Державі треба вивчити українців за кордоном, дослідити українську ідентичність та створити візію майбутньої України. Це треба зробити перед тим, як розробляти стратегію щодо об’єднання українців за кордоном і їхнього залучення до допомоги державі, – вважає ексміністр закордонних справ Павло Клімкін. Інакше – державні програми міністерства української єдності не працюватимуть і ми програємо конкуренцію з європейськими країнами за українців.
Які виклики постануть перед урядом? Де вже політичні партії за кордоном полюють на українців та коли українець стане президентом США?
На ці та інші питання Павло Клімкін відповідає у проєкті громадської ініціативи “Голка” – “Мости України”.
Як українці за кордоном можуть стати амбасадорами України? Як можуть допомагати жінки, які переїхали в якусь з країн Європи з дітьми через російську агресію, вже забезпечили свої базові потреби і мають годину часу в день і бажання бути корисними Україні?
Є різні варіанти. Всі, хто хочуть себе проявити, у них завжди є можливість – взаємодія з посольствами, з громадами. Що таке бути амбасадорами? Всі не можуть бути амбасадорами. Та і для чого? Маємо бути українцями.
Якщо відсоток активних українці буде не 1%, а 3%, тоді ми не просто потиснемо руку, а віддячимо і відзначимо, щоб вони відчували гордість за те, що у них є українська ідентичність, за те, що вони щось роблять і починають мати вплив в цих країнах, в тому числі політичний.
Ми швидко рухаємось до реальності, коли українців за кордоном буде більше, ніж у нас тут. Такі приклади в світі є: ірландці, вірмени. Президент Байден – це типовий приклад нащадків ірландців, які зрозуміли свій шлях і своє місце в Сполучених Штатах.
Серед українців за кордоном є люди, які переживають, живуть Україною. А є ті, кому майже байдуже. Ми не зможемо жити як раніше з розумінням, що є українці, є якась незрозуміла діаспора і ті, кого ми називаємо біженцями. Так українську ментальність не об’єднаємо! Тому нам потрібно дослідження, що таке українська ідентичність.
Я двома руками за створення держструктури, яка б займалася побудовою системи, мережі зв ‘язків. Такі структури є в різних країнах. Вони мають різні ідеї, різні цілі. В деяких країнах діаспори визначають результати виборів, в тому числі в сусідніх, таких як Румунія або Молдова. Щонайменше у нас до війни ті гроші, які переводили українці, до яких хтось ставиться, з певним презирством, тримали всю економіку.
Про комунікацію з українцями за кордоном
Не можна розкидатися українцями по світу і говорити: “Ти – правильний українець, ти – неправильний”. Якщо ми почнемо кимось кидатись, одного викинемо, другого, третього, так, може потім подивимось на себе в дзеркало, а нас вже не вистачає для того, щоб бути нацією і бути країною.
Ми маємо допомогти активістам реалізувати себе за кордоном. Це не може зробити тільки МЗС, де не вистачає людських ресурсів. Можна створити щось в сенсі можливості кращої координації та класної людської комунікації . Це не про гроші, а про сенси, про можливість вивчити, що ти можеш зробити. Це про можливість одночасно політичної комунікації, щоб українців сприймали за кордоном. З цим є проблема в деяких країнах. Українці мають стати чимось, кого будуть одразу ідентифікувати, як, наприклад італійців чи французів.
Про українців за кордоном як політичних лобістів України
У нас вже є українці, які потрапляють до різних парламентів, як національних, так і регіональних. Деякі політичні партії свідомо включають українців: українців, які вже не тільки українці. Є політичні партії, які проводять системно роботу з об’єднаннями українців, оскільки ці люди мають паспорти.
Я бачу таку роботу деяких німецьких партій системно, як от на останніх виборах в східних федеральних землях. Я знаю, що деякі італійські та чеські партії працюють.
Більше того, в деяких країнах Південно-Східної Азії є українці, які починають йти на держслужбу, користуються повагою, знають місцеві мови. І в цих країнах колись українці можуть мати абсолютно інші політичні або бізнесові можливості, чи проявити себе в громадянському суспільстві.
Маргарита Ситник, – комунікаційниця, співзасновниця громадської ініціативи “Голка”
