За словами джерел, обізнаних із перебігом дипломатичних контактів, Росія останнім часом активізувала неформальні консультації з кількома ключовими акторами на тлі тривалої кризи на Близькому Сході, прагнучи взяти на себе центральну посередницьку роль і сприяти припиненню вогню вже найближчими днями.
Вважається, що Москва підтримує паралельні канали комунікації з представниками США, Ізраїлю, Ірану та низки держав регіону. За оцінками дипломатичних спостерігачів, метою може бути напрацювання рамкової угоди щодо деескалації, яка потенційно могла б бути підкріплена гарантіями на найвищому політичному рівні.
Кремль активізує регіональну дипломатію
Останні повідомлення медіа свідчать, що президент Росії Владімір Путін активно контактує з регіональними лідерами, заявляючи про готовність Москви сприяти стабілізації ситуації та наголошуючи на необхідності термінових дипломатичних рішень на тлі дій США та Ізраїлю.
Агентство Interfax повідомило, що в понеділок, 2 березня, Путін обговорив ситуацію довкола іранської агресії з президентом ОАЕ Мохаммедом бін Заїдом Аль Нагаяном, еміром Катару Тамімом бін Хамадом Аль Тані, королем Бахрейну Хамадом бін Ісою Аль Халіфою та спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мохаммедом бін Салманом Аль Саудом. За даними російського агентства, основною темою розмов стало зростання регіональної напруги та ризики подальшої ескалації.
Міністерство закордонних справ Росії також публічно засудило нещодавні удари по Ірану, назвавши їх небезпечною ескалацією, що загрожує регіональній стабільності. Водночас у Кремлі заявили про готовність використати російські дипломатичні канали з Тегераном, державами Перської затоки та іншими регіональними акторами для зниження напруженості та пошуку переговорних рішень.
Ці кроки вписуються у ширшу стратегічну спробу Москви зміцнити свій статус посередника, спираючись на наявні зв’язки на Близькому Сході та здатність підтримувати діалог із протилежними сторонами одночасно.
Оглядачі зазначають, що дипломатична активність Росії відбувається на тлі складних відносин із західними країнами. Деякі аналітики припускають, що Вашингтон може розглядати будь-яку російську посередницьку ініціативу в ширшому геополітичному контексті, зокрема з огляду на російсько-українську війну.
На мою думку, посилення дипломатичної активності Росії на Близькому Сході має кілька стратегічних цілей. Окрім безпосередніх зусиль із деескалації, Москва, ймовірно, прагне переформатувати власний міжнародний імідж як «конструктивного» глобального актора, а також зменшити зовнішній тиск, пов’язаний з Україною, зміцнюючи свої переговорні позиції на світовій арені.
