Дискусія навколо можливого мирного плану щодо війни Росії проти України виходить за межі неформальних переговорів і дедалі частіше стає предметом публічної критики з боку американських експертів. Особливо показовою є позиція Філіпа Гордона — колишнього радника віцепрезидентки США Камали Гарріс із національної безпеки. У своїй колонці для The New York Times він відкрито ставить під сумнів запропонований формат мирної угоди та радить президентові Володимиру Зеленському не погоджуватися на неї в нинішньому вигляді.
Гордон не відкидає саму ідею переговорів, однак застерігає: умови, які пропонуються Україні, можуть створити ілюзію безпеки, не забезпечивши її на практиці. Центральною проблемою він називає розмиті та політично вразливі гарантії безпеки з боку США. На його думку, така угода радше фіксуватиме баланс сил на користь Росії, ніж реально стримуватиме нову агресію. У цьому контексті публічна критика з боку людини, яка ще донедавна працювала в Білому домі, має особливу вагу. Вона вказує на глибші сумніви всередині американської політичної верхівки щодо реалістичності запропонованого миру.
Сумнівні гарантії безпеки
Ключовий аргумент Філіпа Гордона полягає в тому, що запропоновані Україні американські гарантії безпеки є надто умовними й не мають механізмів примусового виконання. У колонці для The New York Times він наголошує: формулювання про підтримку України у разі «значного, навмисного та тривалого» нападу залишає надто багато простору для політичних маневрів. У реальності це означає, що майбутня адміністрація США зможе трактувати будь-яку нову агресію Росії як таку, що не підпадає під зобов’язання.
Гордон прямо вказує на слабкість таких обіцянок у контексті президентства Дональда Трампа, яке й розглядається як ключовий фактор запропонованого мирного плану. Він зауважує, що навіть формально підписані домовленості не гарантують реальної реакції США у критичний момент. Більше того, Росія навряд чи сприйматиме такі гарантії як серйозний стримувальний чинник, якщо сама американська сторона залишає за собою можливість ухилення від дій.
“Щоб дійсно гарантувати свою безпеку, Україні було б набагато вигідніше вимагати конкретного сприяння у зміцненні її оборонної спроможності, ніж гарантій безпеки, у які ніхто — і вже точно не президент Росії Володимир Путін — ніколи не повірить”, — зазначає Філіп Гордон.
У цьому контексті дипломат згадав, що президент США був готовий повірити в повідомлення про атаку на резиденцію Путіна, а також нагадав про вересневу заяву Трампа, який припустив, що вторгнення російських безпілотників на територію Польщі «могло бути помилкою».
З цієї перспективи мирна угода ризикує повторити логіку попередніх домовленостей із Москвою, які не змогли запобігти новій фазі війни. Саме тому Гордон застерігає Київ від підписання документа, що ґрунтується на політичних запевненнях, а не на чітко визначених зобов’язаннях.
Що має бути пріоритетом для України
Замість сумнівних гарантій безпеки колишній радник Гарріс пропонує Україні зосередитися на досягненні конкретних і вимірюваних результатів. У колонці він наголошує, що реальна безпека формується не деклараціями, а ресурсами та можливостями. Серед таких пріоритетів Гордон називає довгострокове посилення обороноздатності України, стабільну військову допомогу та збереження стратегічного тиску на Росію.
Він також звертає увагу на економічний вимір — зокрема, на заморожені російські активи, які могли б стати реальним інструментом підтримки України, а не предметом абстрактних дискусій. У цьому контексті будь-які територіальні чи політичні поступки без чіткої матеріальної компенсації він вважає стратегічно небезпечними. Також Гордон зазначає, що ціннішим за гарантії безпеки стало б повернення контролю над Запорізькою АЕС та новий пакет озброєння.
Гордон фактично пропонує Україні іншу логіку переговорів: не погоджуватися на «мир за обіцянки», а наполягати на умовах, які реально змінюють баланс сил. Такий підхід, на його думку, не лише посилить позиції Києва, а й зробить будь-яку майбутню угоду більш стабільною.
Висновок
Позиція Філіпа Гордона демонструє, що скепсис щодо мирного плану існує не лише в Україні, а й серед колишніх високопосадовців США. Його застереження зводяться до простого висновку: гарантії без чітких механізмів — це не безпека, а політична ілюзія. Колишній радник Камали Гарріс прямо радить Володимиру Зеленському не підписувати угоду, яка не дає Україні реальних важелів захисту. Ця позиція підсилює аргументи на користь обережного й прагматичного підходу до переговорів. Мир, заснований на слабких зобов’язаннях, може виявитися лише паузою перед новою ескалацією. У цьому сенсі колонка в The New York Times є не просто особистою думкою, а серйозним сигналом про ризики, які не варто ігнорувати.
