграція з ENTSO-E вимагає від української енергетики зміну архітектури системи. Тому, за словами Геннадія Рябцева енергетична стратегія, передбачає забезпечення частини генерації електроенергії атомними електростанціями як базову потужність, а іншу частину — маневрові джерела, здатні змінювати вироблення впродовж доби:
«Замість кількох десятків великих теплових електростанцій Україна має перейти до мережі з сотень малих енергетичних установок потужністю від одного до ста мегаватів, які працюють на локальних ресурсах і об’єднані в розумну мережу (smart grid)».
Російські атаки на енергосистему України показали, що сама архітектура негнучка і нестабільна. На початку 2024 року РФ знищила 10 ГВт енергогенеруючих потужностей в Україні. З початку 2022 року, енергетичний сектор країни зазнав збитків у розмірі 56,5 мільярдів доларів. Спадщина від Совєтського союзу морально застаріла (великі атомні блоки, ТЕС, мережі, диспетчеризація) та вимагає змін. Стратегія передбачає використання малих атомних блоків (SMR — Small Modular Reactors, малі модульні реактори, які легко масштабуються і мають меншу потужність порівняно з традиційними АЕС). Наразі проєкти на стадії планування або тестування, комерційне впровадження очікується у 2030-х. Геннадій Рябцев зазначає, що:
«Майбутня енергосистема України має поєднувати базову атомну генерацію та велику кількість маневрових локальних джерел, які покриватимуть пікові навантаження і забезпечуватимуть стійкість системи навіть за умов воєнних загроз».
Висновок
Інтеграція з ENTSO-E стала рушійною точкою у змінах українському секторі енергетики. Вона не лише відіграла важливу роль в стратегічній безпеці, а і задала вектор руху і необхідні зміни які потрібно виконати.
Варіаційність, мобільність і автономність — основні принципи існування енергетики під час війни. Україна вже спромоглася вносити зміни на всіх рівнях (законодавчий, технічний та економічний).
Проте війна продемонструвала, що нинішня архітектура української енергосистеми не забезпечує достатнього рівня стійкості та потребує структурної трансформації.
