Мюнхенська безпекова конференція вже давно асоціюється з гучними промовами та офіційними заявами. Однак у 2026 році найважливіші висновки пролунали поза головною сценою. Розмови в коридорах, на сайд-івентах і закритих зустрічах відкрили глибшу реальність: дипломатія пришвидшується, Європа говорить про мир — але дедалі більше готується до тривалої епохи небезпеки.
Команда The Ukrainian Review відвідала Мюнхенську безпекову конференцію 2026 року, взявши участь як в офіційних панелях, так і в численних заходах, де відбувається значна частина реальної дипломатії. Протягом кількох днів ми провели десятки зустрічей із політиками, дипломатами, військовими та експертами. Ці розмови дозволили чіткіше зрозуміти загальний настрій конференції: світ прагне миру, але водночас адаптується до нової безпекової реальності.
Військовополонені: де міжнародне право більше не працює
Наш перший день розпочався із зустрічі з українським правозахисником і військовослужбовцем Максимом Буткевичем, присвяченої проблемі українських військовополонених. Дискусія привела до тривожного висновку — наявні міжнародні механізми виявляються неспроможними захистити військовополонених у сучасній війні.
Попри міжнародні конвенції, продовжують надходити повідомлення про систематичні порушення, тортури та страти. У зв’язку з цим розпочалися обговорення нових міжнародних ініціатив, зокрема винесення питання на рівень Організації Об’єднаних Націй, аби повернути тему захисту військовополонених у центр глобальної уваги. Без механізмів примусу міжнародне право ризикує залишитися декларативним, а не захисним.
Європа починає говорити про власну оборону
Під час заходу Townhall Defense європейські учасники дедалі частіше зміщували фокус із підтримки України на обговорення власних вразливостей. Протиповітряна оборона, війна дронів, технологічна адаптація та зміна характеру війни домінували в розмовах.
У кулуарних дискусіях колишній посол США Майкл Макфол наголосив на зростаючій ролі англомовних українських медіа в умовах інформаційної війни, зазначивши, що здатність України пояснювати війну міжнародній аудиторії стала окремим стратегічним чинником.
Ukrainian House: символічний поворотний момент
Однією з визначальних подій цьогорічної конференції стало відкриття Ukrainian House, організованого Фондом Віктора Пінчука та YES. Уперше в історії Мюнхенської безпекової конференції Україна отримала власний простір — не лише як учасник дискусій, а як активний їхній формувач.
Експозиція включала реальні дрони Shahed, інсталяції зі зруйнованими українськими містами та симуляції, створені за допомогою штучного інтелекту, що демонстрували наслідки російських атак. Особливо вражали візуальні сценарії ударів дронів по європейських столицях, зокрема Брюсселю та Мюнхену — включно з готелем, де проходила сама конференція.
Послання було однозначним: війну більше не можна сприймати як проблему лише України. Ukrainian House символізував перехід України від об’єкта обговорення до активного співтворця майбутньої архітектури безпеки Європи.
Переговори пришвидшуються
Під час конференції команда The Ukrainian Review взяла участь у зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським, присвяченій мирним переговорам і майбутнім безпековим гарантіям. Президент підкреслив, що Україна залишається відкритою до компромісів, однак не виведе свої війська з Донбасу. Обговорюються різні економічні домовленості, проте ключовим питанням залишаються довгострокові гарантії безпеки.
Після цієї зустрічі українські посадовці продовжили переговори з представниками США. Водночас, за повідомленнями, у Женеві відбулися закриті консультації, сторони погодилися продовжити діалог. Дипломатична активність очевидно зростає, навіть якщо результати залишаються невизначеними.
Американський чинник
У розмові з губернатором Каліфорнії Ґевіном Ньюсомом — якого часто розглядають як потенційного майбутнього кандидата в президенти США — він наголосив, що гарантії безпеки для України мають бути формально схвалені Конгресом. За його словами, Сполучені Штати, підтримавши Україну від початку, повинні залишатися відданими цій позиції до кінця. Він також висловив готовність Каліфорнії долучитися до відбудови України.
Відставний генерал США Бен Годжес озвучив більш стриману військову позицію: Росії не можна довіряти, а Європа має готуватися до тривалого протистояння.
Підтримка без рішень
Попри численні заяви європейських лідерів про солідарність, низка ключових питань залишилася невирішеною. Конкретних термінів вступу України до ЄС не обговорювали, а рішення щодо далекобійних систем, зокрема ракет Taurus, знову відклали.
Навіть дискусії про новий масштабний пакет фінансової допомоги супроводжувалися умовами щодо того, у яких виробників Україна має закуповувати озброєння. З української перспективи це виглядає суперечливо: країна, яка вже четвертий рік стримує найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни, досі стикається із зовнішніми обмеженнями щодо власних оборонних рішень.
Побоювання ескалації
У розмові з Гаррі Каспаровим пролунало жорстке застереження: Росія навряд чи зупиниться, а Європа має готуватися до можливої ескалації, включно з ризиками для Балтійського регіону вже в найближчій перспективі. Подібні занепокоєння неодноразово звучали й у неформальних дискусіях у Мюнхені.
Після численних зустрічей «off the record» стало очевидно: попри публічну риторику про деескалацію, Європа непомітно пришвидшує підготовку до довгострокового протистояння з Росією — через спільні навчання, оборонне планування та технологічну модернізацію.
Реалізм переговорів
Коротка розмова з Михайлом Ходорковським, який відвідав конференцію на запрошення організаторів, додала ще один вимір. Він зазначив, що Владімір Путін не заслуговує довіри навіть у межах підписаних угод, а Україна має бути готовою до можливих порушень будь-яких майбутніх домовленостей.
Україна як чинник безпеки Європи
Багато співрозмовників у Мюнхені відкрито визнавали: сьогодні Україна є головною лінією стримування російської агресії в Європі. Україна має одну з найбільш досвідчених армій на континенті. Проте, як зауважив сам Президент Зеленський, українці — не «термінатори».
Україна потребує надійних гарантій безпеки як від США, так і від Європи. Будь-які майбутні угоди мають мати юридичну силу, включно з формальною ратифікацією з боку Росії, аби не повторити провал Будапештського меморандуму.
Мир потребує гарантій
Головний висновок Мюнхена-2026 очевидний: усі говорять про мир, але мало хто вірить у швидкі рішення. Україна прагне миру, бо людське життя важливіше за територію. Однак мир без надійних гарантій безпеки ризикує стати лише паузою перед наступною війною.
Сьогодні безпека Європи тісно пов’язана зі стійкістю України. Майбутнє європейської стабільності залежатиме від того, чи розглядатимуть Україну не лише як отримувача підтримки, а як повноцінного партнера у формуванні системи безпеки континенту.
Примітка редакції
Під час конференції наша команда також зустрілася з українським спортсменом Владиславом Гераскевичем. Після нещодавнього скандалу, пов’язаного з рішеннями Міжнародного олімпійського комітету, ми висловили йому підтримку та солідарність, вважаючи ухвалене рішення несправедливим щодо українського атлета. Невдовзі ми опублікуємо окреме розширене інтерв’ю з Гераскевичем, щоб детальніше висвітлити це питання та його ширші наслідки для міжнародного спорту і справедливості під час війни.
Артем Каспарян
