Основні проблеми кожного бізнесу

Опитування, проведене Європейською Бізнес Асоціацією у січні 2026 року серед 79 компаній, показало, що 80% респондентів відчули вплив відключень електроенергії, однак більшість адаптувалася завдяки енергетичній автономії.

Альтернативні джерела енергії, які можна швидко встановити, значно дорожчі за традиційні та потребують додаткових знань і зусиль для встановлення. У пікові періоди також виникає фізичний дефіцит необхідного обладнання на ринку. Щоразу, коли криза знову загострюється, ціни на альтернативні джерела живлення подвоюються або навіть потроюються, тоді як високий попит ускладнює їхнє отримання навіть через імпорт. Тому підготовка може зекономити як час, так і ресурси.

За даними Єдиного державного реєстру, протягом перших 11 місяців 2025 року в Україні закрилися понад 250 тисяч ФОПів. Це відображає загальний стан малого бізнесу в державі та його вразливість, однак енергетична криза також є одним із чинників, оскільки частина компаній так і не повернулася на ринок після покращення ситуації.

Використання генератора збільшує витрати на електроенергію у чотири-п’ять разів. Як повідомила Державна митна служба, у січні 2026 року до України імпортували 13,6 тонни електричних батарей на суму 10,4 мільярда гривень, що на 109% більше, ніж у січні 2025 року. Основним постачальником енергоресурсів став Китай (91%).

Витриваліші з кожним роком

Водночас український бізнес продемонстрував стійкість. У 2022 році, після перших атак на енергосистему, Індекс очікувань ділової активності (ІОД), який розраховує Національний банк України, різко впав нижче нейтрального рівня, що становить 50 пунктів. Середній ІОД восени-взимку 2022 року становив 43,9. У вересні 2022 року індекс був на рівні 46,1 порівняно з 44,1 у серпні. Різке падіння почалося у жовтні.Для порівняння, середній індекс восени-взимку 2025 року становив 49,8, майже досягнувши нейтрального рівня.

У 2025 році реальний ВВП України зріс на 1,8% порівняно з 2024 роком. За розрахунками Національного банку, енергетична криза зменшила потенційний ВВП приблизно на 0,2%. Хоча це може здаватися незначним, у трудовому вимірі це відповідає приблизно 15–25 тисячам людино-років продуктивної праці. Для економіки воєнного часу кожен відсоток — особливо важливий.

Економіка України залишалася більш-менш стабільною завдяки хорошому врожаю, який допоміг утримувати ціни на деякі товари. Однак енергетична криза сповільнила зниження інфляції.

Малий бізнес

Паливні генератори залишаються одним із найпростіших рішень для малого бізнесу як за швидкістю, так і за часом на впровадження. В умовах кризи енергоносіїв, спричиненої нестабільністю навколо Ормузької протоки, цей варіант може стати ще дорожчим наступного сезону. Крім того, бізнесам потрібні кваліфіковані фахівці, які пояснюють, як правильно використовувати альтернативні джерела енергії та допомагають зі встановленням.

Проблеми масштабуються від зими до зими. Наприклад, після перших атак на енергетичну інфраструктуру України у 2022 році оборот у сфері громадського харчування впав на 8%. Водночас зима 2025–2026 років поки що стала найбільш руйнівною. Після покращення умов навесні частина бізнесів повернулася на ринок попри невтішні прогнози, а частина — ні.

Вартість страв у період загострення кризи включає витрати на альтернативну енергію. Меню також адаптували до продуктів, які потребують менш складних умов зберігання, але це не є універсальним виходом. Наприклад, невеликі пекарні у містах часто не можуть використовувати гучні прилади рано-вранці, оскільки шум заважає мешканцям поруч. Генератори часто перевищують рівень шуму у 70 дБ, тоді як законодавство не було готове до таких обставин використання, тож обмежень дотримувались. Ціни на товари та послуги мали б зростати через вищі операційні витрати, однак регулювання часто обмежує підвищення цін для захисту споживачів.

Юлія Усенко, енергетична експертка, голова Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку, зазначає для The Ukrainian Review, що головний вплив припадає на собівартість виробництва, яка зростає до 30% і більше через використання додаткових джерел живлення та логістичні перебої. Бізнес також стикається з ризиками, пов’язаними з придбанням неякісного обладнання, зокрема бензинових генераторів, які потребують додаткових витрат на обслуговування:

«Нестабільна робота в умовах постійних знеструмлень часто призводить до вимушених простоїв та порушень термінів постачання продукції або надання послуг. Одночасно стрибки напруги внаслідок перенавантаження мереж можуть призводити до псування обладнання та порушувати виробничі процеси підприємців. Внаслідок чого бізнес втрачає не лиши доходи, а й позиції на ринку та, відповідно, час на пошук нових клієнтів».

Велика промисловість

Попри дефіцит і високу вартість, технічно невеликі альтернативні джерела енергії можна встановити відносно швидко. Однак для великих заводів це потребує років та величезних інвестицій. Водночас проблеми середного і великого бізнесів часто лишаються менш помітними в медіп. Однією з найбільш енергоємних галузей є гірничо-металургійний сектор. За даними GMK Center, гірничо-металургійний сектор забезпечив близько 5,5% ВВП України у 2025 році, залишаючись однією з основ економіки.

Металургійне виробництво у січні 2026 року скоротилося на 15–25% у місячному вимірі, що безпосередньо вплинуло на експортний потенціал. Водночас у 2026 році для українських компаній набув чинності Механізм вуглецевого коригування імпорту ЄС (CBAM) — фактично транскордонний вуглецевий податок на імпорт із високим вуглецевим слідом, що ще більше ускладнило ситуацію.

Що варто робити бізнесу

Юлія Усенко зазначає, що бізнесу слід замінювати обладнання на моделі класу щонайменше А+. За стандартами ЄС техніка класу А є найбільш енергоефективною.

Вона поділилася рекомендаціями для бізнесу:

«Найефективнішим рішенням є гібридні системи. Для малого та середнього бізнесу (кав’ярні, міні-пекарні тощо) лідерами є інверторні системи з LiFePO4-акумуляторами — вони тихі, екологічні та не потребують пального. Водночас, у разі більш тривалих знеструмлень система не встигатиме заряджатися. Так само, в зимовий період може не вистачати згенерованої та накопиченої енергії від гібридних сонячних систем. У таких випадках потрібно мати резервне джерело живлення, наприклад, той же інверторний генератор.

Великі промислові підприємства можуть користуватися можливостями переходу на імпортовану електроенергію, що дає змогу офіційно уникати планових обмежень. Водночас, в умовах постійних обстрілів енергосистеми, потрібно враховувати ризики можливих ситуацій фізичної неможливості доставити електрику, законтрактовану навіть імпортними поставками. Тому резервування автономними джерелами генерації пріоритетних потреб завжди є актуальним заходом для будь-якого бізнесу

Тож, інвестиції в енергоефективність та енергетичну автономію сьогодні — це не просто “витрати на світло”. Це капіталізація стійкості бізнесу, його спроможність функціонувати тоді, коли конкуренти зупиняються».

Криза також формує імідж бізнесу. Споживачі помічають, які компанії продовжують працювати під час блекаутів, і часто винагороджують їх лояльністю.

Оборонний сектор

Можливість прямих ракетних ударів по потужностях оборонної промисловості залишається найбільшою загрозою, однак дефіцит електроенергії також небезпечний. Умови контрактів є жорсткими. Затримки у виробництві призводять до фінансових штрафів, тоді як українські захисники терміново потребують виробленої зброї.

Загалом український бізнес у всіх секторах залишається активною підтримкою для ЗСУ. Його внесок виходить далеко за межі сплати податків та включає донати, збори коштів і гуманітарну підтримку. Тому енергетична криза також послаблює можливості бізнесу продовжувати благодійну підтримку як захисників, так і цивільних.

Ще одним побічним ефектом для військових є висока ціна та дефіцит альтернативних джерел енергії під час піків криз, коли вони часто залишаються єдиним доступним варіантом поблизу лінії фронту.

Роль держави

Держава запровадила різні програми підтримки для громад і бізнесу. Уряд виділив 2,5 мільярда гривень на генератори для місцевих громад та 800 мільйонів гривень для багатоквартирних будинків. Також він збільшив максимальний розмір інвестиційних кредитів для підприємств за програмою «5-7-9» до 250 мільйонів гривень для підтримки проєктів розподіленої генерації, а для приватних підприємців запровадили гранти на генератори у розмірі 7 500–15 000 гривень.

Однак доступ до кредитів залишається складним. Для отримання підтримки бізнес все ще повинен мати резерви та не бути глибоко збитковим. Ще однією перешкодою є близькість до фронту, що суттєво підвищує ризики. Водночас закриття бізнесів означає більше безробіття та потенційно подальшу міграцію до інших міст.

Міжнародна допомога

Багато країн швидко відреагували на російські атаки, надсилаючи гуманітарну допомогу. Деякі компанії також отримали пряму фінансову підтримку. Наприклад, Нафтогаз отримав грант у 85 мільйонів євро від Норвегії та кредит у 50 мільйонів євро від Європейського банку реконструкції та розвитку для імпорту газу.

Одним із ключових меседжів, які неодноразово звучали під час Німецько-українського енергетичного дня 2026, стало те, що бізнес має активніше долучатися до відновлення української енергетики, оскільки лише уряди не здатні повністю відновити потужності. Державні стимули мають більше фокусуватися на довгострокових рішеннях, таких як сонячні панелі, вітрові електростанції та біогаз, а не лише на генераторах, які стали найшвидшою, але тимчасовою відповіддю.

Наявні обмеження для інвестицій

Даніель Соса Маркіна, аналітик з енергетичної та кліматичної політики Berlin Economics, зазначає, що ризик фізичного знищення та перебоїв у діяльності бізнесу підвищує загальний рівень ризику енергетичних проєктів і стримує вкрай необхідні інвестиції:

«Публічні інструменти зниження ризиків відіграють дедалі важливішу роль у підтримці потоків капіталу в енергетичний сектор України, однак низка викликів залишається.

На внутрішньому рівні Україна запровадила пілотне державне страхування воєнних ризиків для прямих інвестицій та інвестиційних кредитів. Однак його масштаб залишається обмеженим: компенсація обмежена приблизно 200 000 євро на групу компаній, а покриття стосується лише експортно орієнтованих підприємств, залишаючи більшість енергетичної інфраструктури поза його межами.

Міжнародні інституції таким чином є критично важливими для зниження ризиків інвестицій в енергетичний сектор. Інвестиційна рамка ЄС для України (UIF) є найбільшим окремим інструментом спрямування ризикованих капіталовкладень у відновлення України, де енергетика прямо визначена серед пріоритетних секторів, однак без фокусування на ризиках воєнних пошкоджень. Окрім UIF, важливу додаткову роль відіграють інші фінансові інституції. Міжнародна фінансова корпорація (IFC), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Американська корпорація з фінансування розвитку (DFC) надають політичне страхування ризиків, розширюючи загальну підтримку інвесторів в енергетиці.

Однак їхнє охоплення залишається нерівномірним. Загалом гарантії цих інституцій переважно спрямовані на великі, фінансово життєздатні проєкти з надійними контрагентами, тоді як невеликі інвестиції в аварійний ремонт здебільшого залишаються поза їхнім впливом. Німецька федеральна інвестиційна гарантія частково заповнює цю прогалину, надаючи гарантії від воєнних ризиків для інвесторів будь-якого масштабу. Лише у 2025 році було застраховано інвестиційних проєктів на 258 млн євро, з яких 70 млн євро припадало на енергетичний сектор».

Він зазначив, що в короткостроковій перспективі пріоритетом є розширення умов покриття наявних гарантійних схем. Даніель Соса Маркіна пояснив, що такі інструменти, як німецька федеральна гарантійна схема, наразі покривають лише прямі воєнні збитки і не включають ризики переривання бізнесу, що виникають унаслідок. На його думку, ця прогалина особливо критична для енергетичного сектору, де знищення одного об’єкта може призвести до тривалих втрат доходів.

Він також наголосив, що в довгостроковій перспективі залучення сталих інвестицій залежатиме від паралельних структурних реформ, зокрема зміцнення тарифної надійності, регуляторної стабільності та ринкового ціноутворення. За його словами, це є необхідними для того, щоб інструменти зниження ризиків поступово сприяли формуванню самодостатнього інвестиційного середовища.

Висновок

Енергетична криза суттєво вплинула на економіку України, але не зруйнувала її, як того прагнув противник. Вразливість системи вкотре продемонструвала важливість стратегічних рішень, особливо в умовах повторюваних сезонних криз після початку повномасштабного вторгнення. Один висновок залишається незмінним: протиповітряна оборона залишається найкращим захистом від економічних наслідків атак, однак диверсифікація джерел енергії є неминучою. Бізнес має заздалегідь шукати альтернативи, тоді як уряди та міжнародні партнери повинні забезпечувати інвестиції, посилення механізмів співпраці, більш чіткі умови кредитування та ефективні інструменти зниження ризиків.

The post Бізнес і відключення електроенергії: уроки минуго сезону та перспективи appeared first on The Ukrainian Review.

Команда The Ukrainian Review взяла участь у форумі. У тексті — ключові висновки з дискусій та коментарів, що ми зібрали під час заходу.

Вступні виступи

Вступну промову з німецького боку виголосив д-р Максиміліан Раш, Тимчасовий повірений Посольства ФРН в Україні. Він наголосив, що Німеччина залишається одним із найбільших партнерів, які підтримують енергетичний сектор України. Країна надала близько 30 тисяч одиниць обладнання на суму понад 1,2 млрд євро.

Він також зазначив, що наступна зима буде не менш складною. Тому підготовку до нового сезону не можна відкладати. На жаль, за чотири роки атак на енергосистему України цей урок був досі не повністю засвоєний.

З українського боку вступне слово виголосив Анатолій Куцевол, заступник міністра енергетики України з питань європейської інтеграції. У своєму виступі він передусім подякував міжнародним партнерам.

Він, як і деякі інші спікери заходу, вшанував пам’ять Олексія Брехта, топменеджера «Укренерго», як символу енергетиків, які загинули під час відновлення системи.

Куцевол також зазначив, що Росія дуже добре знає українську енергосистему. Саме тому децентралізація стала головною стратегічною відповіддю.

Наведена ним статистика є показовою. На початку XXI століття Україна мала близько 55 ГВт генерувальних потужностей. Сьогодні — лише 10–12 ГВт через окупацію та руйнування.

Д-р Томас Штеффен, Державний секретар Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини, який долучився онлайн, наголосив, що Німеччина вже профінансувала третину Фонду підтримки енергетики України. Водночас він підкреслив, що енергетичному сектору України потрібні значно більші приватні інвестиції.

Він також зазначив, що стійкість і дух опору — це один із ключових уроків, які інші країни Європи можуть перейняти в України.

«Час інвестувати в Україну — зараз»

Доктор Максиміліан Раш також відповів на запитання The Ukrainian Review щодо німецьких інвестицій в український бізнес.

«Німецький уряд має чітку позицію: необхідно залучати більше інвестицій в Україну. Саме про це канцлер Мерц дуже чітко сказав під час зустрічі з президентом Зеленським у Берліні торік у травні. Ми хочемо збільшити інвестиції, адже це критично важливо для відбудови країни, для створення перспективи для людей в Україні та для тих, хто перебуває за її межами й може повернутися.

Енергетична ситуація тут відіграє ключову роль, тому ми прагнемо робити більше й допомагати енергетичному сектору. Звісно, частина компаній наразі вагається заходити на ринок, поки ситуація залишається складною. Водночас я вже кілька разів відвідував Львів — там енергетична ситуація краща.

Тому, на мою думку, компаніям варто заходити в Україну вже зараз: можливо, почати із заходу країни, отримати перший досвід, а потім поступово рухатися далі на схід на розширення.

Отже, час інвестувати в Україну — саме зараз. Саме це ми й говоримо компаніям у Європі».

Перша панель: «Енергосистема під вогнем: уроки для України та Європи»

Певне полегшення з настанням весни відчувалося у повітрі.

Перша дискусія також засвідчила зміну сприйняття. Спікери почали говорити про те, чому Європа, зокрема Німеччина як один із ключових партнерів України в енергетичному секторі, може навчитися в України. Це відображає ширшу дипломатичну трансформацію: Україну дедалі частіше сприймають не лише як жертву, а й як носія унікального досвіду та технологічних рішень.

Як приклад інновацій воєнного часу згадували недорогі дрони, які змінюють підходи до безпеки та оборонної співпраці.

Водночас Куцевол зазначив, що Україна все ще має значно менше систем протиповітряної оборони у поріввнянні з тим, як Росія нарощує виробництво.

Олівер Гірліхс, CEO Bayer UKR та AHK Ukraine, підкреслив, що розвиток сталої енергетики має відбуватися паралельно з розвитком бізнесу. Водночас рішення мають випереджати проблеми, а не лише реагувати на них постфактум.

Німеччина має іншу модель інфраструктури: значна частина систем розміщена під землею. Для України це наразі найдорожчий варіант трансформації. Водночас навіть німецька інфраструктура залишається вразливою, особливо до кіберзагроз.

Модераторка Олена Сотник із Rasmussen Global зробила зауваження, після якого в залі на мить запанувала тиша: Україна досі просить ракети Taurus.

Олексій Поволоцький, керівник Офісу відновлення енергетичної інфраструктури ДТЕК, наголосив на важливості співпраці між компаніями (B2B) для подолання наслідків атак. Більшість українських компаній не можуть впоратися з такими викликами самостійно, а державні ресурси обмежені.

Він також попередив, що часу обмаль. Якщо Україна хоче досягти результатів до наступної зими, контракти слід підписувати вже у квітні. Також критично важливим залишається посилення протиповітряної оборони.

Друга дискусія: «Розвиток відновлюваної енергетики в Україні: бізнес-перспектива»

Валентина Москаленко, заступниця міністра енергетики, зазначила, що вітрова генерація  є стабільнішою для України. Вона також підкреслила, що міжнародні партнери інвестують у механізми, які фіксують різницю в цінах та створюють стимули для інвесторів у відновлювану енергетику.

За нинішніми прогнозами, до 2030 року сектор відновлюваної енергетики може залучити до 20 млрд доларів приватних інвестицій. Очікується, що частка відновлюваних джерел становитиме 27% генерації, тоді як зараз вона становить близько 16%, включно з гідроенергетикою.

Д-р Сіріак Массюе, старший політичний радник, відділу України Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини, заступник керівника підрозділу з питань України у Федеральному міністерстві економіки та енергетики Німеччини, зазначив, що відновлювана енергетика також є ключовою для відновлення економічного потенціалу України. Він підкреслив, що приватний сектор має активніше долучатися до цього процесу.

Томас Айзенбах, керівник підрозділу з енергетики та природних ресурсів для Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії в KfW Development Bank, наголосив на необхідності чіткіших ринкових правил для всіх учасників.

На запитання The Ukrainian Review, чи може український досвід бути застосований в інших регіонах, з якими він працює,  відповів ствердно. За його словами, український досвід диверсифікації відображає ширшу глобальну тенденцію.

Третя панель: «Енергетична стратегія України: шлях до ЄС»

Одне з частих питань у дискусіях про вступ України до ЄС — чи є це передусім політичним чи правовим питанням.

Під час панелі спікери наголосили, що Україні ще потрібно впровадити низку енергетичних стандартів ЄС. Водночас відбудова — можливість модернізувати енергетичну систему.

Анна Акерман, координаторка платформи Build Ukraine Back Better, порушила ще одну дилему. Деякі регуляції ЄС, яких Україна зрештою повинна буде дотримуватися, наприклад, стануть обов’язковими лише з 2030 року. Тому важливо розуміти, коли Україна буде членом ЄС.

Інна Совсун, народна депутатка України, визнала, що стратегічних дискусій щодо цих питань у парламенті практично немає. Це створює серйозну перешкоду для євроінтеграції.

Висновок

Німеччина залишається найбільшим донором для енергетичного сектору України. Водночас дискусії на форумі стосувалися не лише порад для України, а й обміну досвідом.

Українські спікери також наголошували, що Німеччина може перейняти певні уроки від України, щоб краще захистити власну енергетичну інфраструктуру та уникнути подібних вразливостей.

Тему корупції також не оминали. Втім це не зупинило міжнародну допомогу й не зменшило готовність партнерів її посилювати та впроваджувати нові рішення.

Форум продемонстрував зростаюче усвідомлення серед європейських партнерів: війна ближча до ЄС, ніж може здаватися. Тому зміцнення енергетичної стійкості України залишається стратегічним пріоритетом. І водночас немає ілюзій, що наступний сезон буде простішим.

The post Німецько-український енергетичний день 2026: уперше з початку повномасштабної війни у Києві appeared first on The Ukrainian Review.

20 лютого Україна вшановує День Героїв Небесної Сотні, згадуючи тих, хто загинув під час Революції Гідності. Ця дата також знаменує початок російсько-української війни XXI століття, оскільки саме 20 лютого 2014 року Росія розпочала окупацію Криму. Через вісім років, 24 лютого 2022 року, Росія розпочала повномасштабне вторгнення, після 23 лютого — так званого «дня защітніка отєчєства» в Росії.

Зі збільшенням числа жертв і масштабів трагедії світ ненадовго прокинувся, визнаючи передусім мужність українських захисників та стійкість українського суспільства — людей, які продовжували працювати, волонтерити, допомагати та підтримувати армію попри все.

Відтоді багато що змінилося. Глобальна увага поступово зменшилася. Єдність уже не така, як раніше, ні у світі, ні, слід визнати, серед українців. Проте незмінним залишається намір Росії знищити Україну як націю.

Числа

Загиблі цивільні

За даними ООН, станом на лютий 2026 року кількість загиблих цивільних перевищила 15 000. Однак ця цифра відображає лише офіційно підтверджені смерті, адже реальна кількість не може бути повністю встановлена через окупацію українських територій.

Наприклад, за даними Human Rights Watch, щонайменше 8 000 людей загинули в Маріуполі протягом першого року повномасштабного вторгнення. У квітні 2022 року мер Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що в місті загинуло щонайменше 20 000 людей. І Маріуполь — лише один приклад.

Діти, загиблі: 676+ (за даними Офісу Генерального прокурора станом на кінець 2025 року), що приблизно відповідає 23–35 класам школи.

За словами Президента Володимира Зеленського, у російсько-українській війні загинуло 55 000 українських військових. Також існує велика кількість зниклих безвісти, про що він заявив на початку лютого.

У цілому, Росія знищила українське населення, еквівалентне середньому європейському місту.

Безрезультатні переговори 2025 року через справжні наміри Росії також мали свою ціну. Загальні цивільні втрати в Україні у 2025 році сягнули щонайменше 2 514 загиблих і 12 142 поранених — на 31% більше, ніж у 2024 році. Російський уряд відчував дедалі більшу впевненість на тлі руйнування міжнародної ізоляції та використав цей час, щоб посилити атаки, що призвело до ще більшої кількості загиблих українців.

Внутрішньо та зовнішньо переміщені особи

Станом на 2025–2026 роки в Україні офіційно зареєстровано приблизно 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Станом на середину 2025 року приблизно 5,6–6,9 млн українців залишаються за кордоном через війну. Багато з них не мають домівок, куди повертатись.

Окуповані території

З 2014 року приблизно 116 165 квадратних кілометрів — близько 19,25% території України — залишаються під російською окупацією. Це трохи більше, ніж територія Болгарії або Ісландії.

Ракети та безпілотники

Станом на початок 2026 року Росія випустила понад 13 000 ракет різних типів по Україні з початку повномасштабного вторгнення. Від 2022 року було випущено понад 142 000 ударних дронів.

Повітряні тривоги

Загальна кількість повітряних тривог: 75 022
Середня тривалість: 1 година 29 хв 45 секунд
Найдовша тривога: 70 годин 45 хв 51 секунда

Ці цифри символізують роки життя, проведені у сховищах.

Збитки інфраструктури

Станом на початок 2026 року прямі збитки інфраструктури України від російської агресії перевищують $195 млрд. У глобальному рейтингу країн за ВВП (приблизно 195 країн) ця сума стояла б на 58–60 місці, попереду понад 130 країн світу.

Міжнародна підтримка

Коливання та затримки мають відчутну ціну — числа це доводять. Росія очікувала глобальної байдужості при запуску повномасштабного вторгнення. «Тестовий етап», що розпочався у 2014 році, з точки зору Кремля, здався успішним. Міжнародна реакція на події, коли агресор поглинув, наприклад, Чечню чи частини Грузії, була слабкою.

Але цього разу байдужість не перемогла.

Так, багато політиків сумнівалися, що Україна витримає вторгнення. Проте глобальна солідарність виявилася значною. Гуманітарна допомога швидко поєдналася з військовою підтримкою.

Сьогодні по всій Європі головні публічні будівлі продовжують світитися кольорами прапора України. Важливо пам’ятати: Європа залишається в безпеці, поки Україна слугує щитом. Якщо Україна впаде, російська агресія не зупиниться на її кордонах. Україні потрібна зброя для захисту своєї свободи, бо  або йтиметься про свободу, або взагалі про припинення існування.

The post Лютий – найболісніший місяць для сучасної України: ціна свободи в цифрах appeared first on The Ukrainian Review.

У Харкові внаслідок атаки було пошкоджено пологовий будинок, гуртожиток, у якому проживали внутрішньо переміщені особи, медичний коледж та інші житлові будівлі. Десятки людей зазнали поранень, серед них — дитина. У Києві та області основною ціллю Росії стала енергетична інфраструктура. Одна людина загинула.

За даними Повітряних сил ЗСУ, радіотехнічні війська зафіксували 396 засобів повітряного нападу. Сили протиповітряної оборони збили або подавили 372 цілі, серед яких 15 ракет і 357 дронів різних типів.

Наслідки в містах

Чернігів майже повністю залишився без електропостачання, через що припинив роботу електричний громадський транспорт.

У Харкові основною метою атаки був терор проти цивільної житлової інфраструктури.

На лівому березі столиці зафіксовано перебої з теплопостачанням і водопостачанням. Графіки та маршрути метро були змінені, що спричинило значні транспортні проблеми. Близько 6 тисяч будівель залишилися без опалення, більшість із них уже двічі підключали після попередніх обстрілів, повідомив міський голова Києва Віталій Кличко. Ситуація з електропостачанням залишається критичною: після попереднього удару не вдалося  відновити графіки відключень, а після нічної атаки нестабільність посилиться.

Росіяни також влучили у кондитерську фабрику Roshen у Києві, де загинула одна людина.

Особливі типи ракет

Під час атаки на Київ Росія застосувала протикорабельні ракети Х-22. Вони оснащені бойовою частиною масою майже одну тонну та відзначаються вкрай низькою точністю й великим радіусом відхилення. Від початку повномасштабного вторгнення Росія випустила по Україні 412 ракет Х-22, з яких Повітряним силам вдалося перехопити лише 12. Такі ракети Росія часто використовує для знищення багатоповерхових житлових будинків. Також, за повідомленням Повітряних сил, противник застосував ракету 3М22 «Циркон», що також є рідкістю.

Реакції

Атака відбулася на тлі переговорів між українською, американською та російською сторонами в Абу-Дабі, що викликало жорстку реакцію політичних і дипломатичних діячів, які наголосили на цинічному таймінгу удару.

Володимир Зеленський заявив, що президент США Дональд Трамп пообіцяв Україні невизначену кількість зенітних ракетних комплексів Patriot на тлі погіршення ситуації в енергетичному секторі. Про це президент України написав у дописі щодо атаки, наголосивши на необхідності посилення протиповітряної оборони.

«Його [Путіна] ракети влучили не лише по наших людях, а й по столу переговорів», — написав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у соцмережі X.

Міністри закордонних справ низки європейських країн висловили осуд.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна засудив дії Росії:

Міністр закордонних справ Нідерландів Девід ван Віл також наголосив, що удар було завдано на тлі мирних переговорів:

Прем’єр-міністр Литви Кястутіс Будріс висловив аналогічну позицію:

Міністр закордонних справ, Європейського Союзу та співробітництва уряду Іспанії Хосе Мануель Альбарес також висловив підтримку:

Висновок

Ситуація в енергетичному секторі України продовжує погіршуватися на тлі інтенсифікації російських атак. Водночас Москва й надалі обирає свідомо цинічний момент для масованих ударів — тепер безпосередньо в межах переговорного процесу.

The post На тлі переговорів 24 січня Росія атакувала Україну appeared first on The Ukrainian Review.

Історія знає приклад, коли Сполучені Штати придбали територію, колонізовану Данією. У 1917 році Данія продала Данські Вест-Індії США. Згодом колонія стала Віргінськими островами Сполучених Штатів.

Однак чи можуть історичні порівняння та нагадування про зобов’язання бути застосовними до сучасної ситуації?

Коротка історія островів

Данія колонізувала острови Сент-Томас, Сент-Джон і Сент-Круа у XVII–XVIII століттях, створивши Данські Вест-Індії. Плантаційна економіка базувалася на праці поневолених африканців і приносила прибутки до падіння цін на цукор у 1840-х роках. У липні 1848 року масове повстання на Сент-Круа змусило владу скасувати рабство.

Після Громадянської війни у США Сполучені Штати почали розглядати острови як стратегічний актив у Карибському регіоні. Перша спроба купівлі в 1867 році, узгоджена державним секретарем Вільямом Г. С’юардом, зазнала поразки в Сенаті США. Інтерес Сполучених Штатів посилився після Іспано-американської війни 1898 року, зумовлений імперською експансією та майбутньою побудовою Панамського каналу, однак угода 1902 року зірвалася після того, як парламент Данії відхилив продаж.

Перша світова війна відновила переговори на тлі побоювань, що Німеччина може захопити Данію й використати острови як військово-морську базу. Під сильним тиском США Данія погодилася на продаж, і 31 березня 1917 року острови були передані Сполученим Штатам за 25 мільйонів доларів золотом. Цікаво, що, як зазначає NYP, у продаж увійшов і майбутній «Острів Епштайна».

Політичний статус островів змінювався поступово. У 1920 році мешканці отримали американську національність, а в 1932-му — повне громадянство США. Право обирати губернатора з’явилося у 1970 році. Сьогодні жителі Віргінських островів є громадянами США, але не мають права голосу в Конгресі та не беруть участі у президентських виборах.

Чому порівняння не працює

Нещодавній допис CEO The Ukrainian Review у X щодо островів спричинив дискусію. Коментатори висловлювали різні думки — від сприйняття цього випадку як доказу крихкості міжнародних угод до сумнівів у релевантності прецеденту сьогодні та навіть спроб виправдати ним сучасні наміри США:

Окремо того дня президент Хорватії жартома запропонував Трампу натомість «забрати» архіпелаг Шпіцберген (Норвегія), натякаючи на його близькість до Росії:

Ми запитали Сорена Руда, доцента Копенгагенського університету та автора книги «Колоніалізм у Гренландії: традиція, управління та спадщина», чи коректно описувати угоду 1917 року як обмін на незалежність. Історик зазначив, що продаж слід розглядати як частину ширших дипломатичних зусиль:

Продаж був постійною темою для Данії з 1860-х років, оскільки острови/колонії стали фінансовим тягарем. Відкриття Панамського каналу в 1913 році підвищило їхнє стратегічне значення, яке ще більше зросло під час Першої світової війни. Продаж США був очевидним рішенням. Окрім фінансової вигоди, Данія скористалася нагодою забезпечити підтримку США для данського плану проголошення суверенітету над усією Гренландією (досі Данія мала там колонії, що охоплювали переважно Західну Гренландію). Данія розглядала річницю прибуття Ганса Егеде (1721) у 1921 році як можливість проголосити суверенітет над усією Гренландією та вела дипломатичні зусилля, щоб інші держави не заперечували проти цього. Лансінзьку декларацію 1916 року, яка визнавала поширення данських інтересів на весь острів, слід розглядати саме в цьому контексті.

У 1921 році Данія формально проголосила суверенітет над усією Гренландією. Пізніше Норвегія оскаржила данські претензії на Східну Гренландію, однак у 1933 році Постійна палата міжнародного правосуддя в Гаазі ухвалила рішення на користь Данії.

Професор також пояснив, чому історична паралель є хибною у сучасному контексті:

У 1916–1917 роках статус колоніальної держави не був приводом для сорому, а радше гордості. Європейські країни брали участь у колоніальних виставках, де індустріально розвинені держави демонстрували свою силу через колоніальні володіння. Після Другої світової війни сформувався новий порядок і розпочалася хвиля деколонізації. Роль колонізатора стала проблематичною, особливо в ООН. Данії вдалося здобути підтримку в ООН (знову ж таки за підтримки США) для інтеграції Гренландії до Данського королівства у 1954 році та уникнути стигматизованої ролі колонізатора. Отже, світ (до недавнього часу) був зовсім інакшим, ніж у 1917 році, коли колоніями можна було торгувати між колоніальними державами. Трамп же діє в логіці імперіалізму й колоніалізму довоєнної епохи. Тому, на мою думку, цей паралель є оманливою, адже ігнорує відмінності історичних контекстів. Або ж, з іншого погляду, його можна використати, щоб підкреслити абсурдність пропозиції «купити» Гренландію. У 1979 і 2009 роках Гренландія зробила кроки до розширення політичного самоврядування, і гренландські політики та суспільство мають право визначати власне майбутнє — якщо тільки Гренландія не буде повторно колонізована США.

Висновок

У нинішній ситуації, коли Данія та США є частиною однієї оборонної інфраструктури, купівля Гренландії не змінила б регіональну безпеку так, як це було під час Першої світової війни у випадку з островами. Населення Гренландії протестує проти таких пропозицій, наголошуючи, що острів має самостійно визначати свій шлях.

Водночас історія залишається важливою для розуміння джерел сучасного політичного мислення. Зрештою, найефективніший спосіб захистити будь-які території від російської агресії — не територіальні угоди, а послаблення Росії через її поразку в російсько-українській війні.

The post Століття тому: як США придбали територію, колонізовану Данією appeared first on The Ukrainian Review.

Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що Швеція не прийме тиску чи примусу. ЄС та Велика Британія готують скоординовану відповідь. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер назвав запропоновані мита «абсолютно неправильними», якщо їх запровадять проти європейських країн за прагнення до колективної безпеки в межах НАТО. Президент Франції Емманюель Макрон провів приховану паралель щодо погроз на адресу Гренландії із залякуванням України. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн попередила, що такі мита підірвуть європейську безпеку та зашкодять трансатлантичним відносинам.

Заяви європейських лідерів

«Ми не дозволимо себе шантажувати», — заявив Крістерссон. Він наголосив, що рішення щодо Данії та Гренландії можуть ухвалювати лише Данія та Гренландія. За його словами, Швеція веде інтенсивні консультації з іншими державами-членами ЄС, Норвегією та Великою Британією з метою напрацювання спільної відповіді.

Макрон провів пряму паралель між тиском на Гренландію та загрозами в інших частинах світу. «Жодне залякування чи погрози не вплинуть на нас — ані в Україні, ані в Гренландії, ані будь-де у світі», — сказав він. Президент Франції назвав тарифні погрози неприйнятними та заявив, що Європа відповість єдино й скоординовано. За словами Макрона, захист європейського суверенітету не підлягає обговоренню й саме ця позиція визначатиме подальші консультації з європейськими партнерами. Він також підтвердив, що Гренландія є частиною Королівства Данія, а її майбутнє мають вирішувати самі гренландці та данці. Окремо Макрон підкреслив, що безпека в Арктиці є питанням важливим для всього НАТО.

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що запровадження мит проти союзників «за забезпечення колективної безпеки союзників по НАТО є абсолютно неправильним». Він додав, що Лондон порушить це питання безпосередньо перед адміністрацією США.

Урсула фон дер Ляєн наголосила, що територіальна цілісність і суверенітет є фундаментальними принципами міжнародного права та мають ключове значення для Європи й міжнародної спільноти загалом. Вона підтвердила повну солідарність ЄС із Данією та народом Гренландії. За її словами, заздалегідь скоординовані данські навчання, проведені разом із союзниками, були спрямовані на посилення безпеки в Арктиці та не становили загрози. У дописі в X фон дер Ляєн зазначила, що мита підірвуть трансатлантичні відносини й можуть запустити небезпечну низхідну спіраль.

Передумови погроз

Дональд Трамп заявив, що з 1 лютого 2026 року Данія, Норвегія, Швеція, Франція, Німеччина, Велика Британія, Нідерланди та Фінляндія зіткнуться з 10-відсотковим митом на всі товари, що ввозитимуться до США. За його словами, ці мита діятимуть до «придбання» острова, маючи на увазі Гренландію.

Висновок

Європейські лідери різко відреагували на тарифні погрози Трампа. Водночас конкретні контрзаходи поки що не визначені й стануть предметом найближчих консультацій. Згадка Макроном України вказує на ширшу проблему: відсутність належного покарання Росії за її агресію може заохочувати США діяти більш рішуче щодо Гренландії.

The post Європейські лідери реагують на погрози Трампа щодо мит appeared first on The Ukrainian Review.

Хоча президент Павел не уточнив тип літаків, ідеться, ймовірно, про чеські дозвукові винищувачі Aero L-159. Два роки тому цю модель уже згадували як можливий вид військової допомоги Україні. Окрім літаків, Прага також розглядає передачу систем раннього попередження, зокрема  радарних систем, призначених для завчасного виявлення повітряних цілей.

Президент Павел також підтвердив, що Чехія продовжить свою ініціативу з постачання артилерійських боєприпасів Україні.

У межах гуманітарних ініціатив Перша леді України та президент Чехії відвідали один із притулків, облаштованих у Київській області, де обговорили подальшу підтримку українців, які постраждали від війни.

Що це за літаки?

Літаки на кшталт L-159 можуть допомогти зменшити навантаження на наземні системи протиповітряної оборони України:

• винищувачі здатні патрулювати повітряний простір і перехоплювати безпілотники;

• ракети повітряного базування в окремих тактичних сценаріях можуть бути більш економічно доцільними, ніж дорогі наземні ракети ППО.

Це особливо важливо з огляду на те, що наразі Україна не має достатніх ресурсів для перехоплення дронів типу Shahed  за допомогою авіації. Застосування винищувачів обмежене їхньою кількістю, тоді як легкі літаки залишаються неефективними в нічний час або на великих висотах проти таких цілей.

Ініціатива з артилерійських боєприпасів

Чеська Республіка продовжує координувати міжнародну ініціативу з постачання артилерійських боєприпасів Україні. За словами прем’єр-міністра Чехії Андрея Бабіша, проєкт триватиме навіть після зміни уряду, але водночас він наголосив, що фінансування має надходити від міжнародних партнерів, а не виключно з чеського державного бюджету.

Під час спільної пресконференції з Володимиром Зеленським президент Петр Павел підтвердив, що в межах цієї ініціативи Чехія забезпечує приблизно 50% усіх постачань боєприпасів для Збройних сил України. Президенти також підтвердили, що програма продовжить діяти у 2026 році.

Висновок

Попри внутрішню політичну турбулентність, як показав цей візит, Чеська Республіка залишається надійним партнером України. Прага не лише зберігає чинні механізми підтримки, а й заявляє про готовність до нових форматів військової допомоги.

The post Чехія передасть Україні винищувачі для боротьби з дронами appeared first on The Ukrainian Review.

Україна та «коаліція охочих»

Макрон заявив, що Франція разом із партнерами вже заклала підґрунтя для післявоєнних гарантій безпеки для України.

Ми створили реальні, надійні гарантії безпеки на день після миру: моніторинг лінії припинення вогню, відновлення української армії, сили стримування та гарантії безпеки другого рівня для всіх учасників. Уперше в нашій історії ми зробили це, створивши інтегроване франко-британське командування за участі наших американських партнерів, — заявив Макрон, як цитує Укрінформ.

Він також наголосив, що завдяки французькій допомозі Україна суттєво зменшила залежність від розвідувальних даних США. За словами Макрона, нині Франція забезпечує дві третини розвідувальних спроможностей України.

Загальний тон виступу президента був рішучим:

Щоб залишатися вільними, нас мають боятися. Щоб нас боялися, ми маємо бути сильними. А щоб бути сильними в цьому жорстокому світі, ми повинні діяти швидше й рішучіше.

Після чергової зустрічі «коаліції охочих», що відбулася в Парижі 6 січня 2026 року, Україна, Франція та Велика Британія підписали декларацію про наміри щодо розгортання багатонаціонального контингенту в разі укладення перемир’я. Це стало першим офіційним документальним підтвердженням політичної готовності партнерів розмістити свої війська на території України після завершення війни.

Макрон також підкреслив, що європейські держави мають прискорити розробку нових видів озброєння, здатних у короткостроковій перспективі змінити баланс сил. Франція, за його словами, працюватиме разом із Німеччиною та Великою Британією над розвитком спроможностей для ударів на наддалекі відстані в межах ядерного стримування, зокрема як відповідь на запуск російської ракети «Орєшник».

Франція та Гренландія

Макрон також оголосив про розгортання додаткових французьких сил у Гренландії. Перший контингент уже прибув на острів. Франція долучилася до військових навчань, ініційованих Данією, а інші союзні держави — зокрема Німеччина, Норвегія та Швеція — також почали розміщувати свої підрозділи в регіоні.

Висновок

На тлі зростання напруженості навколо Гренландії Емманюель Макрон підкреслив посилення військової ролі Франції в Європі, як через лідерство в межах «коаліції охочих», так і через нарощування присутності в Арктиці. Як очільник держави з одними з найпотужніших збройних сил у Європі, він наголосив на необхідності більшої рішучості. Водночас якщо розгортання сил у Гренландії вже відбувається, то присутність європейських військ в Україні наразі залишається на рівні політичних дискусій, а не практичної реалізації.

The post Макрон: Франція зараз забезпечує дві третини розвідувальних можливостей України appeared first on The Ukrainian Review.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що пауз у тиску на Росію, зокрема на міжнародних майданчиках, не буде:

Після серії екстрених засідань, зокрема Ради Безпеки ООН і НАТО, цього четверга, 15 січня, на вимогу України в ОБСЄ буде розглянуто російські удари та зневагу до мирних зусиль під проводом Сполучених Штатів.

Час проведення позачергових дебатів обрано так, щоб вони збіглися з інавгураційним засіданням Постійної ради ОБСЄ у 2026 році та представленням пріоритетів головування Швейцарії…

Показово, що в цьому повідомленні підкреслюється роль Сполучених Штатів.

Реакція США

Вашингтон засудив атаки Росії на критичну інфраструктуру України. Під час засідання ООН 12 січня представниця США Теммі Брюс заявила:

Ми засуджуємо безперервні та дедалі інтенсивніші атаки Росії на енергетичні об’єкти України та іншу цивільну інфраструктуру. Ці атаки відверто висміюють саму ідею миру, що має першочергове значення для світу та для президента Трампа.

Брюс також назвала запуск ракети «Орєшнік» кроком, який свідомо розширює масштаби війни.

Масштаби руйнувань

Після атаки на Київ 9 січня п’ять ракет влучили в ТЕЦ-5. За словами народного депутата Олексія Кучеренка, руйнування настільки серйозні, що відновлення теплопостачання є вкрай складним. Станом на вівторок, 13 січня, частина мешканців залишалася без опалення.

Київ також стикається з серйозними проблемами у роботі громадського транспорту через пошкодження електротранспортної інфраструктури. Після обстрілів найкритичніша ситуація спочатку спостерігалася на лівому березі столиці. Водночас генеральний директор YASNO (постачальник електроенергії, газу та енергоефективних рішень) Сергій Коваленко зазначив, що ситуація на правому березі Києва також погіршилася і, якщо спрощено пояснювати, досягла рівня лівого берега.

Висновок

Дипломатичні зусилля на рівні міжнародних зустрічей не зупинять російську кампанію терору. Водночас такі майданчики залишаються важливим інструментом для привернення уваги партнерів України до постійних порушень мирних ініціатив і міжнародних норм.

The post ОБСЄ розгляне питання російських ударів по енергетичній інфраструктурі appeared first on The Ukrainian Review.

Уряд спрямує фінансування на підвищення готовності до розгортання, модернізацію озброєння та техніки, системи зв’язку, протидію дронам і додаткове військове спорядження.

Гілі зазначив, що безпосередньо обговорював питання розміщення військ із керівництвом України. Він також підтвердив, що Велика Британія розпочне виробництво дронів-перехоплювачів Octopus уже цього місяця. Ці безпілотники посилять протиповітряну оборону України та допоможуть захистити цивільне населення і критичну інфраструктуру від російських атак дронами. Британські виробники планують виготовляти тисячі дронів Octopus щомісяця.

Можлива чисельність британського контингенту

За попередніми оцінками, Велика Британія може направити в Україну менш ніж 7 500 військовослужбовців. Регулярна армія Великої Британії наразі налічує близько 71 000 підготовлених військових. Це означає, що місія потенційно може залучити понад 10 відсотків особового складу. Тому уряд розглядає інвестиції в підготовку як необхідні для забезпечення оперативної ефективності.

Коли «коаліція охочих» може розгорнути війська

«Коаліція охочих» планує розгорнути війська лише після укладення мирної угоди або підтвердженого припинення бойових дій між Україною та Російською Федерацією. Ці сили не братимуть участі в бойових операціях проти Росії. Натомість вони виконуватимуть роль сил стримування та гарантування дотримання умов миру.

Велика Британія та Франція є головними рушіями цієї ініціативи. Обидві країни вже підтвердили готовність направити війська в Україну після відновлення миру.

Станом на зараз 26 країн погодилися або направити свої війська, або надати інші ресурси, зокрема повітряні та морські сили, у межах майбутніх безпекових гарантій. Підтверджений список учасників ще не було оприлюднено.

Висновок

Як один із ключових ініціаторів «коаліції охочих», Сполучене Королівство зробило конкретний крок, інвестувавши в підготовку до можливого розгортання військ. Ініціатива залишається складною через обмежену чисельність військ і політичну обережність окремих партнерів. Водночас ця заява свідчить про серйозні наміри та перехід до практичного планування післявоєнних безпекових механізмів.

The post Великобританія витратить $268 млн на підготовку контингенту для України appeared first on The Ukrainian Review.