Перетнути стрічку, торкнувшись її фізично чи у якості спогада, як до появи дисків та USB-флешок. Це знаковий момент для спортсменів, співаків, акторів та навіть письменників – саме тоді починалося справжнє визнання. Проте стрічку можна перетнути й останнім – у кривавому місці, місці зради власної країни через приязнь до РФ. Хто та як перетинав її, а також які трансформації мали місце в українському спорті та мистецтві за часи війни, у цьому розборі.
Стан справ у спорті
До 2022 року у цій галузі відбувався досить активний розвиток, що у деяких видах сягнув і світового рівня. Футболіст Андрій Шевченко, боксери брати Кличко, гімнастка Лілія Підкопаєва, стрибун з жердиною Сергій Бубка – ці імена відомі й багатьом з тих, хто взагалі на спорті погано розуміється.
Чимало було й тих, хто міг би дістатися такого ж рівня чесної слави, але повномасштабне вторгнення вплинуло на ці плани. За словами міністра молоді та спорту України, спортивні результати в Україні знижувалися з року в рік. У деякій мірі ця галузь тримається тільки на спортсменах, які брали участь у змаганнях активно й до 2022 року. Проте, за даними Міністерства молоді та спорту України, загинуло понад 600 осіб, серед яких були не тільки тренери та інший допоміжний персонал даної сфери. Україна втратила, зокрема, десятиборця Володимира Андрощука, гандболіста Михайла Цапа, біатлоніста Євгена Малишева та кікбоксера Максима Кагала.
Також за часів війни було зруйновано чи пошкоджено понад 760 об’єктів для проведення тренувань та змагань. При цьому, є й такі спортсмени, яким не заважають складнощі з інвентарем, бо їх совість, ймовірно, була зруйнована зрадою – переходом на бік Росії.
Зокрема, серед них стрибунка в воду Софія Лискун. Вона здобула 11 перемог на європейських чемпіонатах, а також срібло на чемпіонаті світу ще у 2022 році. Проте вже у 2025 громадянство було офіційно змінено на російське, а у інтерв’ю російських виданням Лискун навіть говорила про нібито некомпетентність тренерів у якості однієї з причин свого вчинку. Вочевидь, російська пропаганда призводить до дуже дивних парадоксів, враховуючи, що саме з українськими тренерами стрибунка в воду завоювала свої головні титули.
Ще один чемпіон Європи, каратист та боєць змішаного стилю Микита Крилов, стверджував, що йому наявність українського паспорта не заважає, хоча українцем він себе не вважає. Зрадник бажав би отримати паспорт “лнр” чи “днр”, якби вони стали “визнані”, а поки що бере участь у боях під російським прапором. Цікаво, що у двох з них поспіль Крилова нокаутували в першому раунді.
Футболіст Артур Мурза став членом харківського клубу “Металіст” у 2022 році, в інтерв’ю підкресливши, як його вразила професійність підходу. Проте вже влітку того ж року Мурза український клуб покинув, після невдалих спроб “заграти” в Казахстані та Австрії перейшовши до числа футболістів Росії та отримавши відповідне громадянство. При цьому, в інтерв’ю російським ЗМІ зрадник заявив, що українського громадянства його позбавляти “не мають права”, але й зазначив:
“Сьогодні я повноцінний громадянин РФ. Зараз це пріоритет, тут не користуюся українським паспортом. Найголовніше, щоб у мене не забрали російський паспорт”.
Колишній же член молодіжної збірної України з міні-футболу Олексій Яблонський став зрадником не тільки з погляду етичних норм, прийнявши російське громадянство після анексії Криму. У 2025 році він, за шість років до цього закінчивши спортивну кар’єру, став навідником на боці РФ, проте у квітні був ліквідований ЗСУ.
Стан справ у мистецтві
Розвиток у українських творців слова у всіх його проявах відбувався, можливо, й не так бурхливо для світового рівня, але теж досить яскраво. Зокрема, у музичному плані досить видатні результати були на Євробаченні, враховуючи дуже частий прохід у фінал цього конкурсу. Переможниця цього конкурсу у 2004 році Руслана Лижичко просто захопила енергетикою своїх “Диких танців” Європу. Що стосується кіно, то до війни вдалося двічі підкорити Каннський кінофестиваль – короткометражкою “Подорожні” (2005) та повнометражкою “Плем’я” (2014). Обидва фільми стосувалися специфіки проживання в інтернатах – психоневрологічного диспансеру та закладу для глухонімих підлітків, відповідно. Серед письменників же, зокрема, можна виділити постмодерніста Юрія Андруховича, володаря не однієї міжнародної премії, а також митця, якого вважають одним з символів оновлення української літератури після розпаду Радянського Союзу.
Війна, за даними волонтерського проєкту “Недописані” позбавила країну 239 митців літератури – за період не тільки повномасштабного вторгнення, а ще починаючи з подій на Донбасі 2014 року. Серед тих, хто загинув саме після 24 лютого 2022 року ж, зокрема, закатований російськими окупантами поет Володимир Вакуленко, отримавша смертельне поранення під час ракетного обстрілу Краматорська письменниця Вікторія Амеліна та знавець кулінарії зі своєю збіркою “69 спецій для Серця”, загинувший під Бахмутом, як боєць ЗСУ, Андрій Гудима. При цьому, інформації про зрадників серед митців української літератури немає.
Ситуація ж із творцями вітчизняного кіно та музики досить суттєво відрізняється. Чимало артистів та акторів використали свою славу, щоб через концерти, зокрема, збирати гроші для ЗСУ або ж говорити про стан в Україні за кордоном. Значна частина також на деякий період або повністю припинила творчу діяльність заради служби в лавах ЗСУ, і для певної кількості останнім виступом в житті став вихід зі зброєю. Серед таких, зокрема, актор Максим Неліпа, режисер Олег Бобало та музикант Андрій Чепіль. Варто також згадати актора Пашу Лі, який не був безпосередньо на фронті, а займався волонтерською діяльністю – його автівку розстріляли, не давши й забрати відразу тіло з місця трагедії.
Варто зазначити, що у матеріальному плані українське мистецтво не настільки сильно постраждало. Для творчості не завжди потрібні складна інфраструктура, великі обладнані майданчики чи бази для тренування. Відповідно, російські удари по українських населених пунктах не спричинили таких великих проблем.
Проте були й такі зірки кіно та музики, у яких автівка душі не поїхала у бік совісті, залишивши їх живими фізично, хоч і не морально. Серед них, зокрема, режисер Оксана Байрак. Ще до повномасштабного вторгнення вона демонструвала проросійську позицію, а зараз взагалі перебуває на території РФ. Російському місту Санкт-Петербург Байрак навіть в коханні зізналася, публікуючи фото звідти. При цьому, для користувачів з України режисер доступ до своїх соцмереж обмежила.
Співачка Таїсія Повалій до 2022 року також не була в числі патріотів, часто виступаючи в Росії. Було також відкрито кримінальне провадження через її візит до російської держдуми у складі депутатської групи “За мир та стабільність”. Концерти на хвилі обурення у тому числі були відмінені, а за два дні до початку повномасштабного вторгнення Повалій поїхала до Москви на зйомки. Поверталася вона потім до України тільки для того, щоб забрати хвору матір, в подальшому підтвердивши свою проросійську позицію через офіційні коментарі в місцевій пресі.
Актор Данило Черкас в перші роки війни засуджував дії росіян, навіть вибачаючись у соцмережах перед фанатами за використання російської мови. Він розповідав, що в Гостомелі було знищено будинок його родини саме через дії РФ. Проте в подальшому такі пости були видалені, а сам Черкас отримав головну роль в фільмі держави-агресора.
Є й артисти з неоднозначною позицією. Наприклад, співак Alekseev не став відмовлятися від своїх популярних треків мовою країни-агресора, заявивши, що творчість від мови залежати немає. При цьому, після обурення в соцмережах він все ж почав анонсувати україномовні пісні. Співачка Світлана Лобода засудила війну, але в Європі зі своїми російськомовними хітами виступати не перестала.
Висновки
Війна принесла українському спорту та мистецтву чимало втрат. Фізичні втрати були і після вибухів, і після катувань мирного населення, і в ході захисту України в лавах ЗСУ.
Зрадники ж України від різних стрічок не завжди проявляли свою позицію відразу. Проте від цього поведінка видавалася не менш болючою.
Подальший розвиток спорту та мистецтва України в цілому відбувається. Ентузіазм невисокий, але досягнення мають місце і на світовому рівні, що демонструє здатність нашої країни до виживання в найскладніших умовах та прагнення до перемоги.
Ірина Гурт
